- •1. Елементи групи 1в
- •1.1. Фізичні характеристики елементів
- •1.2. Прості речовини
- •1.3. Бінарні сполуки
- •1.3.1. Сполуки з воднем
- •1.3.2. Галогеніди
- •1.3.3. Оксиди
- •1.3.4. Сполуки з іншими елементами
- •1.4. Гідроксиди та їх похідні
- •Лабораторна робота
- •2. Елемент групи іі в
- •2.1. Фізичні характеристики елементів
- •2.2. Прості речовини
- •Реакції з простими речовинами
- •Реакції з найважливішими реагентами:
- •2.3. Бінарні сполуки
- •2.3.1. Сполуки з воднем
- •2.3.2. Галогеніди
- •2.3.3. Оксиди
- •2.3.4. Сполуки з іншими елементами
- •2.3.5. Гідроксиди та їх похідні
- •Лабораторна робота
- •3. Елементи групи viв
- •3.1. Фізичні характеристики елементів
- •3.2. Прості речовини
- •Реакції з простими речовинами:
- •Реакції з найважливішими реагентами:
- •3.3. Бінарні сполуки
- •3.3.1. Сполуки з воднем
- •3.3.2. Галогеніди
- •3.3.3. Оксиди
- •3.3.4. Сполуки з іншими елементами
- •3.4. Гідроксиди та їх похідні
- •Лабораторна робота
- •4. Елементи групи vіі в
- •4.1. Фізичні характеристики елементів.
- •4.2. Прості речовини
- •Реакції з простими речовинами:
- •Реакції з найважливішими реагентами:
- •4.3. Бінарні сполуки
- •4.3.1. Сполуки з воднем
- •4.3.2. Галогеніди
- •4.3.3. Оксиди
- •4.3.4. Сполуки з іншими елементами
- •4.4. Гідроксиди та їх похідні
- •Лабораторна робота
- •6. Елементи групи vііів
- •6.1. Родина заліза
- •6.1.1. Фізичні характеристики елементів
- •6.1.2. Прості речовини
- •6.1.3.3. Оксиди
- •6.1.3.4. Сполуки з іншими елементами
- •6.1.4. Гідроксиди та їх похідні
- •6.2. Платинові метали
- •6.2.1. Фізичні характеристики елементів
- •6.2.2. Прості речовини
- •Реакції з простими речовинами
- •Реакції з найважливішими реагентами
- •6.2.3. Бінарні сполуки
- •6.2.3.1. Сполуки з воднем
- •6.2.3.2. Галогеніди
- •6.2.3.3. Оксиди
- •6.2.3.4. Сполуки з іншими елементами
- •6.2.4. Гідроксиди та їх похідні
- •Лабораторна робота
- •Рекомендована література
6.2.3.4. Сполуки з іншими елементами
Платинові метали при нагріванні утворюють сульфіди, арсеніди, фосфіди.
Найбільш вивченими є сульфіди. При прямій взаємодії металів з сіркою одержуюють такі сульфіди: RuS2, OsS2, RhS, IrS, IrS2, PdS, PtS:
Ru + 2S → RuS2.
Дією сірководню на галогеніди Rh, Ir, Pd, Pt можна одержати сульфіди: Rh2S3, Ir2S3,IrS3, PdS2, PtS2.
Сульфіди платинових металів нерозчинні у воді. Деякі з них розчиняються в лугах - RuS2; в HNO3 – Ir2S3, PdS, PtS2; в K2S – IrS, PtS2.
Платинові метали розчиняють N2 та C, утворюючи тверді розчини.
З багатьма металами, у тому числі між собою, вони утворюють різні сплави, які мають високу корозійну стійкість і застосовуються для виготовлення хімічного посуду, електродів, термопар, хірургічних інструментів, зубних протезів, ювелірних прикрас, каталізаторів.
Із сплаву Pt з Ir ( 10% ) виготовлений еталонний метр.
6.2.4. Гідроксиди та їх похідні
Металам у ступенях окиснення +2, +3, +4 відповідають гідроксиди типу Е(ОН)2, Е(ОН)3 – (Е2О3 ∙ nH2O), Е(ОН)4 – (ЕО2 ∙ 2Н2О). Це, як правило, тверді, малорозчинні у воді речовини. Одержують їх дією лугів на солі відповідних металів:
RhCl3 + 3NaOH → Rh(OH)3 + 3NaCl;
K2[PdCl6] + 4KOH → PdO2 ∙ 2H2O + 6KCl;
K2[OsCl6] + 4NaOH → OsO2 ∙ 2H2O + 4NaCl + 2KCl.
Гідроксиди Е(ОН)2, Е(ОН)3, Е(ОН)4 проявляють слабкі основні властивості, Pt(OH)4 - амфотерні:
Pt(OH)4 + 2NaOH → Na2[Pt(OH)6];
Pt(OH)4 + 6HCl → H2[PtCl6] + 4H2O.
Для Ru та Os відомі кисневмісні солі - рутенати та осмати, у яких ці метали входять до складу аніонів. Їх одержують взаємодією металів чи їх оксидів із розплавленою окисно – лужною сумішшю:
Ru + 2KOH + 3KNO3 → K2RuO4 + 3KNO2 + H2O;
RuO2 + 2KOH + KNO3 → K2RuO4 + KNO2 + H2O.
І рутенати, і осмати нестійкі сполуки, при нагріванні розкладаються: рутенати відновлюються до RuO2, а осмати окиснюються до OsO4:
2K2OsO4 + O2 + H2O → 2OsO4 + 4KOH;
2Na2RuO4 + 2H2SO4 → 2RuO2
Відомо багато комплексних сполук платинових металів. Їх іони у розчинах знаходяться тільки у вигляді комплексів.
Як правило, комплекси платинових металів нелабільні, тобто обмінюють ліганди на інші частинки, що містяться у зовнішній сфері. Це дає змогу синтезувати велику кількість різнолігандних комплексів. Найчастіше вихідними речовинами є галогенокомплекси: Me`2[RuCl6], Me`2[OsCl6], Me`3[PhCl6], Me`2[IrCl6], Me`2[PdCl4], Me`2[PtCl4], Me`2[PtCl6]
( Me` - Na+, K+, NH4+ ).
K2[PtCl4] + 2NH3 → цис - [Pt(NH3)2Cl2] + 2KCl;
[Pt(NH3)4]Cl2 транс - [Pt(NH3)2Cl2] + 2NH3.
Комплекси Pd (ІІ) та Pt (ІІ) найчастіше мають квадратно – площинну геометрію, dsp2 – гібридизацією атомних орбіталей компексоутворювача.
Існує багато різноманітних стійких комплексів Pt (ІV). В результаті взаємодії Pt з “царською горілкою” утворюється платинохлороводнева кислота H2[PtCl6]:
3Pt + 18HCl + 4HNO3 → 3H2[PtCl6] + 4NO + 8H2O.
Відомі її солі Me`2[PtCl6] ( Me` - Na+, K+, NH4+ ). Із них одержують гідроксоплатинати (ІV):
K2[PtCl6] + 6KOH → K2[Pt(OH)6] + 6KCl.
Відомі хлорогідроксоплатинати - Me`2[PtCl5OH], Me`2[PtCl2(OH)4] та інші.
Комплекси з амоніаком одержують заміною Cl в аніоні [PtCl6]2- на NH3 або окисненням комплексів Pt (ІІ):
[Pt(NH3)2Cl2] + Cl2 → [Pt(NH3)2Cl4].