Тема 2: «Ринкова система: зміст і структура»

План

1. Економічні системи: типи і основні економічні проблеми

2. Визначення ринку та його функцій. Умови функціонування ринку.

3. Класифікації ринків за різними ознаками.

4. Форми та методи конкурентної боротьби. Ринкова кон’юнктура.

2. Визначення ринку та його функцій. Умови функціонування ринку.

Ринок – це сукупність економічних відносин стосовно купівлі-продажу товарів, це один з центральних елементів в системі товарно-грошових відносин; базовий елемент господарського механізму та регулятор функціонування ринкової економіки, це взаємодія попиту і пропозиції.

Сутність ринку розкривається через його основні функції, а саме:

1) Інформаційна – полягає в отриманні суб’єктами ринку інформації через ціну.

2) Регулююча – заснована на інформаційній f, яка є підставою для переливань капіталу і робочої сили. Це дає змогу найкращим способом реалізувати економічні інтереси.

3) функція узгодження інтересів – досягнення стану рівноваги, тобто попит дорівнює пропозиції і встановлюється рівноважна ціна. Це сприяє реалізації інтересів покупців і продавців.

4) Стимулююча – вона стимулює ефективність виробництва на основі впровадження НТП, продуктивності праці.

5) Контролююча – тобто не визнає ті витрати, які ринком не визнані.

6) Ціноутворювальна – полягає в утворенні ринкової ціни на основі співставлення індивідуальних і суспільних витрат праці, тобто порівнює витрати і доходи.

7) Посередницька – показує зв'язок між всіма учасниками суспільного виробництва і гарантує зустріч виробників і споживачів з метою обліку.

8) Санаційна – полягає в поглинанні більш ефективними підприємствами менш ефективних, у виштовхуванні з ринку слабких і неконкурентоспроможних виробників.

Ринок – це момент руху сукупного суспільного капіталу. Але без деяких певних умов ринок не зможе виконувати зазначені fі відтворювати ССК в простому та розширеному вигляді. До основних умов функціонування ринку належать:

1) Наявність конкуренції.

2) Інститут приватної власності інфраструктура.

3) Повна економічна самостійність суб’єктів.

4) Повна відповідальність за свою господарську діяльність.

5) Вільне ціноутворення.

6) Зовнішньоекономічна діяльність.

7) Законодавча база і соціальний захист населення.

Інфраструктура – це сукупність ринкових інститутів, тісно зв’язаних між собою. Вони забезпечують рух товарів від виробника до споживача. До таких інститутів відносять біржі, банки, державні фінанси, інвестиційні фонди тощо. Виникнення тих чи інших інститутів породжується потребами ринку.

3. Класифікації ринків за різними ознаками.

Класифікувати ринки можна за деякими показниками:

І. За рівнем організації:

1) високоорганізовані (чітко зазначені правила і норми. Наприклад, біржі);

2) організовані (мають певні правила, але доступ до цих ринків має будь-хто. Наприклад «Привоз»);

3) Неорганізовані ( не мають фіксованих правил. Наприклад, стихійні ринки).

ІІ. За галузевими відзнаками ( в основу поділу ринків йде виробництво певного товару. Їжа, одяг, автомобілі). Чим вище рівень суспільного розподілу праці, тим більше галузевих ринків.

ІІІ. За територіальним масштабом:

1) локальні (місцеві) – це ринки таких товарів, які неможливо чи недоцільно транспортувати. А також ринок послуг;

2) національний – товари транспортуються в межах країни, а транспортні витрати відшкодовуються в ціні;

3) світовий ринок – це ринок товарів і покупців, які економічно доцільно переміщати між країнами, тому що кожна країна не виробляє усього, що їй потрібно.

IV. Від об’єкту угод:

1) ринок предметів споживання та послуг;

2) ринок засобів виробництва;

3) ринок грошей;

4) ринок цінних паперів;

5) ринок валют;

6) ринок робочої сили;

7) ринок нерухомості;

8) ринок інформації і інноваційних розробок.

V. За ступенем конкуренції:

1) Ринки досконалої (чистої) конкуренції. Вони характеризуються такими рисами:

- вільний вхід та вихід з ринку;

- необмежена кількість продавців і покупців;

- вільний доступ до будь-якої інформації;

- жоден учасник ринку не може впливати на ціни;

- товари є абсолютно однорідними.

