4.3.3. Магматизм і рельєфоутворення
Магматизм, як інтрузивний так і ефузивний, відіграє своєрідну роль у рельєфотворенні. З інтрузивним магматизмом можуть бути пов’язані форми рельєфу утворені безпосередньо при формування інтрузивних тіл (батолітів, лаколітів, дайок та інших), а також внаслідок препарування інтрузивних магматичних порід, так як останні є більш стійкі до процесів вивітрювання ніж осадові відклади, які їх вміщують.
Батоліти зазвичай приурочені до осьових частин антикліноріїв, де утворюють крупні позитивні форми рельєфу ускладнених більш дрібними мікро формами, зумовленими як нерівностями поверхні самого батоліта, так і екзогенними процесами. Прикладом може слугувати низка гранітних масивів в західній частині Зеравшанського хребта Паміру (рис. 4.36), а також гранітні масиви Конгуро-Алагезьського хребта Забайкалля.
Рис. 4.36. Профіль батоліта Чадил-Калян Зеравшанського хребта
(за С. Клунниковим)
1 – граніти; 2 – конгломерати палеоген-неогенового віку; 3 – зім’яті в складки карбонатно-глинисті відклади силурійського віку.
Лаколіти утворюють поодинокі, або групи тіл і в рельєфі виражаються у вигляді куполів та одиничних горбів. Типовим прикладом можуть слугувати гори південного узбережжя Криму такі як Аю-Даг, Кастель та інші (рис. 4.37).
а |
б |
Рис. 4.37. Вигляд на гори Аю-даг (а) і Кастель (б) з моря
(за В. Лебединським)
Відпрепаровані пластові інтрузії (сіли) і дайки утворюють ступінчатий рельєф подібний до рельєфу, сформованого внаслідок вибіркової денудації осадових порід (рис. 4.38 ). Такі форми рельєфу широко розвинені в межах Середньосибірського плоскогір’я.
Рис. 4.38. Відображення в рельєфі відпрепарованих пластових інтрузій (А) та дайок (Б). |
Ефузивний магматизм, або вулканізм, сприяє формуванню в рельєфі більш чітко виражених форм в порівнянні з інтрузивним. Залежно від характеру будови вулканічних апаратів розрізняють площове, лінійне і центральне виверження, що знайшло своє відображення і в рельєфі. |
Площове виверження сприяє формуванню лавових плато, типовим прикладом яких можуть слугувати лавові виверження Колумбійському плато і плоскогір’я Декан на півострові Індо стан. Причиною формування лавових плато зазвичай є тріщинний вулканізм, коли лавові потоки, які одночасно виливаються з низки вулканів приурочених до одного розлому зливаються в одне ціле.
У сучасну геологічну епоху найбільш поширеним видом вулканічної діяльності є центральний тип виверження, при якому магма поступає з надр на поверхню по одному трубоподібному каналу, яким зазвичай є місце перетину декількох розломів. При виверженні піроклатичні і лавові продукти накопичуються периклінально відносно виходу на поверхню каналу живлення, що сприяє формуванню своєрідного вулканічного конуса, який і є власне вулканічною формою рельєфу. Морфологічна і геологічна будова, як це було показано в підрозділі 4.3.2, таких форм залежить від цілої низки причин, до яких слід віднести місце виверження (суходіл чи океанічне дно), періодичність виверження, склад магми (кисла магма, середнього складу, основна чи ультраосновна) тощо.
Виверження вулкану не тільки сприяє утворенню своєрідних форм рельєфу, але й може вносити суттєві зміни в існуючому рельєфі. Лавові потоки можуть призводити до перебудови річкової мережі. Загороджуючи річкові долини вони сприяють виникненню паводків, або навпаки осушуванню територій. Досягнувши берега моря лавові потоки застигаючи змінюють обриси берегової лінії, утворюючи особливий морфологічний тип узбережжя.
