3. Ординалістський підхід (порядковий) у визначенні споживацьких переваг.

О рдиналістський підхід полягає в вимірюванні суб’єктивної корисності шляхом не абсолютної, а відносної шкали, яка показує уподобання споживача чи ранжування спожитого набору благ. При цьому не ставиться питання про те. На скільки один набір переважніше іншого. Максимізація корисності зводиться до вибору споживачем найбільш уподобаного товарного набору з усіх досяжних. Розроблений підхід Ф. Еджуортом, В. Барето, І. Фішером, а в 30 рр. XX ст. після робіт Дж. Хікса і р. Аллена набув завершеної форми і є найбільш поширеним. Базується на зазначених раніше аксіомах повного упорядкування уподобань, транзитивності уподобань і ненаситності уподобань.

Г

Q_y

рафічно система уподобань споживача зображується за допомогою кривих байдужості.

Q_x

0

U

Крива байдужості – це геометричне місце точок, кожна з яких представляє таку комбінацію видів товарів, що споживачеві байдуже, яку обрати, тому що він реалізує однакову сукупну корисність при будь-якій їх комбінації. Показує альтернативні набори товарів, які забезпечують однаковий рівень корисності.

Криві байдужості мають наступні властивості:

1) Через будь-яку точку в графічному просторі товарів може бути проведена відповідна крива байдужості;

2) Набори благ на кривих бай дужості більш вдоволені від початку координат, забезпечують споживачеві більшу корисність;

3) Криві байдужості ніколи не перетинаються;

4) Крива байдужості має несхідний нахил. Це пояснюється тим, що зменшення кількості одного товару в споживчому наборі має компенсуватися збільшенням кількості другого товару для збереження загальної корисності;

5) Крива байдужості має опуклу форму до початку координат, що є свідченням дії закону спадної граничної корисності.

Щ об охарактеризувати споживача за всіма наборами благ, можна зобразити карту кривих байдужості.

Q_y

0

Q_x

U₁

U₂

U₃

Карта кривих байдужості – метод описування уподобань споживача сукупністю його кривих байдужості.

Ранжування – розклад наборів за порядком: від менш уподобаних до більш уподобаних, але не вказує, наскільки один з наборів визначніше за інший.

Для визначення обсягу товару, від якого споживач готовий відмовити заради одиниці іншого, використовується гранична норма заміщення (або субституції). Це співвідношення граничної корисності двох благ. Математично вона виражається:

MRS_xy = .

Значення граничної норми заміщення завжди від’ємні, так як збільшення кількості придбаних одиниць одного блага обумовлює зменшення споживання інших благ. Оскільки крива байдужості опукла відносно початку координат, то MRS завжди знижується при зростанні споживання одного блага замість іншого. Це явище називається спадною граничною нормою заміщення. Економічний зміст граничної норми заміщення полягає у визначенні кількості товару Х, від якої споживач готовий відмовитись, щоб придбати додаткову одиницю товару Y, залишаючись при цьому на кривій споживчої байдужості.

Г

X

Y

A

α

TU

1 2 3

5

4

3

2

1

рафічно MRS визначається tg куту нахилу дотичної до кривої байдужості в точці, яка показує певну комбінацію товарів X i Y.

З

Y

она субституції – це відрізок кривої байдужості, за межами якого заміна одного блага іншим виключається.

X

Вибір споживача економічно обмежений його бюджетом, що графічно зображується бюджетною лінією.

Q_y

Q_x

Бюджетна лінія – це геометричне місце точок, які представляють собою набори благ, купівля яких потребує однакових витрат. Вона представляє собою пряму лінію з від’ємним нахилом, характеризує реальну споживацьку здатність та співвідношення цін придбаних товарів і обумовлену ними зміну в поведінці споживача.

Властивості бюджетної лінії:

1) вона має від’ємний нахил, а кут нахилу залежить від співвідношення цін товарів

2) при зміні доходу споживача бюджетна лінія зрушується у відповідний бік, але паралельно початковому положенню;

3) при зміні ціни змінюється кут нахилу бюджетної лінії

При даних цінах товарів Х і Y бюджетне обмеження, яке відображає бюджетна лінія, може бути виражене в аналітичному вигляді.

B = Q_xP_x + Q_yP_y, де

В – бюджет, який повністю розраховується на продукти Х і Y;

Q_y, Q_x – кількість Х і Y відповідно;

P_x, P_y – ціни продуктів Х і Y.

В даному рівнянні відомими є В, P_x, P_y, а Q_y, Q_x – змінні.

У зв’язку з готовністю споживача сплачувати за благо певну ціну, яка відповідає його суб’єктивному уявленню, виникає рента споживача. Рента споживача – це різниця між тією ціною, яка є ринковою, і яку він реально сплачує.