Тема 9. Організація праці.
Суть, принципи і завдання організації праці.
Основні елементи організації праці.
Поділ і кооперація праці.
Організація і обслуговування робочого місця.
Умови праці та фактори їх формування.
Режим праці і відпочинку.
1. Суть, принципи і завдання організації праці.
Організація праці – це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об'єктивною необхідністю і невід'ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.
Вперше наукова теорія праці знайшла відображення в тейлоризмі (понад 100 років тому), і подальший її розвиток полягав у переході до концепції "збагачення праці", "автономних груп", "гуманізації праці", які потім продовжили свій розвиток у складі більш широких економіко-соціологічних і політико-ідеологічних теорій, "демократії в промисловості", "соціальної інтеграції" тощо.
Організація праці означає приведення трудової діяльності людей у певну систему, яка характеризується сукупністю елементів та їх стійкими взаємозв'язками, змістом функціонування цих елементів, напрямками та динамікою їх розвитку. У зв'язку з тим, що процес праці охоплює технологічну, економічну, правову, соціальну, морально-психологічну та інші складові, організація праці передбачає узгодження усіх відносин, що формуються та реалізуються між його учасниками.
Відокремлюють поняття "суспільна організація праці" (макрорівень) та "організація праці на виробництві" (мікрорівень). Суспільна організація праці пов'язана з низкою загальних моментів, сукупність яких визначає можливість та умови функціонування будь-якого виробництва у конкретній країні. Йдеться про відносини власності, на яких ґрунтується виробництво; господарський механізм функціонування економіки, державне регулювання економічних процесів ( у тому числі у галузі трудових ресурсів), формування структури національної економіки, стан економіки, панівні морально-культурні цінності суспільства тощо.
Організація праці на підприємстві – процес багатогранний і складний, спрямований на оптимальне поєднання інтересів учасників виробництва та створення необхідних умов для ефективного функціонування його засобів.
Розглядаючи питання організації праці як певне коло самостійних проблем, слід мати на увазі, що їх неможливо ізолювати від з'ясування суті організації виробництва в цілому. Процес матеріального виробництва поряд із безпосередньо живим трудом включає в себе предмети праці, тобто все те, на що спрямована праця (об'єкти його застосування), та знаряддя праці, за допомогою яких здійснюється дія людей на предмет праці. Забезпечення взаємодії цих трьох складових виробничого процесу є задачею організації виробництва.
Таким чином, організація праці є складовою частиною організації виробництва. Вона є основою ефективного використання персоналу.
Організація праці – це система використання живого труда, певний порядок побудови та здійснення трудового процесу, що дозволяє найбільш ефективно з'єднати техніку та людей у єдиному виробничому процесі і забезпечує підвищення продуктивності праці, охорону здоров'я працівника, його професійне та духовне зростання.
Сутність організації праці полягає у створенні таких умов, які забезпечили б найбільшу ефективність виробництва, сприяли всебічному розвитку працівників.
Відрізняють:
загальні організаційні принципи;
принципи, що визначають організаційно-технічний аспект системи організації праці.
До перших відносяться:
принцип плановості організації праці (нарівні підприємства плануванням охоплюються всі етапи виробничого циклу);
принцип комплексності (враховувати взаємодію всіх елементів системи організації праці та різних рівнів управління виробництвом);
принцип науковості (використання прогресивних методів організації праці);
принцип нормативності (використання у організації праці прогресивних нормативів та стандартів);
принцип ефективності (максимальний матеріальний та соціальний ефект із мінімальними витратами).
Друга група принципів охоплює:
принцип обов'язкової відповідності між технічним оснащенням виробництва та рівнем організації праці;
принцип системності та комплексності вирішення усіх практичних питань організації праці;
принцип пропорційності та узгодженості у праці окремих груп, які працюють із метою утворення з часткових працівників єдиного виробничого колективу;
принцип безперервності та ритмічності процесу праці у всіх ланцюгах та на усіх етапах виробничого процесу.
Раціональна організація праці покликана вирішити:
економічну задачу, яка полягає у максимальному зменшенні витрат на виробництво;
психофізіологічну задачу, яка пов'язана з оздоровленням та полегшенням умов праці, збереженням фізичного здоров'я та безпекою людей, із підтримкою високого рівня їх працездатності;
соціальну задачу, яка вирішується шляхом підвищення рівня задоволеності людей своєю роботою, розвитком особистості працюючих.