Ендогенні процеси і рельєф

4. Ендогенні процеси і рельєф

Ендогенні процеси, – це процеси, які зароджуються та проходять в надрах нашої планети і зумовлені енергетичними джерелами внутрішніх геосфер Землі. До них відносяться: тектонічні рухи земної кори та землетруси, магматизм, метаморфізм і метасоматоз.

Всі ендогенні процеси тісно взаємопов’язані між собою. Так, тектонічні рухи є однією з головних причин метаморфізму гірських порід. Разом з тим, вони призводять до порушення суцільності земної кори, сприяють утворенню зон пониженого тиску, що, в свою чергу, призводить до виникнення осередків розплавленої магми. Метаморфічні процеси в крайніх формах свого проявлення (ультраметаморфізм) супроводжуються переплавленням порід і, відповідно, виникненням магматичних розплавів. Магматичні та метаморфічні процеси супроводжуються виділенням значної кількості термальних газів і різноманітних розчинів, які, циркулюючи по тріщинах, зумовлених тектонічними рухами, призводять до метасоматичних явищ. Разом з тим, магматичні, метаморфічні та метасоматичні процеси, супроводжуючись високими температурами і тисками, суттєво впливають на зміни механічних властивостей вміщуючих порід, і насамперед на їх щільність, в’язкість, пластичність, що має значний вплив на характер тектонічних явищ.

Таким чином, як випливає з зазначеного, проявлення одних ендогенних процесів, зумовлює народження і розвиток інших. Саме взаємозв’язок і взаємообумовленість усіх ендогенних процесів лежить в основі саморозвитку нашої планети. Окрім того, ендогенні процеси відіграли основну роль у формуванні планетарних, мега- і макроформ рельєфу. В першому випадку – це диференціація протокори на континентальний і океанічний типи внаслідок активного проявлення магматизму, метаморфізму і тектонічних рухів на ранніх етапах геологічної історії Землі (катаархей, архей), що призвело утворення протоконтинентів і протоокеанів. Виділення в протерозої та фанерозої тектонічно стабільних і рухливих ділянок земної кори з різним ступенем проявлення магматизму і метаморфізму визначили місця формування рівнин і гірських областей. Внутрішньоконтинентальні тектонічні рухи земної кори були причиною утворення височин, низовин та інших макроформ рельєфу. В меншій мірі ендогенні процеси сприяють утворенню мезо- і мікро форм. Це мажуть бути позитивні замкнуті форми у вигляді горбів тощо, які утворилися внаслідок виходу на денну поверхню інтрузивних магматичних тіл (так звані препарований форми), або долини рік чи струмків, які утворилися в розущільнених породах зон тектонічних розломів.

4.1. Тектонічні рухи і їх роль у формуванні рельєфу

Впродовж геологічної історії земна кора зазнавала складних перетворень в просторі та часі. Породи, які її складають зминалися в складки, розривалися, насовувалися одна товща на іншу, тощо. В результаті змінювався рельєф земної поверхні, утворювались гори та глибоководні западини. Всі ці явища виникали під впливом рухів земної кори, або як прийнято називати, тектонічних рухів.

Тектонічні рухи, спричинені різними за природою силами внутрішніх геосфер Землі і бувають самими різноманітними, що ускладнює їх класифікацію.

На поточний час існує ціла низка класифікацій тектонічних рухів, які відображають їх характер, області поширення та результати проявлення. Найбільш повними і інформативними, на наш погляд є класифікації В.Ю.Хаїна та В.В.Білоусова.

Залежно від напрямку переміщення гірських порід В. Хаїн виділяє суттєво вертикальні та горизонтальні тектонічні рухи, за областю їх проявлення – поверхневі (покривні) рухи, пов'язані з процесами в осадовому чохлі; корові, які проявляються в межах усієї земної кори, та глибинні, зумовлені процесами в верхній мантії. Всі вони, в свою чергу, поділяються на складчасті, блокові, брилеві та інші (табл. 4.1).

Класифікація В. Білоусова базується на виділенні певних видів рухів за масштабами їх проявлення. Згідно з цим положенням усі тектонічні рухи поділяються на внутрішньокорові, які поширюються тільки на окремі частини земної кори, і загальнокорові (глибинні), які призводять до руху всієї кори. В свою чергу, внутрішньокорові рухи діляються на складчасті та розривні, а загальнокорові – на коливні і розривні, які спричиняють утворення плікативних (лат. “пліко” – складати) і диз’юнктивних (лат. “дизюнго” – розділяти) дислокацій різних порядків. Саме ці дві групи дислокацій гірських порід і є основним результатом тектонічних рухів.

Таблиця 4.1.