
- •1.Поняття та сутність менеджменту
- •1.1. Організації та їх загальні властивості
- •2) Вертикальний поділ, унаслідок якого відокремлюється робота з координації дій від власне дій. Діяльність з координування роботи інших людей становить сутність управління.
- •1.2. Ознаки діяльності менеджера
- •1.3. Рівні управління
- •1.4. Управління, спрямоване на успіх
- •1.5. Навчальний тренінг
- •1.5.1.Афоризми
- •1.5.2. Тест
- •2.Розвиток науки управління
- •2.1. Розвиток науки управління
- •2.2. Ранні теорії менеджменту
- •2.2.1. Чотири підходи до теорії управління
- •2.2.2. Сфери управління
- •2.3. Інтегровані підходи до управління
- •2.5. Навчальний тренінг
- •2.5.1. Афоризми
- •2.5.2. Тест
- •3.Планування в організації
- •3.1. Поняття "планування"
- •3.2. Поняття мети в управлінні та класифікація цілей організації. Концепція управління за цілями
- •3.3. Поняття стратегії. Елементи та рівні стратегії. Визначення місії організації
- •3.4. Зовнішній аналіз: сприятливі можливості й загрози.
- •3.5. Реалізація стратегії
- •3.6. Навчальний тренінг
- •3.6.1. Афоризми
- •3.6.2. Тест
- •4.Організація як функція управління
- •Сутність функції організації
- •4.2. Організаційна структура як результат організаційної діяльності.
- •4.3. Делегування повноважень.
- •4.4. Типи організаційних структур управління виробництвом.
- •4.5. Принципи формування організаційних структур управління виробництвом
- •4.5. Навчальний тренінг
- •4.5.1 Афоризми
- •4.5.2. Тест
- •5.Мотивація
- •5.1. Поняття мотивації
- •5.2. Змістові теорії мотивації
- •5.3. Процесуальні теорії мотивації
- •5.4. Навчальний тренінг
- •5.4.1. Афоризми
- •5.4.2. Тест
- •6. Контроль
- •6.1. Поняття контролю та його місце у системі управління
- •6.2. Види управлінського контролю
- •6.3. Етапи та модель процесу контролю
- •6.4. Дисфункціональний ефект системи контролю
- •8.5. Основні характеристики ефективної системи контролю
- •6.5 Навчальний тренінг
- •6.5.1 Афоризми
- •6.5.2. Тест
- •7.Лідерство
- •7.1. Поняття повноважень, впливу та влади.
- •7.2. Поняття лідерства
- •7.3. Поняття стилю керівництва
- •7.4. Стилі керівництва
- •7.5. Моделі керування
- •7.6. Поняття групи в організації
- •7.7. Формальні та неформальні групи в організаціях
- •7.7. Навчальний тренінг
- •7.7.1. Афоризми
- •7.7.2. Тести
- •8.Комунікації в управлінні
- •8.1. Поняття комунікації та її роль у системі управління
- •8.2. Види комунікацій
- •8.3. Перешкоди на шляху до ефективних комунікацій
- •1. Припиніть розмовляти.
- •8.4 Навчальний тренінг
- •8.4.1. Афоризми
- •9. Ефективність в управлінні
- •9.1. Сім елементів ефективного стилю в управлінні
- •9.1.3. Зосередження
- •9.1.4. Особиста участь
- •9.1.5. Вміння працювати з людьми - твердість і м'якість
- •9.1.6.Комунікації
- •9.1.7. Завжди вперед до цілі
2.Розвиток науки управління
Ознайомившись з цією темою, ви знатимете:
сутність менеджменту з позиції вивчення історії розвитку науки управління;
логіку розвитку науки управління та формування її сучасних перспектив;
ключові ідеї класиків менеджменту;
сутність інтегрованих (синтетичних) підходів до управління як бази для розробки сучасних концепцій та моделей менеджменту;
що різні теорії менеджменту не тільки взаємо виключають, але й доповнюють одна одну в межах сучасного уявлення про сутність менеджменту.
2.1. Розвиток науки управління
Дослідження історичного розвитку науки менеджменту може здійснюватися з двох протилежних позицій: релятивізму й абсолютизму.
Релятивіст розглядає кожну окрему теорію, запропоновану в минулому, як більш чи менш правдиве відображення тогочасних умов, причому кожна теорія має однакове
зосереджує увагу на тому, що можна вважати поступом від помилки до істини. Релятивісти виправдання у власному контексті.
Абсолютист неспроможні ранжувати теорії з оцінкою їх внеску в розвиток науки управління. Тому в процесі засвоєння матеріалу цієї теми доцільно орієнтуватися на тлумачення історії розвитку науки менеджменту з погляду абсолютизму.
Важливим є усвідомлення того, що на відміну від усіх інших наук розвиток управлінської думки не мав послідовної еволюції системи наукових знань. Навпаки, на першому етапі наука менеджменту функціонувала одночасно у кількох відносно самостійних напрямах: класична теорія менеджменту (школа наукового управління й адміністративна школа), неокласична теорія (школа людських стосунків та школа організаційної поведінки), кількісна теорія менеджменту. Слід зазначити, що в кожній з цих теорій менеджменту намагалися запропонувати єдиний "рецепт" підвищення ефективності управління організацією, у чому і виявляється їх обмеженість.
До нині відомо чотири найважливіші підходи розвитку теорії та практики управління:
1) підхід з позицій виокремлення різних шкіл в управлінні. Тут управління розглядається з чотирьох різних аспектів — це школи наукового й адміністративного управлінь, людських взаємовідносин та науки про поведінку, а також науки управління, або кількісних методів;
2) процесний, сутність управління якого тлумачиться як безперервна серія взаємопов'язаних управлінських функцій;
3) системний, сутність якого полягає в тому, що керівники мають розглядати організацію як сукупність таких взаємозалежних елементів, як люди, структура, завдання та технологія, що орієнтуються на досягнення різних цілей в умовах змінюваного зовнішнього середовища;
4) ситуаційний, концентрується на тому, що придатність різних методів в управлінні визначається ситуацією. Оскільки є така велика кількість факторів як усередині власне організації, так і в навколишньому середовищі, не має єдиного найкращого способу керувати організацією. Найефективнішим методом у такій ситуації вважається метод, що найбільше їй відповідає.
Сучасними напрямами розвитку науки управління є:
глобалізація менеджменту;
об'єднання інтересів, суспільства і людини;
гуманізація управління;
посилення технократичного аспекту управління.