Тема 2. Організаційно-економічні основи фінансової діяльності суб'єктів господарювання

1. Цілі та сутність фінансової діяльності підприємства

2. Роль фінансової діяльності в забезпеченні конкурентоспроможності суб’єкта господарювання

3. Капітал підприємства та його економічна сутність.

4. Критерії прийняття фінансових рішень.

1.1. Цілі та сутність фінансової діяльності підприємства

Використання виробничих ресурсів підприємства матеріальних, фі­нансових, трудових, природних здійснюється в системах управління ко­жним з перелічених видів ресурсів, і які окремий суб’єкт господарювання створює таким чином, щоб економічна віддача від спожитих ресурсів була найбільшою. Фінансовими ресурсами підприємства є грошові фонди ці­льовою призначення, утворені в процесі розподілу і перерозподілу націо­нального доходу, і які використовуються у статутних цілях підприємства.

Фінансова діяльність суб’єкта господарювання це дії з форму­вання і використання його фінансових ресурсів, які мають форму еко­номічно обгрунтованих управлінських рішень. Таке визначення фінан­сової діяльності вказує на застосування терміну "фінансування" як до залучення капіталу (пасив балансу), так і до розміщення капіталу в ак­тиви, якими володіє підприємство (актив балансу), тобто термін "фі­нансування застосовується нами в найбільш широкому його розумінні.

З огляду на те, що в підприємницькій діяльності частина фінансо­вих ресурсів перетворюється в різні матеріальні цінності, а з погляду менеджменту будь-яка діяльність людини є розробкою і реалізацією конкретних рішень щодо певного ресурсу, існує інше визначення фі­нансової діяльності.

Фінансова діяльність суб’єкта господарювання - це діяльність всере­дині підприємства з розробки та реалізації фінансових рішень з володіння чотирма типами цінностей, між якими можна зробити вибір: майном, мате­ріальними і нематеріальними цінностями; фінансовими цінностями; грішми; боргами у формі дебіторської і кредиторської заборгованості.

Наведені визначення сутності фінансової діяльності вказують на те, що вона завжди зв'язана з варіантними розрахунками з джерел фінансу­вання і зі сферам використання фінансових ресурсів у пошуках оптима­льною рішення стосовно конкретних умов підприємницької діяльності. Ця варіантність ще підсилюється невизначеністю як зовнішнього, так і внутрішнього середовища підприємництва, що впливає на можливість точного прорахунку результату від прийнятого фінансового рішення. Таким чином, для фінансової діяльності оріанічно притаманна варіант­ність розроблених рішень та рекомендацій, кожне з яких лише до певної міри буде вирішувати стратегічні завдання підприємства на ринку.

Побудова системи цілей фінансової діяльності суб’єкта господа­рювання ґрунтується на визначені їх місця між стратегічними і такти­чними цілями всього підприємства на ринку. Зв’язок цілей фінансової діяльності і стратегічних цілей підприємства обумовлюється тим, що стратегічні цілі підприємства на ринку реальні тільки при наявності відповідних фінансових ресурсів. Тобто фінансова діяльність, як створення і розподіл фінансових ресурсів, забезпечує суб’єктові гос­подарювання реалізацію його стратегічних цілей.

Суб’єкти господарювання поза залежністю від їхньої організацій­но-правової основи мають, як правило, одночасно іри стратегічні цілі на ринку - виживання на ринку, одержання прибутку та економічний ріст. У конкретний період часу для підприємства головною стає одна з вказаних цілей, aie для фінансової діяльності головною метою завжди залишається підвищення ціни підприємства в інтересах максимізації добробуту власників. До того ж підвищення добробуту вла­сників може виступати в двох формах:

• максимізація доходу на інвестиції і тоді метою фінансової діяльно­сті є максимізація прибутку;

• максимізація ціни акції, тобто ціни підприємства.

Рис. 1. Система цілей фінансової діяльності підприємства.

