Махній М.М., Скок М.А. Історія психологічної думки: Навч. посібник. [Електронний ресурс]. - Чернігів: Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, 2010. - Режим доступу: http://makhnii-history.blogspot.com/
У пропонованому навчальному посібнику аналізуються первісні психологічні знання в міфологічний період, висвітлюються провідні психоантропологічні теорії античності, середньовіччя, ранньомодерного часу та епохи Просвітництва, розглядається процес формування наукової психології в ХІХ столітті. Для студентів вищих навчальних закладів, які оволодівають психологічним фахом.
Зміст Вступ Розділ 1 Психологія в міфологічний період Анімізм: первісна світоглядно-психологічна теорія «Адамове яблуко» : форми існування душі Душа в потойбічному світі Метемпсихоз: мандри душі Тотемізм: культ міфічних першопредків Табу: регламентація поведінки Фаталізм: Доля і Талан Шаманізм: психотерапія первісної доби Питання для обговорення та закріплення матеріалу Рекомендована література до розділу Розділ 2 Психологія в античному світі Мілетська школа: у пошуках першоелементів світу і душі Геракліт Ефеський: норов людини – її демон Піфагор: тіло є для душі ув’язненням Емпедокл: між Любов’ю і Ворожнечею Анаксагор: рух є виразом душі Демокріт: про атоми душі Гіппократ: усе добре, але в міру Маєвтика Сократа: я знаю, що я нічого не знаю Психологія Платона: бог в нас самих Арістотель: душа є формою тіла Теофраст про характер Післяарістотелівський період античної психології: стоїчна, скептична, кінічна, кіренська, епікурейська школи Питання для обговорення та закріплення матеріалу Рекомендована література до розділу Розділ 3 Психологічна думка у культурі Стародавнього Сходу Психологія Упанішад: у пошуках універсального «Я» Психологія буддизму: вільний від жадання не має журби Кама: сфера почуттєвих бажань Даосизм: шлях наймудріших Конфуціанство: психологія людинолюбства Питання для обговорення та закріплення матеріалу Рекомендована література до розділу Розділ 4 Психологічна мозаїка середньовіччя Аврелій Августин: людина є розумна душа, що володіє тілом Психологія в Київській Русі: від анімізму до раннього християнства Ібн Сіна: психологічні висоти арабської цивілізації Тома Аквінський : богословське тлумачення вчення Арістотеля про душу Питання для обговорення та закріплення матеріалу Рекомендована література до розділу Розділ 5 Перші психологічні теорії Нового часу Френсіс Бекон: провісник природничої психології Касіян Сакович: природна теологія про пізнання людини Рене Декарт: фізіологія душі та її пристрастей Інокентій Ґізель: християнська психологія сумління Томас Гоббс: дух не має самостійного буття Бенедикт Спіноза: сила афектів – людське рабство Джон Локк: психіка як чиста дошка Готфрід Ляйбніц: психологія у світлі вчення про монади Питання для обговорення та закріплення матеріалу Рекомендована література до розділу Розділ 6 Психологічні ідеї епохи Просвітництва Вольтер: про природний закон моральності Дені Дідро: перевірка розуму розумом Етьєн Кондільяк: доторкнутися до «статуї» душі Жульєн Ляметрі: людина – машина ? Жан-Жак Руссо: психологія морального виховання Клод Гельвецій: соціальна психологія особистісних інтересів Девід Гартлі: першопочатки асоціативної психології Поль Гольбах: вчинки підпорядковані фатальності Франц Месмер: від «тваринного магнетизму» до гіпнозу Франц Галль: френологічна карта головного мозку Йоганн Лафатер: фізіогномічні проблеми психології Питання для обговорення та закріплення матеріалу Рекомендована література до розділу Розділ 7 Формування наукової психології у XIX столітті Йоганн Гербарт: шляхи до математизації психології Густав Фехнер: від психофізики до теологізованої психології Герман Гельмгольц: психофізіологія органів чуття Іван Сєченов: психолог має стати фізіологом Костянтин Ушинський: антропологічний принцип у психології Вільгельм Вундт: від фізіологічної до етнічної психології Чарльз Дарвін: зародження еволюційної психології Френсіс Гальтон: природа індивідуальних відмінностей Герман Еббінґауз: дослідження процесів свідомості Чезаре Ломброзо: психопатологія геніїв і злочинців Питання для обговорення та закріплення матеріалу Рекомендована література до розділу УДК 88я73 ББК 159.9 (075.8) © М.М. Махній, М.А.Скок, 2010
Розділ 1. Психологія в міфологічний період
Фантастичні й напівфантастичні оповідання передують тому, що можна назвати історією. По-грецькому historia – це розпитування, дослідження, розвідування, оповідання про події, розповідь, історія (в сучасному розумінні) і, взагалі, наука, знання.
