7.Політична система Комуни, її склад і фракції.

У виборах до комуни брала участь майже половина зареєстрованих виборців - 229 тис. із 485 тис. осіб. Членами Ради комуни обрано 86 осіб - головним чином прихильників ЦК. Після того, як прихильники уряду (21 особа) відмовилися від своїх повноважень у комуні, 16 квітня було проведено додаткові вибори 17 нових членів. Спільна влада Ради комуни разом із ЦК Національної гвардії (який не оголосив про свій розпуск після виборів, як обіцяв, а взяв на себе функції зв'язку між Радою та Національною гвардією) стала називатися Паризькою комуною. Прихильники комуни називали себе федератами, у той час як їх противники називали їх комунарами.Членами комуни були службовці, лікарі, адвокати, журналісти, робітники, мало відомі широкій громадськості. Найвідоміший серед них -художник Гюстав Курбе. Їхні політичні симпатії поділилися приблизно порівну між неоякобінцями, прудоністами та бланкістами. Неоякобінці (ветерани революційного руху Шарль Делеклюз і Фелікс Піа та деякі інші) намагалися наслідувати політику якобінців 1793-1794 рр. і вважали головною метою захист республіки від монархічної контрреволюції й зовнішнього ворога, а не вирішення соціальних проблем. Бланкісти також були прихильниками революційних дій і диктатури (сам О. Бланкі був обраний заочно). Із багатьох питань неоякобінці та бланкісти голосували разом, утворюючи більшість комуни, яка остаточно склалася наприкінці квітня - на початку травня. Прудоністи - меншість - відстоювали демократичні свободи, протестували проти "диктатури влади", головну увагу приділяли соціально-економічним проблемам комуни. Частина членів комуни не входила в жодне політичне угрупування.

Особливості політичного устрою Паризької комуни

Услід за К. Марксом, Ф. Енгельсом, В. Леніним радянські історики вважали, що в результаті повстання 18 березня 1871 р., на відміну від попередніх революцій, відбулося завоювання політичної влади робітничим класом і створення влади нового типу - революційної влади трудящих на чолі з пролетаріатом.Комуна дійсно створила нову форму влади. Оскільки старим державним апаратом вона не змогла скористатися через те, що представни¬ки чиновництва вищої й середньої ланки залишили Париж, стару бю¬рократію було замінено на людей, відданих революції. Комуна упрова¬дила принцип виборності, звітності та змінюваності всіх службовців в органах управління та суду; встановила максимальну заробітну плату для службовців, що наближалася, але не перевищувала заробітну плат¬ню кваліфікованих робітників. Вищу законодавчу й виконавчу владу здійснювала Рада комуни (поділ влади на окремі гілки був відсутній). У ній виділено 10 комісій: виконавчу і дев'ять з окремих галузей управління: фінансів, вшськову, юстиції, громадської безпеки, освіти тощо. З кінця квітня з комісій виділилися делегати, що стали їхніми керівниками і фактично виконували функції міністрів. Вищим органом влади стали загальні збори Ради Комуни. Постійна армія і стара поліція були замінені озброєним народом у вигляді Національної гвардії (встановлено обов'язкову вшськову службу в Національній гвардії всіх здорових чоловіків від 18 до 40 років). Упроваджено революційний календар і червоний прапор як символ соціальної революції.Ізольована від країни, Паризька комуна висунула гасло децентралізації - автономії всіх комун, що утворяться на території Франції. Єдність країни мав забезпечити союз автономних комун. Однак в інших містах комуни невдовзі були ліквідовані (в Ліоні комуна існувала 22-25 березня, у Тулузі - 24-27 березня, в Нарбонні - 24-31 березня, у Крезо - 26-27 березня, у Сент-Етьєні - 24-28 березня). Повстання в цих містах були локалізовані й розрізнені. Найдовше, крім Парижа, комуна існувала в Марселі - із 23 березня до 5 квітня 1871 р.