2. Основні елементи організації праці.
Зміст системи організації праці доцільно з’ясувати шляхом розгляду елементів, що утворюють цю систему.
Організація праці на підприємстві охоплює такі основні напрями.:
поділ і кооперація праці, що передбачають науково-обґрунтований розділ працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об'єднання працівників у виробничі колективи;
організація і обслуговування робочих місць, що сприяють раціональному використанню робочого часу;
нормування праці, що передбачає визначення норм затрат праці на виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва;
організація підбору персоналу та його розвиток, тобто - планування персоналу, профорієнтація і профвідбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар'єри тощо;
оптимізація режимів праці і відпочинку, встановлення найбільш раціонального чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня місяця. Відпочинок, його зміст і тривалість мають максимально сприяти досягненню високої працездатності "протягом робочого часу;
раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду. Раціональним вважається такий спосіб роботи, який забезпечує мінімальні затрати часу;
поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних навантажень, а також формування системи охорони і безпеки праці;
зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності працівників;
мотивація й оплата праці.
Організація праці на підприємствах, в окремих галузях виробництва здійснюється в конкретних формах, різноманітність яких залежить від таких основних чинників: рівня науково-технічного прогресу, системи організації виробництва; психологічних факторів і особливостей екологічного середовища; а також від низки чинників, обумовлених характером завдань, які вирішуються в різних ланках системи управління. Організація праці змінюється, вдосконалюється залежно від зміни цих чинників.
Зупинимось більш конкретно на окремих елементах організації праці, які не розглядатимуться в наступних питаннях.
Раціоналізація трудового процесу, запровадження передових прийомів та методів праці як елемент її організації передбачає: вивчення та раціоналізацію трудових процесів із застосуванням різних способів та технічних засобів із метою забезпечення високої продуктивності праці та нормального навантаження на організм працюючого з урахуванням психофізіологічних норм, відбір передових прийомів та методів праці, їх подальше вдосконалення та впровадження шляхом організації виробничого інструктажу, розробки інструкційних карт, виробничого навчання тощо.
Вивчаючи це питання потрібно з'ясувати поняття "трудовий процес".
Трудовий процес – це сукупність дій, що здійснюються виконавцем при створенні якого-небудь виробу або його частини, або при виконанні якої-небудь іншої функції у процесі виробництва.
Основним елементом трудового процесу є операція.
Операція – закінчений цикл діяльності працівника (або групи працівників) на даному робочому місці щодо змінювання предмету праці (його розміру, форми, упорядкування деталей тощо).
Трудовий прийом – закінчена сукупність трудових дій, що учиняються без перерви та пов'язані між собою єдиним цільовим призначенням - виконанням частини операції.
Трудова дія – комплекс трудових рухів, що виконуються одним або декількома робочими органами людини при виконанні частини трудового прийому.
Трудовий рух – одноразове переміщення пальців рук, ніг, тулуба, голови з одного положення у друге при виконанні трудової дії. Таким чином, структура трудових рухів складає трудову дію, закінчена сукупність трудових дій - трудовий прийом. Трудові прийоми складаються у операцію, послідовні операції утворюють трудовий процес.
Спосіб здійснення трудового процесу є метод праці. Він характеризується складом прийомів, операцій та певною послідовністю їх виконання.
Вивчення та раціоналізація трудового процесу передбачає аналіз його змісту, порядку та послідовності, прийомів праці, способів їх виконання та траєкторії рухів. Вивчення трудових процесів провадиться з використанням методів хронометражу, фотографії робочого часу (у тому числі – самофотографії), фотохронометражу, а також із використанням кіно- та відеозйомки.
Значення раціоналізації трудового процесу можна показати на такому цікавому прикладі. Один із засновників школи наукового управління Френк Гілберт на початку своєї трудової діяльності працював учнем каменяра. Як допитлива людина, він вивчав, які рухи треба зробити, щоб виконати укладання однієї цеглини, а потім спроектував свій спосіб виконання цієї операції. Йому вдалося скоротити кількість рухів з 18 до 4,5, за рахунок чого продуктивність праці підвищилася на 50 відсотків.
Загальна організованість праці на підприємстві може бути забезпечена лише за умов наявності певної кількості персоналу, відповідності його якісних характеристик потребам виробництва. Тому передумовою ефективної організації праці є доцільна технологія комплектації, використання та службово-професійного просування працівників. Вона передбачає планування роботи з персоналом, маркетинг персоналу, ділову оцінку, набір та відбір кадрів, систему використання та розвитку персоналу.
Зміцнення дисципліни праці – є елементом організації праці. Поняття, "дисципліна праці" має зовнішній та внутрішній аспекти.
Зовнішній аспект розкривають такі поняття як "державна дисципліна" - ступінь виконання вимог суспільства до суб'єктів господарювання, дотримання законодавства у галузі праці; "договірна дисципліна" – дотримання прийнятих підприємством обов'язків перед контрагентами з виробничих стосунків.
Внутрішній аспект дисципліни праці включає у себе виробничу дисципліну, яка характеризується ступенем додержання правил експлуатації обладнання, пристосування, норм витрати матеріалів, пального, енергії, правил охорони здоров'я та техніки безпеки, раціональністю використання виробничих потужностей, ритмічністю виробництва, якістю обслуговування робочих місць. Складовою частиною поняття, "виробнича дисципліна" є технологічна дисципліна, яка характеризує додержання порядку ведення технологічних процесів.
Трудова дисципліна відбиває ступінь додержання працівниками встановлених режимів у праці та відпочинку, правил внутрішнього розпорядку.
Таким чином дисципліна праці охоплює усі боки поведінки працівників підприємства у процесі їх трудової діяльності і складається із сукупності державної, договірної, виробничої та трудової дисципліни.
Механізм формування та постійного додержання дисципліни праці відбиває систему управління персоналом підприємства та спирається на засоби державного забезпечення виконання законодавства.
Трудова активність як елемент організації праці означає повну реалізацію інтелектуального та фізичного потенціалу працівників у процесі їх трудової діяльності. Відокремлюють чотири групи показників трудової активності у залежності від цільової спрямованості трудової діяльності:
виробничо-економічна – характеризує перевиконання працівником виробничих показників;
творча активність – характеризує діяльність, що спрямована на вирішення творчих нестереотипних виробничих задач;
розвиток особистості у процесі трудової діяльності – вказує на ступінь використання окремим працівником можливостей, що надаються підприємством, із професійного та кваліфікаційного росту;
громадська активність у процесі виробництва – характеризує діяльність працівника, що спрямована на формування гарного клімату у колективі, розвиток взаємодопомоги, розширення участі працівників в управлінні виробництвом.