Тема 2. Політична карта світу

 

                                                                                   П Л А Н

 

1.  Типи країн світу

2.  Етапи формування політичної карти

3.  Міжнародні організації

4.  Суверенні держави

 

 

відь учителя.

1.  З попередніх курсів вам відомо, що однією з найважливіших характеристик країни є її природно-ресурсний потенціал. За цією ознакою країни світу також відрізняються надзвичайною різнома­нітністю: від тих, чий ресурсний потенціал оцінюється як бідний або недостатній, через середньозабезпечені до багатих. У залежності від однієї з особливостей географічного положення — виходу до акваторій — країни класифікуються як такі, що мають вихід до моря (США, Мексика, Україна, Росія, Індія, Чилі тощо), і внутріш­ньоконтинентальні (Чад, Малі, Параґвай, Непал, Бутан).

До розпаду соціалістичної системи використовувалася типоло­гія, в основу якої було покладено приналежність країни до однієї з двох політико-економічних формацій: капіталістичної (ринкова економіка) або соціалістичної (планова централізована економіка).

 

Яку ж ознаку для типології, тобто поділу країн світу на групи за спільними рисами, беруть за основну? Це — рівень їх соціально-економічного розвитку. Найточніше його характе­ризує показник виробництва валового національного продук­ту (ВНП) на душу населення. За цим показником виділяють три групи країн: високорозвинені, середньорозвинені й ті, що розвиваються.

ВВП – сукупна ринкова варість усього обсягу кінцевого виробництва, тобто всіх товарів і послуг, вироблених і реалізованих у країні за один рік (враховуючи надходження від імпорту і експорту)

ВНП – відрізняється від ВВП на суму надходжень від використаних ресурсів за кордоном (зарубіжні капіталовкладення, заробітки населення за кордоном туристи)

 

Поділ країн за інфраструктурою

Аграрні країни

Індустріальні країни

Постіндустріальні країни

 

До високорозвинених країн належать держави так званої великої сімки. Це США, Канада, Японія, Німеччина, Велико­британія, Франція та Італія. Вони є безперечними економіч­ними лідерами сучасного світу.

 

Другу групу формують малі високорозвинені країни Євро­пи й Азії. Вони невеликі за площею і населенням. Але за ви­робництвом продукції на душу населення, рівнем його життя не поступаються країнам «великої сімки», а іноді й випере­джають їх. До таких країн належать Австрія, Норвегія,Швеція, Швейцарія, Нідерланди, Бельгія, Південна Корея, Тайвань, Ізраїль та ін.

Середньо розвинені країни:

Ця група країн не є однорідною. Тут можна виділити країни з економічним розвитком, дещо вищим за середній, і країни, які мають рівень, нижчий за середній. До першого ти­пу середньорозвинених країн можна віднести Грецію, Бра­зилію, Аргентину, Уругвай, Чилі, Мексику, Угорщину, Че­хію, Південно-Африканську Республіку (ПАР) та деякі інші. Ці держави швидко і стабільно розвиваються і впевнено руха­ються до групи високорозвинених країн.

Другий тип формують країни з нижчим від середнього рівнем розвитку економіки. Ці країни на сучасному етапі роз­витку, на підміну від попередніх, характеризуються внут­рішньою політичною нестабільністю. В них є впливові сили, які гальмують перебудову економіки на прогресивний лад. Це стосується не лише деяких колишніх соціалістичних країн, але й тих, де значну роль, відіграє тіньовий капітал, внутрішній ринок належить іноземним компаніям тощо. Прикладом таких країн можуть бути Білорусь, Болгарія, Росія, Молдова, Україна, Латвія, Литва, Туреччина, Болівія, Колумбія, Парагвай, Індонезія, Філіппіни, Марокко, Туніс.

