Тема 3 статистичне вивчення смертності населення

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Смертність — масовий демографічний процес припинення життя частини населення.

Джерело інформації — дані поточного обліку, причому державна статистика реєструє не самі події смерті, а записи актів про смерть. Оскільки реєстрація смерті відбувається, як правило, протягом трьох днів, то момент реєстрації може не збігатися в часі з моментом настання події.

Статистичне вивчення та оцінка смертності здійснюється методом екстенсивного та інтенсивного аналізу.

Екстенсивний аналіз смертності передбачає визначення кіль­кості померлих у цілому, в розрізі статі та по окремих вікових групах (п’ятирічний інтервал), а для померлих дітей віком до 1 року — за кількістю прожитих днів (до 7; 7—27; 28—365) та кількістю прожитих місяців. Такі дані подаються в цілому по країні та в межах регіонів (областей), а також видів поселень. Окремо групуються померлі за причинами смерті: внаслідок хвороб (за видами); вроджених аномалій; нещасних випадків; вбивств; самогубств та інших зовнішніх дій. Ці поділи здійснюються за статтю та за окремими регіонами.

На основі зазначених групувань розраховуються відносні показники (частки померлих окремих груп, співвідношення померлих за статтю в цілому та в межах однакових вікових груп). Наприклад, розраховуються частки померлих немовлят у загальній чисельності померлих, а також дітей до п’яти років; осіб працездатного віку. Визначається частка передчасних смертей

Порівнюється також кількість народжених та померлих за допомогою коефіцієнта життєвості Покровського:

Він показує, яка кількість народжень (N) припадає на 100 випадків смертей (M) за рік.

Для померлих обчислюється середній, модальний та медіанний вік (за даними інтервального ряду) для населення в цілому та окремо для кожної статі по країні та її регіонах.

Інтенсивний аналіз смертності здійснюється на основі відповідних коефіцієнтів інтенсивності, що визначаються в розрахунку на 1000 населення і подаються в проміле (‰).

Розрізняють коефіцієнти інтенсивності: загальні (відносно всього населення регіону або виду поселення), спеціальні (віднос­но окремої групи населення, що продукує процес), часткові (відносно вікової групи чи вікового контингенту).

Загальний коефіцієнт смертності показує, скільки в середньому померлих припадає на 1000 осіб середнього населення за період, що розглядається. Як правило, це однорічний період, тому береться середньорічне населення:

де М — число померлих за рік; — середньорічна чисельність населення.

Для оцінки та порівняння загального рівня смертності населення країни використовується міжнародна шкала ООН (додаток 1).

Спеціальні (диференційовані) коефіцієнти смертності розраховуються окремо для кожної статі:

де m^m, m^F — відповідно коефіцієнти смертності чоловіків та жінок. Використовуючи їх, можна обчислити загальний коефіцієнт смертності як середньоарифметичну зважену на частку чоловіків s^m та жінок s^F в усьому населенні:

m = m^m  s^m + m^F  s^F.

Рівень вікової смертності оцінюють часткові (вікові) коефіцієнти смертності:

де M_x — кількість померлих за рік у х-віковій групі, — середньорічна чисельність населення х-вікової групи.

На основі часткових (вікових) коефіцієнтів можна розрахувати спеціальні або загальний коефіцієнт смертності за середньою арифметичною зваженою:

де s_x — частка населення х-вікової групи в загальній його чисельності.

Інтенсивний аналіз смертності передбачає порівняння рівнів смертності окремих груп населення за статтю, за місцем їхнього помешкання (міські та сільські поселення), за характером праці (переважно розумової чи фізичної) тощо. Здійснюються також міжнародні порівняння загальних та спеціальних коефіцієнтів смертності по окремих країнах.

Зокрема порівнюються рівні смертності чоловічого та жіночого населення. У чоловіків смертність здебільшого вища, ніж у жінок, що пов’язано з біологічними особливостями, а також різним способом та умовами життєдіяльності. Явище перебільшення рівнів смертності чоловіків одержало назву надсмертності чоловіків, а відносна величина порівняння — індекс надсмертності (чоловіків):

де m^m, m^F — коефіцієнти смертності, відповідно чоловіків і жінок.

Індекс надсмертності характеризує не лише розбіжності в рівнях смертності двох порівнювальних сукупностей населення, а і вплив вікової структури, зокрема процесу старіння кожної сукуп­ності населення.

Так, значення спеціальних коефіцієнтів смертності залежать і від різної інтенсивності вимирання чоловіків та жінок, і від їхнього вікового складу. Чоловіче населення, як правило, більш молоде, ніж жіноче. Для того, щоб порівняти чисті рівні смертнос­ті кожної групи, потрібно усунути вплив вікової структури, що здійснюється методом стандартизації. Стандартизація полягає в коригуванні базисного показника інтенсивності (смертності) на відповідний індекс фіксованого складу.

