1. Соціальна ситуація розвитку дошкільника

Дошкільний вік характеризується виникненням нової соціальної ситуації розвитку дитини. Місце, яке займає дошкільник серед оточуючих людей суттєво відрізняється характерного для дітей раннього віку.

У дітей виникає коло елементарних обов’язків.

Дошкільник залишається залежним від дорослого, який створює умови для життєдіяльності і навчають елементарним обов’язком.

Спільна діяльність з дорослим змінюється самостійним виконанням вказівок дорослого.

На дитину має вплив “дитяче товариство”

Власна внутрішня позиція дошкільника по відношенню до інших людей характеризується зростанням усвідомленням власного “я”, усвідомленням своєї поведінки, великим інтересом до світу дорослих, їх діяльності, взаємин.

Особливість соціальної ситуації розвитку дошкільника виражається в характерних для нього видах діяльності , перш за все в сюжетно-рольовій грі. Прагнення залучитися до світу дорослих у поєднанні з відсутністю необхідних для цього знань і умінь приводить до того, що дитина засвоює цей світ в доступній для неї ігровій формі.

Спілкування дитини з дорослими:

Характер оцінних впливів на дитину має важливе значення у формуванні у неї уявлення про свої можливості. Рівень точності уявлень дошкільника про себе пропорційний рівню адекватності оцінних впливів дорослого.

Досвід спілкування з дорослими є для дитини головним джерелом оцінних впливів, під впливом яких у неї формується ставлення до реального світу, самого себе і інших людей. Крім того, спілкування дитини з дорослими організовує її індивідуальний досвід, виконуючи при цьому три основні функції:

• Цей досвід спілкування висуває перед дитиною ціль усвідомлення, а інколи і вербалізацію свого індивідуального досвіду;

• Підказує дитині у деяких випадках спосіб розв’язання різних задач в індивідуальному досвіді;

• Сприяє систематизації і узагальненню всього накопиченого дитиною досвіду.

Досвід спілкування з дорослими є засобом порівняння себе з еталоном чи ідеалом, до якого можна лише прагнути.

Спілкування з дорослими набуває нових форм:

• від зовнішнього контакту дитина переходить до свідомого й добровільного підкорення дорослим;

• поруч із практичним спілкуванням з дорослими, виникає співробітництво інтелектуального характеру (знаходить свій вияв у дитячих запитаннях)

Змінюються взаємини з дорослими, дії поступово заміщуються самостійним виконанням вказівок.

Спілкування дитини з ровесниками

Розвивається потреба у спілкуванні з ровесниками. Поштовхи до ініціативних контактів з ними дають спільні сюжетні ігри. На відміну від ігрових дій, виконуваних дитиною з предметами, сюжетно-рольова гра потребує співучасників (для виконання н-лад, функцій водія, пасажирів і т.д.).

У процесі формування у дитини уявлень про свої можливості досвід її спілкування з ровесниками є для дитини у першу чергу:

- контекстом для порівняння її з “подібними собі істотами” і є основою для набуття дитиною основних навичок колективного життя;

- спілкування з ровесниками є засобом обміну оцінними механізмами, завдяки яким дитина отримує можливість бачити себе очима своїх ровесників.

На певному етапі розвитку дитина не задовольняється іграшками і навіть дорослими як партнерами по грі. Н-лад, одна 6 річна дівчинка на заяву матері, що вона замінить відсутність в грі партнера, так реагувала: “Мені треба дитину, а ти не дитина”.