Фантастичні оповідання про виникнення світу, народження богів, появу людей на землі, про початки культури – вміння використовувати і добувати вогонь, про стосунки людей і тварин, про всякі чудеса, про все "надприродне" – це міфи, що в своїй сукупності складають міфологію. Коли йдеться про первісний, донауковий світогляд далеких предків сучасного людства, то цей світогляд можна назвати "міфологічним".
Давньогрецьке слово mythos, як можна довідатися з словника, було досить багатозначним. За своїм змістом воно приблизно відповідало нашим словам – мова, промова, слово, розмова, рада, вказівка, суть обговорення, Задум, вислів, прислів’я, чутка, звістка, повідомлення, розповідь, оповідання, переказ, казка, байка, сюжет, фабула і міф у нашому його розумінні. Воно мало в грецькій мові багато похідних слів, серед яких було і mythologia – виклад міфа, переказ, бесіда і міфологія в сучасному розумінні, тобто сукупність міфів якогось народу і наука, завданням якої є вивчення міфів. Якщо міфи складалися на світанку людської культури, то науку про міфи, перші спроби тлумачення міфів, можна знайти на початку давньогрецької філософії.
Міфологія давніх народів пов’язана з релігією, а релігія завжди пов’язувалася з магією, манізмом, фетишизмом, анімізмом, тотемізмом, із різними табу (заборонами). Отже, насамперед з’ясуймо ці терміни. Почнемо з магії. Суть магії полягає в наївній вірі первісних людей у можливість із допомогою певних дій, обрядів, церемоній, словесних формул-заклинань, замов, примов тощо впливати на навколишню дійсність. Саме слово "магія" іранського походження і за змістом відповідає нашим словам "чаклунство", "чарівництво". Через незнання справжніх законів природи і невміння користуватися ними первісні люди намагалися досягти бажаної мети шляхом використання уявлюваної "магічної сили". Залежно від призначення магічних процедур розрізнюють такі види магії: чорну магію – її мета завдати шкоди комусь, білу магію – її мета допомогти комусь, любовну магію – її мета привернути або відвернути кохання, лікувальну магію – "шаманське" лікування хвороб, господарську магію – забезпечення врожаю або успіхів у полюванні і, нарешті, словесну (вербальну) магію. Певні елементи магії наявні в обрядах, ритуалах, культах усіх релігій.
Крім магії, в міфах простежується віра в "ману" (манізм). "Мана" в первісних племен Океанії – це назва "надприродної сили", що її носіями можуть бути окремі люди, тварини, рослини, різні речі в природі. Ця сила могла бути, на думку первісних людей, причиною успіхів її носіїв у досягненні тієї чи іншої мети. Її нібито можна було передати чи позичити. Канібал, який поїдав м’ясо вбитого ворога, вірив у те, що цим він може успадкувати його силу, мужність, відвагу та інші позитивні якості. До манізму близький фетишизм. Цей термін утворено від португальського слова "feitico" – приблизно те саме, що й "талісман, амулет". Фетишами могли бути різні речі, ідоли, ікони, реліквії, яким приписувалася надприродна сила, щось подібне до "мани".
Характерним для первісного суспільства був так званий анімізм. Цей термін утворено від латинських anima – "душа" і animus – "дух". Для первісних людей усі явища природи, всі речі навколишнього світу здавалися одушевленими, живими. Це було пов’язано з нерозумінням різниці між живою і неживою природою. Анімізм – це також віра в існування душ і духів. У давнину існувало уявлення, ніби душа – якась життєва сила – могла відокремлюватися від тіла, наприклад, коли людина спить і бачить сни або коли людина вмирає, а її душа продовжує жити.