Ринки досконалої конкуренції є рідкістю в реальній дійсності. Умовно до них можна віднести ринок сільського господарства і цінних паперів. Але саме на таких ринках, як на моделях, гарно вивчати такі основні категорії як доход, витрати, П і порівнювати з ними існуючі ринки. Панують на ринках досконалої конкуренції споживачі.

Досконала конкуренція означає такий стан на ринку товарів або послуг, коли вплив кожного учасника економічного процесу на діяльність ринку настільки малий, що він не впливає на загальні умови функціонування ринку та на ціни. Теорію досконалої конкуренції у другій половині XIX ст. розробив швейцарський економіст Л. Вальрас, яка вважається класичною в економічній науці. Теоретичне поняття досконалої конкуренції фактично є відмовою від розуміння конкуренції як гострого суперництва, яке панує у діловій практиці в дійсності. Це не лише певна модель, це абстракція.

2) Ринки недосконалої конкуренції. Вони характеризуються тим, що порушуються головні структурні співвідношення, притаманні досконалій конкуренції. Недосконала конкуренція представлена наступними ринками:

2.1.) Чиста монополія – це такий тип структури ринку, в якому існує лише один продавець, який контролює всю галузь виробництва певного товару, що не має близького замінника. Вона характеризується наступними ознаками:

а) один виробник;

б) багато покупців;

в) товар є унікальним;

г) вхід на ринок ускладнений бар’єрами;

д) фірма-монополіст сама встановлює ціни.

Чиста монополія – це також абстракція, в економічній дійсності на ринку конкурують 2-3 фірми. Тому виділяють три основних види монополій:

• закрита, вона захищена юридичними обмеженнями, патентним захистом, інститутом авторських прав (наприклад, алкогольні напої, зброя);

• природня, вона охоплює таку галузь, яку не має економічного сенсу поділяти між конкурентними фірмами (наприклад, одесаобленергія, залізниця, одесінфокс водоканал);

• відкрита – це така ситуація, при якій одна фірма на певний час виступає єдиним виробником і постачальником зазначеної продукції, але не має спеціального захисту від конкуренції.

Монопольна влада – це можливість монополіста встановлювати ціну на свій товар, змінюючи обсяг, який він готовий продати.

2.2.) Монополістична конкуренція. Поняття «монополістична конкуренція» походить з однойменної книги американського економіста Е. Чемберліна, опублікованої і 1933 р. Вона має схожі риси з досконалою конкуренцією.

а) ринок складається з багатьох виробників і споживачів;

б) вільний вхід і вихід з ринку;

в) продукція диференційована;

г) контроль над цінами в вузьких межах;

д) переважною формою конкуренції є нецінова. Монополістичною конкуренцією ще називають конкуренцію торгових марок. Наприклад, ринок побутової техніки, миючих засобів.

2.3.) Олігополія – це ринкова структура, при якій в реалізації певного товару домінує дуже невелика кількість продавців. Слово «олігополія» введено англійським державним діячем Томасом Мором у всесвітньо відомому романі «Утопія» (1516 р.). Олігополія має слідуючи ознаки:

а) невелика кількість продавців і велика кількість покупців;

б) стандартизована (метали) чи диференційована (автомобілі) продукція;

в) високі бар’єри до вступу на ринок;

г) можливість впливати на ціни і цінова конкуренція;

д) тісний взаємозв’язок між фірмами-конкурентами.

Міру впливу на ринку однієї чи декількох великих фірм визначають за допомогою:

• коефіцієнта концентрації (% співвідношення продажів 4-х найбільших фірм до загального галузевого випуску продукції);

• індексу Херфіндаля, який розраховується складанням результатів, отриманих шляхом возведення в квадрат процентнихних долей ринку фірм, які реалізують на цьому ринку продукцію.

H = S₁² + S₂² + S₃³ + … + S_n²

Засновником теорії олігополій вважається А. Курно, який вперше поставив проблему олігополістичного взаємозв’язку, але єдиної теорії олігополії немає. Модель дуополії Курно показує зв'язок 2-х фірм в галузі, які на основі припущень відносно діяльності конкурента, впливають на рівноважний випуск. Кожен думає, що випуск конкурента незмінний і тому планують свою діяльність. В моделі береться припущення, що продавці не узнають про свої помилки.

2.4.) Монопсонія – це така ситуація, коли на ринку багато продавців і лише один покупець. Покупець – це, як правило фірма, яка купує ресурси. У монопсонічної влади є здатність впливати на ціни ресурсів, які фірма купує.