4. Методи мікроекономічних досліджень. Мікроекономічний аналіз.

В залежності від підходу до пояснення поведінки окремих економічних суб’єктів мікроекономічна теорія підрозділяється на позитивну та нормативну.

Позитивна вивчає факти і залежність між ними та відповідає на питання: що є? чи може бути?

Нормативна пропонує конкретні рекомендації, визначає які умови економіки бажані, а які – ні; та відповідає на питання: що повинно бути?

Розподіл мікроекономіки на позитивну і нормативну являється вихідним пунктом в методології мікроекономічної теорії. Завданням будь-якого дослідження є встановлення істини, тобто отримання таких знань про об’єкт, які відображають його сутнісні властивості. Систему наукових знань про шляхи, методи, засоби та інструменти пізнання істини називають методологією науки. ЇЇ структура включає в себе методи та засоби пізнання.

Основними методами, які використовується для теоретичного рівня мікроекономічного дослідження є:

• аналіз – уявне розчленування об’єкта дослідження на частини (сторони, ознаки, властивості, риси, функції);

• синтез – уявне поєднання в єдине ціле розчленованих аналізом частин.

Треба зауважити, що засіб наукового пізнання, за допомогою якого виникає один з можливих варіантів вирішення проблеми; ще не є теорією. Це лише гіпотеза. Коли гіпотеза доведена і перевірена практикою, вона стає теорією.

Також до методів належать:

• абстрагування – це відволікання від несуттєвих рис, властивостей об’єкта і зосередження уваги на тих рисах, які є суттєвими для вивчення певного процесу. У результаті створюються ідеальні образи реального світу, які бідніші за нього;

• індукція – на основі відомостей про окремий предмет робиться висновок про загальне;

• дедукція – на основі знань про загальне робиться висновок про окреме;

• моделювання – це опосередкований метод наукового дослідження, коли оригінальний об’єкт аналізу замінюється ідеальним – моделлю.

Позитивна і нормативна мікроекономіка віддають перевагу різним методам. Позитивна мікроекономіка обирає:

1) граничний аналіз (маржиналізм), сутність якого полягає в тому, що економічні явища аналізуються не тільки в закінченому вигляді (загальні, середні величини), а й в тому, що постійно змінюється.

2) Функціональний аналіз: спочатку виявляється типова якість явища, потім фактори, які впливають на неї і вже визначається спосіб взаємозв’язку факторів з якістю явища – тобто функція (y = f (x)).

3) Рівноважний підхід – він означає, що мікроекономіка вивчає такий стан відносної стабільності, коли господарюючі агенти не мають бажання для змін своєї поведінки (не рівноважний – навпаки).

4) Метод верифікації (перевірка) - теорія повинна отримати повне або часткове підтвердження на практиці.

Нормативна обирає:

1) Оптимізаційні моделі – використовуються при вивченні поведінки окремих економічних суб’єктів. Основними категоріями є гранична корисність, граничний продукт, граничні витрати і доходи.

2) Рівноважні моделі – застосовується при вивченні взаємовідносин між економічними суб’єктами.

В мікроекономічній теорії моделі ринкової рівноваги набувають особливого значення, тому що економічні суб’єкти можуть ефективно здійснювати свою господарську діяльність тільки за умовою, що вони мають достовірну інформацію про ціни, ресурси, блага. Оскільки кожен окремий економічний суб’єкт не може мати таку інформацію, тому оптимальним є припущення про рівноважний стан і незначні зміни одного конкретного елементу системи.

Мікроекономічна теорія лежить в основі розробки мікроекономічної політики, яка визначається державою і встановлює конкретні цілі для окремих ринків і галузей, застосовує певні інструменти регулювання ринків заради досягнення встановлених цілей. Інструментарій мікро- і макроекономіки однаковий, але кожна з наук використовує їх для вивчення економічних явищ під різним кутом зору (взагалі або частково).