3. Розвиток вольової та мотиваційної сфери дошкільника
Воля дитини розвивається як здатність активно домагатися певної мети, переборювати зовнішні та внутрішні перешкоди, свідомо регулюватиме свою поведінку.
Дитина дошкільного віку доступна нова структурою довільна діяльність, в якій мета не збігається з мотивом. (Наприклад , дитина виконує трудове завдання без зацікавлення ним, а бажаючи заслужити схвалення дорослого).
До структури вольових дій відносять свідомий, мотивований вибір цілі, прийняття рішення, планування, виконання наміченого, здійснювати зусилля в процесі подолання, оцінку отриманих результатів.
В дитячому віці відбувається оформлення вольових дій в його основних структурних елементах. У процесі становлення вольових дій дітей виділяють такі етапи:
розвиток цілеспрямованості дії,
встановлення відношення цілі дій до її мотиву,
зростання регулюючої ролі мови у виконанні дій ( Мухіна В.С. 1981 )
Спрямованість до цілі виникає у дітей вже до 2 років, коли дитина виконує дії під впливом сильних емоцій. При цьому вона здатна здійснювати зусилля в процесі досягнення мети. Прояв особистих бажань перебудовує дії, перетворюючи їх в вольові. Проявляється певна спрямованість бажань більш стійка спрямованість до цілі, переживання “це хочу”, “це не хочу”.
Нерідко виникає боротьба мотивів. Дошкільник до деякої міри вже здатні зважувати свої спонукання, віддавати перевагу одним бажанням перед іншими, але тільки у найпростіших ситуаціях наприклад при відборі іграшки, занять.
У тих випадках коли втручаються актуальні бажання чи почуття, поміркованість зникає і вольова поведінка стає імпульсивною.
У дошкільному віці формується важливе новоутворення – супідрядність бажань. Дошкільнику доводиться віддавати перевагу одним особистим її бажанням перед іншими, підпорядковувати одні спонукання іншим.
Зміни в стосунках дитини з дорослим спричиняють до розвитку мотивів їх поведінки та діяльності. Виникає нові за своїм змістом мотиви, деякі з них стають домінуючими, починає складатися певне їх співвідношення.
Найбільш дієвим спонуканням є положення , яке дитина займає в системі взаємин у дорослих , участь у їх житті й ті вимоги, що їх висуває до дошкільників навколишнього середовища. Відповідати цим вимогам є постійною потребою для дошкільника. Тому великої сили набувають санкції дорослого, тобто схвалення поведінки дошкільника чи невдоволення нею.
Поведінка дошкільника мотивується системою оцінюючих суджень дорослого (можна – не можна , добре погано).
Активно розвивається в дитячому віці мотиваційна сфера дитини. Поведінка малої дитини ще мало чим відрізняється від поведінки дітей раннього віку: він діє більшою частиною під впливом ситуативних емоцій бажань, які викликаються різними причинами. Крім того, здійснюючи той чи інший вчинок, вона не може пояснити чому вона це робить, важко пояснити, мотивувати свій вчинок.
До числа новоутворень у мотиваційній сфері дитина відноситься поява нових, типових для дитячого віку мотивів. Мотиви поведінки дошкільника суттєво змінюється упродовж дошкільного дитинства. Разом з тим можна виділити ті, що є типовими саме для дошкільного віку та мають найбільший вплив на поведінку дітей: мотиви
пов’язане з інтересом дитини до світу дорослих, з їх прагненням діяти, як дорослий.
ігрові, пов’язані з інтересом до самого процесу гри.
встановлення та збереження позитивних взаємин з дорослими та іншими дітьми.
самолюбства, самоствердження
пізнавальні - пов’язані з процесом пізнання;
моральні (вираження ставлення до інших людей);
суспільні ( бажання зробити щось для інших);
У дошкільному віці формується індивідуальна мотиваційна система дитини. Різноманітні мотиви, які притаманні дитині набувають відносну стійкість. Серед цих відносно стійких мотивів, що мають різну силу і значимість для дітей, виділяються домінуючі мотиви. Спостерігаючи за дитиною можна їх визначити.