6. Режим праці і відпочинку.
Початок зі старої лекції
З проблемами покращення умов праці невід'ємно пов'язане вдосконалення режимів праці та відпочинку, тобто встановлення найбільш раціонального чередування часу праці та часу відпочинку на протязі робочої зміни, тижня, місяця, року. Відокремлюють змінний режим праці та відпочинку, що регламентує темп і ритм роботи, величину та частість перерв у праці, у тому числі перерву на обід; добовий режим визначає кількість робочих змін та їх термін; тижневий режим установлює число вихідних та робочих днів на тиждень; місячний (річний) режим передбачає число робочих днів на рік, число днів відпочинку, відпустки, а також свят.
Організація режиму праці і відпочинку - це впорядковане чергування часу роботи та відповідних перерв для зняття втоми.
Об'єктивно, що протягом будь - якого періоду часу працездатність людини і не однакова. На початку періоду вона менша за середній рівень, а далі швидко зростає. Водночас, чим триваліша перерва в роботі тим більше руйнується робочий динамічний стереотип, а значить триваліший період адаптації. Після адаптації настає період стійкої високої працездатності, на зміну якому приходить період спаду під впливом втоми.
В залежності від тривалості робочого періоду розрізняють річний, місячний, тижневий, добовий, змінний режими праці і відпочинку.
При організації річного режиму праці і відпочинку слід мати на увазі, що найбільша працездатність має місце в жовтні - березні. На весну вона помітно знижується а влітку – низька. Тому відпустки слід планувати в основному на літній період, коли умови для відновлення працездатності найсприятливіші.
Місячний режим праці та відпочинку визначає кількість робочих та неробочих днів у даному місяці, кількість працівників які йдуть у відпустку, тривалість основних та додаткових відпусток.
Тижневий режим праці та відпочинку передбачає, кількість вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні та святкові дні. Графіки роботи передбачають порядок чергування змін. Тижневий режим праці і відпочинку встановлено чинним законодавством України. Він складає сорок годин, включаючи й працівників апарату управління.
В тижневому режимі максимальна працездатність досягається у третій –четвертий дні. На п'ятий день вона спадає, низькою є також у перший день, особливо після двох вихідних днів.
Добовий режим праці та відпочинку включає кількість змін за добу, час відновлення працездатності між змінами. При організації добового режиму праці та відпочину необхідно виходити з того, що найвищий її рівень є в період від 8 до 18 години, а найнижчий від 3 до 5 години. Тому для збереження високої продуктивності праці протягом робочого дня рекомендується виконувати роботи, які вимагають найбільшої уваги і нервової напруги, з 9 до 12 та з 14 до 16 години, коли проявляється найбільша працездатність людини. '
Змінний режим праці та відпочинку визначає тривалість робочої зміни, час її початку та закінчення, тривалість обідньої перерви, тривалість праці та частоту регламентованих перерв на відпочинок.
Протягом робочої зміни рекомендуються перерви, які для різних категорій працівників є різними. Для керівників - до ЗО хв. на зміну (в тому числі обов'язкова фізпауза за 1-1,5 гад. до обіду і перерва на відпочинок за 1-1,5 год. до кінця зміни).
Для спеціалістів загальний регламентований час на відпочинок 20 -25 хв. (може бути 5-7 хв. після кожної години роботи).
Для технічних виконавців рекомендовано регламентовані перерви для відпочинку загальною тривалістю до 25-35 хвилин.
Для відпочинку працівників рекомендовано обладнувати спеціальні кутки, зони або кімнати відпочинку. Вони повинні відповідати таким вимогам:
> площа не менше за 18 кв. м.;
> віддаленість від робочого місця не більше за 75 м;
> повинна бути оптимальна температура, освітлення, вентиляція;
> можливе музичне оснащення.
Режим праці і відпочинку регулюється Кодексом законів про працю України. Згідно з ним тривалість робочого часу працівника не може перевищувати 40 годин на тиждень. У разі шкідливих умов праці передбачається зменшення загальної норми робочого часу до 36 годин на тиждень (детальніше: частина II цього посібника).
Для працівників віком 16-18 років чинним законодавством установлюється скорочена тривалість робочого часу 36 годин на тиждень, а особам віком 15-16 років - 24 години на тиждень.
Здебільшого установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. На тих підприємствах й організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, установлюється шестиденний тиждень з одним вихідним днем. За шестиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин за тижневої норми 40 год.; 6 годин - за тижневої норми 36 годин; 4 години за тижневої норми 24 години.
Тривалість робочого тижня установлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з профспілковим комітетом і за погодженням з місцевою Радою народних депутатів.
У відповідності до Кодексу законів про працю України загальні вимоги до режимів роботи такі:
> дотримання встановленої законом загальної тривалості робочого часу;
> забезпечення рівномірного чергування часу роботи і перерв між змінами;
> забезпечення повного використання обладнання і робочого часу для підвищення продуктивності праці;
> обмеження кількості змінних графіків на підприємстві, оскільки це утримує процес управління.