4. Призначення експертизи по дослідженню документів.

Для дослідження рукописних та машинописних текстів призначають:

1. Почеркознавчу експертизу документів;

2. Технічну експертизу документів.

При призначенні почеркознавчої експертизи можливості ідентифікації особистості у багатьох випадках залежать від якості представлених експерту матеріалів.

Досліджуємий рукопис представляється цілком в оригіналі. У окремих випадках, коли цього зробити неможливо (напис на стінці), допустимо представлення копії (фотознімку).

Для вирішення поставленого завдання, крім оригіналу, необхідні тексти (підписи), з якими будуть зрівнювати рукопис-примірники почерку або підпису.

Вони бувають двох видів:

1. Вільні;

2. Експериментальні.

Вільні - написані до виявлення злочину. Справа у тому, що в них немає ознак навмисної зміни написання, так як виконавець заздалегідь не знав, що вони можуть бути використані у такій якості.

Вільні примірники можуть бути одержані за місцем роботи:

1. Заява,

2. Автобіографія,

3. Конспекти,

4. Щоденники.

Експериментальні - необхідні тоді, коли немає вільних примірників або їх об'єм та якість недостатні для проведення дослідження.

Як і вільні, ці примірники повинні бути співставленні та відібрані у необхідній кількості.

Для одержання експериментальних примірників підозрюваному пропонують написати який-небудь текст.

Якщо виконавець намагається навмисно змінити почерк, то йому пропонують написати текст під диктовку декілька разів (з розривом у часі), при цьому у текст вставляються слова та окремі речення, які використані в досліджуємому документі.

Коли особа, яка пише зменшує темп написання, щоб обмислити написання окремих літер та слів, слід збільшити швидкість диктовки.

Експериментальні підписи відбирають в декілька прийомів на 3-4 листках паперу, для уникання їх зміни-по 13-20 підписів на кожному листку.

Література

1. Аубакиров А.Ф., Ваницкий Л.В. Криминалистическая экспертиза машинописных текстов. - Караганда, 1981.

2. Бахин В.П., Гора И.В., Цимбал П.В. Криминалистика. - Ирпень, 2002.

3. Грановский Г.Л. Исследование письменной речи. Судебно-почерковедческая экспертиза. - М., 1971.

4. Идентификационные исследования в почерковедческой экспертизе. – К., 1972.

5. Клименко Н.М., Ципенок С.А. Использование «географических» признаков письма при идентификации личности. // Криминалистика и судебная экспертиза: Сб.науч.тр. – Киев, 1968. – Вып.5.

6. Россинская Е.Р. Судебная экспертиза в уголовном, гражданском, арбитражном процессе. - М., 1996.

7. Сосенушкина М.Н. Основы технико-криминалистической экспертизы документов. - М., Методический центр МВД, 1996.

8. Судебно-техническая экспертиза документов. - М., изд-во ВНИИСЭ, 1993.

9. Яблокова Н.П. Криминалистическое исследование материалов документов. - М., 1961.