Тема 1: «Предмет і метод мікроекономіки»
План
1. Мікроекономіка як складова частина економічної теорії.
2. Обмеженість ресурсів та необхідність вибору.
3. Предмет мікроекономіки. Суб’єкти та об’єкти економічних відносин на макрорівні.
4. Методи мікроекономічних досліджень. Мікроекономічний аналіз.
1. Мікроекономіка як складова частина економічної теорії.
Мікроекономіка є складовою частиною загальної економічної теорії, також як політична економія і макроекономіка. Політекономія вивчає виробничі відносини, в які вступають люди в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживанні матеріальних благ. В процесі вивчення ми користувалися трудовою теорією вартості. Але суттєві зміни в розвитку самої економіки поступово приводили до постійного перегляду предмету, об’єкту вивчення економічної теорії. Мікроекономіка є більш суб’єктивною наукою, базується на теорії корисності. Що стосується об’єктивістського та суб’єктивістського підходів, то ми розглядали їх на І курсі.
Мікрорівень є більш детальним, що потребує вивчення всіх дрібних особливостей об’єкту вивчення. Мікроекономічний рівень господарської системи надзвичайно важливий для забезпечення життєдіяльності всіх суб’єктів економіки. На цьому рівні підприємства створюють товари та послуги, які задовольняють потреби окремих індивідів, домогосподарств, інших приватних та державних підприємств, установ, організацій, а також урядових структур. Мікрорівень – це система функціонуючих одно товарних та галузевих ринків, що мають свою структуру, специфіку ціноутворення, механізм саморозвитку та регулювання.
Мікроекономіка як наука тісно пов’язана з такими науками, як економіка підприємства, фінанси підприємства, бухгалтерський облік, маркетинг, менеджмент та інші. Це можна пояснити тим, що основною формою в усіх цих науках постає підприємство. Мікроекономіка розглядає окремі суб’єкти, а макроекономіка – всю економіку як єдине ціле, але немає чіткою межі між ними. Одну і ту ж саму проблему можна розглядати як з точки зору мікроекономіки, так і з точки зору макроекономіки.
2. Обмеженість ресурсів та необхідність вибору.
Потреби суспільства в цілому і кожного індивіда зокрема суб’єктивні і різноманітні. Але засоби для застосування цих потреб обмежені. Тобто, суспільству притаманна обмеженість матеріальних благ і відповідно ресурсів, за допомогою яких вони виготовляються. Тому постає дуже гостра проблема вибору, тобто як найбільш ефективно використовувати обмежені ресурси і задовольняти потреби. Людська діяльність лише тоді приймає економічний характер, коли відбувається боротьба з рідкістю благ. Не маючи можливості володіти усім і одночасно, людина вимушена робити вибір, керуючись власними суб’єктивними інтересами і поважаючи вибір інших індивідів. Саме економічна теорія повинна допомагати робити оптимальний вибір в умовах зростаючих потреб, обмежених ресурсів, суб’єктивних інтересів і постійно змінюючих умовах.
Наявність вибору завжди супроводжується втратами, які завдяки пристосуванням до обставин, мають назву альтернативних. Вибір між альтернативними витратами призводить до того, що економічна діяльність індивідів характеризується економічною ефективністю. Саме вона відображає зв'язок між величиною витрачених обмежених ресурсів і величиною кінцевого результату. Встановити ефективність чи неефективність виробництва дозволяє модель межі виробничих можливостей, яка графічно має вид кривої.
Y
А
Б
В
Х
0
Г
Д
Ця крива показує можливості економічної системи збільшувати обсяг виробництва одного блага, знижуючи обсяг виробництва іншого блага. Передбачається, що ресурси виробництва обмежені і їх кількість незмінна, тоді, якщо всі ресурси направлені на благо Y, може бути вироблено max Y, а якщо всі ресурси направлені на благо X, може бути вироблено max X. При розподілі ресурсів між виробництвом благ X та Y, можуть бути отримані відповідні комбінації благ X:Y, виражені точками на кривій (напр., А, Б, В). Точка Г, яка знаходиться за межами кривої виробничих можливостей, відображає такий обсяг благ X і Y і таку комбінацію ресурсів, з яких вони вироблені, які поки ще не є досяжними, але з розвитком НТП до цієї точки може бути здвигнута крива виробничих можливостей. Точка Д, яка знаходиться у площині, обмеженій кривою, відповідає такій комбінації благ X і Y, яка не являється ефективною і раціональною за своїм використанням. Модель межі виробничих можливостей дозволяє надати більш конкретного визначення альтернативним витратам. Виробництво додаткової кількості благ одного виду є одночасно відказом від кількості благ іншого виду, тому що всі наявні ресурси є обмеженими. Виходячи з обмеженості ресурсів та альтернативних можливостей їх застосування, економічна теорія досліджує поведінку людей процесі виробництва та обміну, розподілу, споживання матеріальних і культурних благ і пропонує ринкові засоби досягнення суспільної ефективності.