Виливання лави та викид пірокластичного матеріалу призводить до утворення дефіциту маси в надрах Землі, що спричиняє швидке опускання ділянки земної поверхні і зміну її первинної будови. В окремих випадках виверженню передує помітне піднімання місцевості. Прикладом може слугувати виверження вулкана Усу на острові Хоккайдо, де перед напередодні вулканічного процесу утворився крупний розлом вздовж якого ділянка поверхні площею близько 3 км2 впродовж трьох місяців піднялася на 155 м, а після виверження опустилася на 95 м.
Виверження вулканів можуть спричиняти раптові і швидкі зміни рельєфу навколишньої місцевості. Особливо це властиве для вивержень експлозивного типу. Наприклад, при виверження вулкану Кракатау в Зондській затоці, яке супроводжувалося серією вибухів, відбулося руйнування більшої частини острова і на цьому місці утворилася морська улоговина глибиною до 270 м. вибух вулкану спричинив творення гігантської хвилі – цунамі, яка обрушилася на береги яви та Суматри, що принесло значну шкоду прибережним районам островів. Іншим прикладом може слугувати експлозивне виверження вулкану Катмай на Алясці, який до цього мав вигляд правильного конуса висотою 2286 м. Підчас виверження його верхня частина була зруйнована вибухом і утворилася кальдера діаметром до 4 км, глибина якої сягала 1100 м.
Зазвичай кратери і вершини багатьох крупних вулканів є центрами утворення гірських льодовиків. Талі води, грязьові потоки, які нерідко утворюються при вулканічних виверженнях, а також атмосферні води суттєво впливають на характер будови вулканічних схилів, особливо ті, що складені пірокластичним матеріалом. При цьому утворюється радіальна система яружної мережі – так звані баранкоси – глибокі ерозійні борозни, які радіально розходяться від вершини вулкану.
Баранкоси зазвичай утворюються на місці борозни утвореної в пухкому пірокластичному матеріалі викиненими при виверженні брилами. Такі борозни називають шаррами. Це зазвичай лінійні наноформи рельєфу на схилах вулканів, які в подальшому переростають у ерозійні борозни – баранкоси.
Районам розвитку вулканів властивий радіальний характер річкової мережі, а також наявність значної кількості на річках водоспадів і порогів, які утворюються внаслідок перетину руслами застиглих лавових потоків. Останні нерідко загороджують річкові долини, що призводить до утворення загатних озер. В районах нагромадження значної кількості вулканічного попелу, а також на лавових покривах внаслідок високої водопроникності будь-які водотоки взагалі відсутні, що сприяє розвитку каменистих пустель.
В районах вулканічних вивержень поширені також своєрідні форми вивітрювання і денудаційного препарування, які утворюють так званий полігональний мікрорельєф. Такі форми утворюються в районах з потужними покривами базальтових або андезитових лав, які при остиганні і під впливом атмосферних агентів розбиваються тріщинами на окремі блоки – стовпчаста окремість. Зазвичай такі стовпи характеризуються багатогранною формою. Лавові поверхні, які розбиті системою шести- або п’ятикутників отримали назву «бруківка гігантів» (рис. 4.39 ).
Рис. 4.39. Правильна мозаїка базальтових колон «бруківки гігантів» поблизу гірського масиву Антрим на північночі Ірландії
(за М. Шварцбахом)
Денудація і ерозія можуть призвести до поділу лавового плато на окремі платоподіюні підвищення, розділені широкими пониженнями. Такі форми рельєфу, які представлені лавовими останцями отримали назву мес (лат. меса - стіл).
В процесі тривалої денудації вулканічних споруд можуть виникати і інверсійні форми рельєфу. Лавові потоки, які первинно займали понижені форми рельєфу (долини), можуть утворювати видовжене столовоподібне підвищення, які піднімаються в рельєфі завдяки наявності захисного шару лави (рис. 4.40).
Рис. 4.40. Інверсія рельєфу в вулканічному ландшафті. На задньому плані первинне положення лавового покриву в долині,