3.3. Поняття стратегії. Елементи та рівні стратегії. Визначення місії організації

Стратегія — це модель узагальнення дій, необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом координування і розподілу ресурсів організації, тобто розробка стратегії організації полягає в розробленні планів досягнення цілей, в якому передбачені можливості організації. Під час розробки стратегії організації користуються певними показниками. У практиці менеджменту якісні показники називають орієнтирами, а кількісні — завданнями. Між орієнтирами, цілями та завданнями є тісний взаємозв'язок.

Вибір стратегії на основі вивчення елементів стратегії. Вирізняють дев'ять елементів стратегії, поєднавши які можна визначити, наскільки вдало підприємство концентрує та використовує ресурси. Зазначимо їх перелік та стисло охарактеризуємо.

1. Корпоративна місія, що визначається ясністю її стратегії.

2. Конкретні переваги формулюються чітко з визначенням цінових та нецінових чинників.

3. Культура та компетентність управління визначаються такими чинниками: — ставлення до підприємницького ризику, — проблеми якості, — прагнення вести справу на професійному рівні, — ставлення до персоналу підприємства, — покупців, — роботи, успіхів і невдач.

4. Ринки визначаються географічними чинниками й особливостями застосування продукції.

5. Ресурси — це інвестиції та поточні витрати.

6. Програми розвитку пов'язують з діловою активністю і зокрема, інвестиційною політикою.

7. Продукція має відповідати структурі запитів споживачів.

8. Організація справи характеризується способом поділу підприємства на підрозділи.

9. Структурні зміни — придбання або продане підприємств.

Стратегія є детальним всеохоплювальним комплексним планом, що розробляється на перспективу і має сприяти досягненню місії організації та цілей, що її конкретизують. Стратегію розробляє та формує вище керівництво (top management), але її реалізація передбачає участь усіх рівнів управління, а інформаційне забезпечення з метою затвердження стратегії створюють працівники, які виробляють продукцію або надають послуги.

З погляду економіки процес розробки стратегії, принаймні зовні, побудований за принципом раціональності. Він визначається за допомогою системи взаємодії комплексів, які можуть встановлюватися об'єктивно, формально і навіть кількісно.

У сучасному менеджменті велика увага приділяється стратегічному управлінню, що передбачає:

1. визначення ключових позицій на перспективу;

2. визначення ресурсів організації, які вона має, щоб досягти цілі;

3. створення центрів управління для досягнення стратегічної мети;

4. оцінювання і стимулювання підрозділів організації та їх керівництво за ступенем досягнення мети.

Стратегічне планування — сукупність дій та рішень, які використовує керівництво, вони сприяють розробці специфічних стратегій для досягнення цілей організації.

Стратегічний план має розроблятися з позицій перспективи всієї організації, а не окремого її представника. Так діяти може лише власник на приватному підприємстві, але не пересічне підприємство, де власність є колективною, державною або будь-якою іншою. Стратегія розвитку має підкріплюватися масштабними дослідженнями та фактичними даними. З метою ефективної конкуренції в сучасному світі бізнесу організація повинна постійно зважати на розвиток галузі, ринок (власний ринковий сегмент, співвідношення попиту та пропозиції), характер і рівень конкуренції, постійно займатися збором та аналізом інформації про ці та інші явища та процеси.

Від стратегічного плану організації залежать її специфіка, індивідуальність, притаманні їй ознаки, організаційна структура, персонал тощо.

Стратегія має передбачати можливість її перегляду, модифікації та трансформування, тобто вона має бути гнучкою, а не сталою.

Стратегічне планування здійснюється у кілька стадій:

• процес розробки плану;

• корегування планових завдань;

• внесення змін і доповнень.

Стратегічне управління — це насамперед процес, що відбувається у три етапи:

1) у межах стратегічного планування визначаються довго-термінові перспективи розвитку підприємства та його підрозділів;

2) на етапі реалізації планів розробляються заходи з реалізації стратегії організації;

3) за допомогою контролю з'ясовуються основні проблеми в організації.