 

Переважна частина людства нині живе в країнах, що роз­виваються. Найбільше їх в Африці, а також в Азії, Америці та Океанії. Головним чином це колишні колонії. У більшої час­тини їх населення відсутні політична воля, прагнення до про­гресивних змін в економіці. Низький освітній рівень, злидні, політична та економічна залежність від інших країн не ство­рюють передумов для піднесення економіки. Ці країни є сиро­винними донорами для розвинених країн (мал. 2  ст.19).

 

На політичній карті світу є низка дуже багатих країн. Сво­єрідну групу серед них становлять так звані нафтоекспортні країни. Високий рівень життя своїх громадян вони забезпечи­ли, нещадно експлуатуючи багаті на нафту родовища. До та­ких країн належать ОАЕ, Саудівська Аравія, Катар, Кувейт, Бахрейн та деякі інші невеликі держави Середнього Сходу. Казково багатою за рахунок видобутку місцевих фосфатів стала і колишня злиденна, країна Океанії Науру.

Інші в неда­лекому минулому дуже бідні країни стали багатими завдяки правильно обраним спеціалізації й моделі розвитку. Це “країни-готелі”, які експлуатують свій чудовий клімат і блакитне море.

 Країни в яких розвинене плантаційне господарство; Ямайка, Барбадос, Трінідад і Тобаго. Країни. Що розвиваються, можуть реформувати свою економіку досить високими темпами і з великою ефективністю перебудовувати її.

Такі країни відрізняються високими темпами індустріалізації, інтенсифікацією праці, залученням іноземного капіталу, високим прибутком від експорту промислової продукції, тому їх називають країнами нової індустріалізації. До групи ново-індустріальних країн входить близько 20 держав, серед яких Сінґапур,   Республіка  Корея,  Бразилія,   Мексика,  Аргентина, Уругвай, Венесуела, Чилі.

 

Особливе місце займають країни з перехідною економікою — постсоціалістичні країни Східної Європи та колишнього СРСР, дояких належить Україна.Типи країн	Підтипи країн	Країни
Економічно	Малі промислово	Нідерланди, Бельґія,
розвинені	розвинені країни	Швеція, Швейцарія,
країни		Фінляндія, Норвегія,
		Данія, Австрія та ін.
	Промислово роз-	Австралія, Нова Зелан
	винені країни Пів-	дія, Республіка Півден-
	денної півкулі	на Африка
Середньорозви-	Країни, які із за-	Іспанія, Португалія,
нені країни пе-	пізненням стали	Греція, Турція та ін.
рехідної еконо-	на шлях капіталіс-
міки	тичного розвитку
	Країни нової інду-	Сінґапур, Мексика, Ар-
	стріалізації	гентина, Уруґвай, Бра-
		зилія, Чилі, Південна
		Корея
Постсоціаліс-	Постсоціалістичні	Угорщина, Румунія,
тичні країни	країни Євразії	Польща, Чехія, Словач-
перехідної еко-		чина, Болгарія, Югосла-
номіки		вія (Сербія та Чорного-
		рія), Словенія, Хорватія,
		Боснія і Герцеґовина,
		Македонія, Албанія,
		Монголія
	Молоді незалежні	Росія, Україна, Біло-
	держави	русь, Литва, Латвія,
		Естонія, Молдова, Гру-
		зія, Вірменія, Азербай-
		джан, Казахстан, Узбе-
		кистан, Киргизстан,
		Таджикистан, Туркмені-
		стан
Країни, що роз­виваються	Країни з порівняно зрілою структурою господарства Країни, що видо­бувають нафту Менш розвинені країни	Індія, Пакистан, Таї­ланд, Філіппіни, Індоне­зія, Венесуела, Перу, Колумбія, Еквадор, Ма­рокко, Туніс, Єгипет та ін. Саудівська Аравія, Ку­вейт, ОАЕ, Ірак, Іран та ін. Ефіопія, Сомалі, Танза­нія, Чад, Малаві, Банґ-ладеш, Ємен, Афгані­стан та ін.
Країни центра­лізовано керо­ваної економіки		Китай, КНДР, В'єтнам, Лаос, Куба