Цілі фінансової діяльності разом із критеріями, за якими ці цілі оцінюються, як і в цілому у сфері менеджменту організацій, утворю­ють систему, структуровану у формі "дерева цілей", коли головна ме­та (добробут власників підприємства) уточнюється рядом основних (укрупнених кінцевих цілей), з яких у свою чергу виділяються лока­льні цілі (рис.1.).

Основні кінцеві цілі фінансової діяльності формулюються керівни­цтвом підприємства (генеральним директором, радою директорів) з огляду на із загальні стратегічні цілі підприємства на ринку. До них належать:

• фінансова рівновага підприємства;

• фінансова рентабельність підприємства (рентабельність власного капіталу);

• збільшення майна підприємства (темп росту активів, темп зростан­ня обороту);

• гнучкість (маневреність) фінансів.

Під гнучкістю фінансів підприємства розуміється можливість шви­дкої мобілізації коштів для вирішення потреб як поточної діяльності, так і стратегічного розвитку. Тобто гнучкість фінансів дозволяє підп­риємству пристосовуватись до несприятливих поганих економічних умов і не втратити своїх позицій на ринку

Під час виконання поставлених цілей фінансова діяльність вирішує такі основні завданням:

• вибір оптимальних форм фінансування;

• вибір структури капіталу підприємства і напрямки його викорис­тання;

• підтримка необхідною рівня ліквідності та платоспроможності пі­дприємства;

• регулювання грошових потоків (балансування надходжень і витрат платіжних засобів підприємства у часі);

• забезпечення своєчасності розрахунків тощо.

Зміст фінансової діяльності як системи з розробки фінансових рішень із метою досягнення вказаних вище цілей, визначається функ­ціями фінансової діяльності, які охоплюють весь комплекс проблем по залученню фінансового капіталу підприємства і його розміщенню у майно підприємства, тобто формування активів (рис. 2).

Рис. 2. Зміст фінансової діяльності за функціями.

Фінансові рішення, що їх формулює фінансовий менеджмент підп­риємства, стосуються двох блоків проблем: формування фінансових ресурсів підприємства та формування активів підприємства опера­ційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Прийн­яття фінансових рішень здійснюється в умовах об’єктивно існуючих обмежень та критеріїв оцінки рішення, основними з яких є обмежен­ня у розмірах залученого капіталу, законодавчі обмеження фінансової діяльності, дивідендна політика тощо.

Критеріями прийняття і, відповідно, оцінки фінансових рішень, які задовольняють фінансові цілі, найчастіше відносяться: обсяг отрима­ною прибутку, підвищення ліквідності підприємства, підвищення фі­нансової стійкості за рахунок покращання структури капіталу, тобто покращання показників фінансового стану підприємства.

Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність підп­риємства, пов'язана з виробництвом або реалізацією продукції, що є визначальною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу. До операційної діяльності фінансовою звітністю відносяться усі види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансо­вою діяльністю. Для підприємств різних галузей операційною діяль­ністю являється:

• для виробничих підприємств - придбання матеріалів і сировини, виготовлення продукції та її реалізація;

• для торговельних підприємств - це операції з придбання та реалі­зації товарів;

• для фінансових інститутів - це операції із залучення та розміщення капіталу, формування портфелю інвестицій тощо.

Інвестиційна діяльність підприємства - це операції з інвестиція­ми, якими є кошти, цільові банківські вклади, цінні папери, облад­нання, ліцензії та інтелектуальні цінності, з метою отримання прибу­тків. Інвестиційна діяльність, що розглядається в цьому випадку па­ралельно з операційною діяльністю, має змістом вкладення капіталу поза поточною виробничою діяльністю, тобто в активи, які не відно­сяться до класу оборотних активів, що використовуються у виробни­чо-комерційному циклі. В цьому випадку поняття інвестиційної дія­льності обмежено необоротними активами - це реальні інвестиції в основні фонди і портфельні інвестиції в цінні папери.

