4.Самосвідомість та самооцінка дошкільника.

Пізнаючи зовнішній світ, дошкільник робить дальші кроки у пізнанні себе самого, у розвитку самосвідомості об’єктом самопізнання стають окремі частини тіла, дії , вчинки , переживання . особисті якості.

По міру того., як психологічні процеси набувають довільного характеру , дошкільники починають їх усвідомлювати, що є основою саморегуляції. Наприклад , має настанову запам’ятати, потім оцінює чи домоглася цього.

У спільній грі, виконання трудового, образного завдання діти порівнюють свої досягнення з досягненнями товариша, оцінюючи не тільки наслідки роботи, а й себе самих, свої можливості, навчаються контролювати себе й ставити перед собою певні конкретні вимоги. У дошкільника з’являється чимало слів, яким вони виражають своє фізичне самопочуття, свій психічний стан, оцінюють свої дії.

На основі оцінюючих суджень дорослого формується самооцінка дитини власних вчинків, умінь ,інших якостей.

З віком підвищується об’єктивність само оцінок дітей. Старші дошкільники можуть правильно оцінювати товариша і себе в іграх з правилами, керуючись об’єктивними показниками. Підвищується об’єктивність самооцінок їх умінь у рухливих іграх, малюванні, розповіданні. До 5 років дошкільники схильні переоцінювати свої вміння, потім ця тенденція помітно зменшується; старші дошкільники, як правило адекватно оцінюють свої вміння.

Дошкільнику найважче дати собі загальну оцінку. Молодший і середній дошкільники взагалі не можуть судити про себе поза конкретною ситуацією чи якимось вчинком.

У старших з’являється узагальнені твердження: “Я слухняний“. Проте подібні заяви здебільшого відбивають думку дорослих, дати собі загальну оцінку в цьому віці діти ,як правило, не можуть.

Адекватна оцінка діяльності товаришів і самих себе можлива лише тоді, коли оцінювані якості мають яскраві зовнішні показники. Діти оцінюють насамперед ті моральні якості, які виражаються в дотриманні чи порушенні правил поведінки. Така самооцінка є найскладнішим виявом моральної самосвідомості дитини на ранньому етапі її формування.

Характерною є схильність дитини до самоствердження спочатку в очах дорослих , потім товаришів, а далі й у власних. Для дитини важливо бути про себе високої думки.

Дитина раніше починає усвідомлювати ті якості, які частіше оцінює дорослий. Критерії самооцінки залежать від дорослого, прийнятої системи виховної роботи.

Розвиток самооцінки залежить від особливостей виховання

Діти з адекватною самооцінкою	Діти із завищеною самооцінкою	Діти із заниженою самооцінкою
Батьки приділяють досить багато часу	Батьки приділяють дитині дуже багато часу	Батьки приділяють дитині дуже мало часу
Оцінюють позитивно, але не вище ніж більшість ровесників	Оцінюють високо	Оцінюють нижче, ніж більшість ровесників
Часто заохочують (не подарунками)	Дуже часто заохочують (у т.ч. і подарунками)	Не заохочують
Покарання у вигляді відмови від спілкування	Рідко карають	Часто карають
Адекватно оцінюють фізичні і розумові дані	Дуже високо оцінюють розумові дані, хвалять при інших	Низько оцінюють
Прогнозують хороші успіхи у школі	Очікують відмінні успіхи у школі	Не очікують успіхів у школі і житті.