У сучасному менеджменті розрізняють такі фактори, що визначають стратегію будь якої організації:

— місія організації, яку має корегувати менеджер організації під впливом змін попиту та пропозиції організації на її продукцію та послуги;

— діяльність конкурентів;

— характер виробленої продукції й особливості її збуту;

— диференціація продукції, процеси інтеграції;

— наявність ресурсів, які має організація (матеріальні, фінансові, кадрові, інформаційні);

— потенціал розвитку організації (інноваційна політика, масштаби діяльності);

— компетентність, культура управління (внутрішній клімат у колективі);

— ступінь розвитку діяльності організації;

— здібність бути лідером з боку вищого керівництва.

На сучасному етапі розвитку менеджменту визначають різні причини, у зв'язку з якими стратегія організації зазнає фіаско на стадії реалізації. Основними з них є:

— ігнорування на етапі визначення політики та її реалізації, можливих труднощів (насамперед, технічних і соціальних);

— зовнішні фактори, що не контролюються (конкуренти);

— нечітка постановка цілей, недостатня відповідальність і компетентність менеджерів, яким доручено реалізацію програми;

— слабка координація діяльності з реалізації запланових заходів;

— брак взаємозв'язку між стратегічними й оперативними планами;

— помилки у виборі відповідальних керівників;

— недостатність знань і здібностей співробітників;

— неправильне розуміння з боку оперативного керівництва персоналу загальної політики підприємства;

— відсутність підтримки або протидія з боку підлеглих;

— недостатня поінформованість;

— недостатній авторитет керівництва;

— низький рівень контролю;

— занижена оцінка;

— неправильний розподіл ресурсів;

— невідповідність організаційної структури і стилю управління;

— несумісність культурно-ціннісних нормативних можливостей підприємницької діяльності організації.

Елементами стратегії розвитку організації вважаються:

1) система цілей;

2) пріоритети розвитку організації (передусім розподіл ресурсів);

3) правила організації управлінських дій:

— оцінювання роботи персоналу;

— регламентація внутрішніх відносин;

— виконання різних спеціальних операцій;

— зв'язки з навколишнім середовищем.

Види стратегій. У сучасному менеджменті розробляються різні стратегії організації залежно від конкретних ситуацій та обраних цілей.

1. Портфельна стратегія пов'язана з придбанням цінних паперів у нових галузях або поступовим виходом з певних галузей.

2. Фундаментальна стратегія використовується з метою визначення діяльності певного підрозділу організації в рамках місії організації. Тобто функціональна стратегія зводиться до орієнтації підрозділів у певному напрямі.

3. Конкурентна стратегія полягає в тому, що організація намагається отримати певні переваги на ринку стосовно своїх конкурентів.

— поява нових конкурентів;

— загроза появи на ринку товарів-аналогів (тобто замінників);

— можливості покупців;

— можливості постачальників;

— конкуренція між компаніями, що вже завоювали ринок. Мета конкурентної стратегії полягає в зміні правил на ко¬ристь своєї компанії.

4. Загальнокорпоративна (універсальна) стратегія. У межах цієї стратегії вирізняють базові стратегії:

— лідерство у зменшенні витрат виробництва;

— диференціація продукту;

— фокусування, тобто процес намагання організації в певному сегменті ринку скоротити витрати виробництва або розширити диверсифікацію виробництва (розширення різноманітної продукції).

Після вибору загальної стратегії бізнесу починається етап її реалізації.

5. Важливим механізмом стратегії є розробка планів та орієнтирів розвитку: тактики, політики, процедур і правил.

У межах загальної місії розрізняють такі компоненти:

— вибір зовнішнього середовища організації;

— основні цілі, завдання, ринки, технології та ін.;

— персонал, вимоги до нього, принципи набору та розста¬новки кадрів.