Водночас слід відзначити, що термін "інвестування капіталу" за своєю економічною сутністю означає вкладення капіталу підприємс­тва в усі види активів як під час операційної, так і під час суто інвес­тиційної діяльності, тобто і у поточну діяльність і у розвиток підпри­ємства. Інвестиційна діяльність залежно від виду інвестицій, поділя­ється на реальне інвестування в основні засоби та фінансове (порт­фельне) інвестування в цінні папери, та капітал інших підприємств.

Фінансова діяльність підприємства (в частині лише фінансування підприємницької діяльності) відповідно до П(С)БО - це діяльність із фінансовими ресурсами підприємства, що має результатом зміну структури власного та позикового капіталу підприємства. Завданням фінансування є мобілізація коштів для здійснення операційної та ін­вестиційної діяльності. Таким чином, термін "фінансова діяльність” застосовується як для позначення всієї роботи з фінансами підприєм­ства, так і для позначення тільки дій з мобілізації коштів (пасив бала­нсу).

У межах фінансової діяльності підприємства операційна, інвести­ційна і фінансова (фінансування) діяльності підприємства регулюєть­ся фінансовою політикою суб'єкта господарювання, яка розробля­ється власниками підприємства, узгоджується з загальною соціально-економічною політикою підприємства і є планом дій щодо реалізації загальної стратегії підприємства по розвитку виробничих потужнос­тей, поточної діяльності, маркетингу. В цьому контексті під розроб­кою власниками фінансової політики мається на увазі, що вищим ке­рівництвом підприємства (безпосередньо власниками або їх предста­вниками) затверджується документ, підготовлений фінансовими менеджерами, і який визначає політику фінансування підприємства на перспективу та критерії, якими повинно керуватись підприємство при мобілізації коштів для поточної діяльності.

Фінансова політика - це сукупність заходів, що їх розробляє вла­сник підприємства з метою вишукування і використання фінансів для здійснення основних функцій і завдань підприємства. Документ, який відбиває зміст фінансової політики суб’єкта господарювання, містить прогнозні показники обсягу діяльності, фінансовою стану підприємс­тва та вказує на прийнятні для даного підприємства джерела фінансу­вання. Відповідно до сутності рішень з управлінню фінансами, фінан­сова політика складається з фінансової стратегії і тактики.

Фінансова стратегія є довгостроковою фінансовою політикою і розробляється відповідно до глобальних цілей соціально-економічної стратегії підприємства. Фінансова стратегія вибирається залежно від життєвого циклу підприємства, тому що кожна стадія життєвого цик­лу підприємства має свої закономірності розвитку фінансів.

Фінансова тактика конкретизує стратегію на короткому інтервалі часу. Вона розглядає способи нагромадження і використання фінан­сових ресурсів у рамках коротких інтервалів часу. Поняття довжини часовою інтервалу залежить від галузевої специфіки. Дія кожної га­лузі це своя характеристика, що залежить від довжини виробничого й інвестиційного циклу. Так, для будівництва і експлуатації металур­гійною заводу тактичним періодом є період у 1-2 роки, а для торго­вельного підприємства в умовах ринкової кризи тактичний період може становити 1 місяць.

Фінансова політика визначає чисельне значення показників роботи підприємства, зокрема прогнозні значення вартості кредитування. Ці показники для фінансової діяльності є кількісними цілями, з якими порівнюються фактичні показники звітних періодів для отримання висновку про ефективність фінансовою менеджменту підприємства.

Фінансовий механізм підприємницької діяльності. Фінансова діяльність суб'єкта господарювання здійснюється методами і інстру­ментами фінансового механізму підприємницької діяльності.

Фінансовий механізм - це сукупність економіко-організаційних і правових форм і методів управління фінансовою системою за видами фінансів. Як випливає з визначення, у фінансовий механізм входять:

• методи планування і прогнозування фінансів різних рівнів;

• фінансові важелі (показники величини фінансів і ефективності їх використання);

• нормативне забезпечення (встановлення нормативів лімітів, резер­вів тощо);

• законодавча основа функціонування фінансів;

• інформаційна основа фінансовою механізму, яка включає економі­чну, комерційну, фінансову і іншу інформацію.