Існують кілька способів стандартизації. Найчастіше застосовуються прямий та побічний.

Прямий спосіб — в індексі фіксованого складу за базу порівняння береться структура стандартного населення (середнього українського або європейського населення, прогнозного населення чи населення з традиційно меншим рівнем смертності (жіноче)). У загальному вигляді стандартизований коефіцієнт смертності запишеться так:

де , — вікові коефіцієнти смертності відповідно досліджуваного та базисного (стандартного) населення.

У результаті скорочення дробу одержимо:

або для стандартного жіночого населення

де — віковий коефіцієнт смертності чоловічого населення; — частка х-вікової групи жіночого населення.

Побічний спосіб — в індексі фіксованого складу за базу порів­няння береться досліджувана структура населення (чоловічого):

або

Стандартизований коефіцієнт смертності порівнюється з фа- ктичним коефіцієнтом, взятим за базу порівняння. У результаті отримують стандартизований індекс надсмертності , який оцінює міру «чистої» розбіжності інтенсивності вимирання порівнюваних сукупностей населення (чоловічого і жіночого), неза- лежну від їхнього вікового складу:

, який у розгорнутому вигляді набуває вигляду:

за прямого способу стандартизації

за побічного способу стандартизації

Інтенсивність вимирання (дожиття) людей в окремих вікових групах різна. Є вікові групи, яким притаманний відносно вищий рівень смертності. Це особи старшого віку та немовлята.

Смертність немовлят — смертність дітей віком до одного року. Винятковість цього показника полягає в тому, що інтенсивність вимирання немовлят значно вища, ніж у наступних вікових групах через непристосованість немовлят до зовнішніх умов, вплив генетичних чинників тощо. Коефіцієнт смертності немовлят має також особливості розрахунку. Це пов’язано з тим, що частина немовлят, померлих у поточному році, народилась у попередньому календарному році. Тому формула коефіцієнта смерт­ності немовлят набуває вигляду:

де — кількість померлих дітей до 1 року в році спостереження; N, N ^–1 — кількість живонароджених відповідно в поточному та попередньому календарному році; ,  — частка померлих дітей серед народжених відповідно в кожному році.

Оскільки імовірність померти в році народження більша, то  >  і, залежно від співвідношення померлих немовлят у ранньому та пізньому періодах, набуватиме значень:  = 2/3, або  = 3/4. У сучасній структурі померлих немовлят України співвідношення таке:  = 4/5 ( = 1/5). Окремо визначається коефіцієнт смертності немовлят у межах статі.

Для оцінки рівня смертності немовлят використовується міжнародна шкала ООН (додаток 1).

Екстенсивний аналіз смертності немовлят охоплює методи: групування, відносних і середніх величин, аналізу варіації та сезонних коливань.

Визначається також материнська смертність — смертність жінок під час вагітності, пологів та в післяпологовий період (до 42 днів після пологів).

Показник материнської смертності розраховується відношенням кількості померлих жінок за рік унаслідок ускладнення вагітності, пологів і після пологового періоду до кількості живонароджених за рік, подається в розрахунку на 100 000 новонароджених.

Література

1. Демографічні дослідження. — К.: НАН Ін-т економіки, 1999. — Вип. 21. — С. 9—27; 38—48.

2. Народонаселение. Энциклопедический словарь. — М.: Больш. рос. энц., 1994. — С. 50—55.

3. Пальян З. О., Гладун О. М., Задоєнко Л. В. Деякі методичні питання визначення рівня смертності немовлят. — Інформаційний бюлетень № 9—10. — К.: Держкомстат України, 1997. — С. 20—25.

4. Пирожков С. И. Трудовой потенциал в демографическом измерении. — К., 1992.

5. Пресса Р. Народонаселение и его изучение. — М.: Статистика, 1966. — С. 73—109.

6. Стеценко С. Г., Швець В. Г. Статистика населення: Підручник. — К.: Вища шк.., 1993. — С. 179—213.

7. Демографічна криза в Україні. Проблеми дослідження, витоки, складові, напрямки протидії / За ред. В. С. Стешенко. — К.: НАН України, Ін-т економіки, 2001. — 560 с.

Т ермінологічний словник

Надсмертність — перевищення рівня смертності однієї групи населення над іншою.

Метод стандартизації — метод приведення показників до зіставного виду шляхом усунення впливу структурного чинника на значення показника.

Передчасні смерті — смерті людей віком до 65 років (за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, ВООЗ).

З апитання для самоконтролю

1. Як використовується метод відносних і середніх величин в екстенсивному аналізі процесу смертності?

2. Чи залежить загальний коефіцієнт смертності від статево-вікового складу населення?

3. Чи можна визначити загальний коефіцієнт смертності на основі диференційованих коефіцієнтів?

4. Який статистичний метод дає можливість усунути вплив вікової структури населення на спеціальні коефіцієнти смертності?

5. У чому особливість статистичної оцінки смертності немовлят?

Плани практичних занять