
- •Передмова
- •1.1. Історія та етапи розвитку агротехнологій
- •1.2. Польові культури як екологічні системи
- •1.2.1. Поживні речовини як фактор вегетації
- •Вплив екологічних факторів на засвоєння поживних речовин
- •Вплив підвищення доз азоту на динаміку засвоєння поживних речовин озимим ріпаком (и. Петр, 1981)
- •Ємкість поглинання
- •1.2.2. Водний режим рослин
- •1.2.3. Функції і ріст підземних органів рослин
- •1.2.4. Основи фізіології формування врожаїв польових культур
- •1.2.5. Морфологічна структура високопродуктивного посіву
- •Рекомендована оптимальна густота сходів рослин
- •1.3. Нові напрями розвитку теорії і практики агротехнологій
- •Програмування врожаю
- •Концепція точного землеробства
- •Екологічно-безпечні технології в рослинництві
- •2.1. Земельні ресурси,
- •Характеристика сільськогосподарського використання земельного фонду в Україні та деяких країнах світу
- •Земельні русурси України і світу
- •Середньозважений вміст гумусу в орних ґрунтах
- •Площа сільськогосподарських угідь на одного ж ителя в окремих зарубіжних країнах
- •Посівні площі під зерновими на одного жителя в окремих країнах в 1950 р., 2000 р. І прогнози на 2050 р. (га)
- •2.2. Ґрунтові ресурси,
- •Структура ґрунтового покриву сільськогосподарських угідь України
- •2.3. Кліматичні ресурси,
- •2.3.1. Кліматичні фактори і продуктивність сільськогосподарських культур
- •Біологічні мінімуми (температура, нижче якої припиняється активна вегетація рослин) за в.А. Смироновим
- •2.3.2. Вплив глобального потепління на агротехнології
- •3.1. Біотична система, склад та взаємовідносини між компонентами
- •3.2. Ресурси сучасних сортів і гібридів та їх реалізація в агротехнологіях
- •3.3. Фітоценотична значимість бур'янів,
- •Ресурси бурянів ботанічних родин за грунтово-кліматичними зонами
- •3.4. Шкідники та хвороби біотичної частини агротехнологій
- •3.5. Непаразитні гетеротрофні організми, їх вплив на формування родючості ґрунту і агротехнології
- •4.1. Трудові ресурси агротехнологій
- •4.1.1. Географія розміщення сільського населення
- •1. В цілому у світі:
- •2. В індустріальних країнах:
- •3. У країнах, що розвиваються:
- •Регіональна вікова структура населення світу
- •4.1.2. Методологія і світова практика формування трудових ресурсів
- •4.2. Технічні ресурси агротехнологій
- •4.2.1. Основні принципи формування системи машин і знарядь для агротехнологій
- •4.2.2. Світова стратегія і тактика розвитку системи машин і знарядь та правил їх набору
- •4.3. Матеріальні ресурси агротехнологій
- •4.3.1. Наукові основи застосування добрив у сучасних агротехнологіях
- •Валовий збір зерна озимої пшениці при різних обсягах застосування азотних добрив і зменшенні посівних площ (м.В. Лісовий 1998)
- •Валовий збір зерна озимої пшениці при зменшенні посівної площі і збільшенні доз азоту (м.В. Лісовий 1998)
- •4.3.2. Методологія, теорія і світова практика
- •Визначення втрат врожаю від збільшення забур'яненості посівів (ю.П. Ковирялов, 1986)
- •4.3.3. Теоретичні основи застосування регуляторів росту
- •Вплив вітчизняних регуляторів росту на прирости врожаїв основних польових культур (за даними л.Анішина, 2004)
- •5.1. Склад, структура і функції агротехнологій та окремих технологічних етапів
- •5.2. Методологія, теорія і світова практика формування агротехнологій вирощування сільськогосподарських культур
- •Використана та рекомендована література
Концепція точного землеробства
Система
"точного землеробства" (в оригінальній
термінології
ргесіsіоn
аgrimeture",
або "ргесіsіоn
farming")
є вдалою
концепцією "інженерних систем".
Інженерна система, за визначенням
NSF,
являє собою підбір компонентів, проце-
сів
та обладнання, необхідних для виконання
практичних функцій.
У даному випадку в її завдання входить
отримання максимальної ефективності
землеробства: оптимізація врожайності
польових культур на конкретній ділянці
ґрунту, скорочення
витрат на обробіток посівів добривами,
пестицидами з детальним обліком
параметрів ґрунту і посівів. При цьому
технологія точного землеробства дозволяє
керувати цими
параметрами з високою просторовою
точністю, що і відрізняє
цю технологію від традиційної, яка
базується на середніх
показниках.
Точне землеробство, як система, включає дві основні категорії: апаратну та інформаційну.
Апаратна частина включає компоненти GPS-приймач і антени, спеціалізовані комп'ютери, різні сенсори (наприклад, маси, вологості), інтерфейсні пристрої, а також контро- лери робочих механізмів, вмонтовані на сільськогосподарських машинах.
Інформаційна частина включає геоінформаційні системи (GIS), тобто спеціалізовані програмні комплекси, які зберіга-ють, обробляють та аналізують великі масиви даних різних і етапів процесу землеробства, які прив'язані до координат І
місцевості.
Роботи, пов'язані з точним землеробством, розпочинаються з картографування сільськогосподарських угідь з використанням систем глобального позиціювання. Використову- ! ють прямий метод (обхід, об'їзд поля і реєстрацію координат і з відповідною частотою), а також метод з використанням ; аерофотознімків, відеозапису або орбітальної фотографії.
Отримана на даному етапі електронна карта поля вводить- ; ся в геоінформаційну систему. У вигляді базової GIS використовують програму Агс View. Це дозволяє отримати базові параметри поля автоматично для наступної прив'язки до визначених координат поля.
Наступним етапом точного землеробства є визначення характеристик ґрунту на даній ділянці землі. Для цього на карті розміщують сітку взятих проб ґрунту з визначеним кроком (як правило: 1-2 виїмки на гектар). Задані точки визначаються на місцевості за допомогою GPS-приймача з точністю до 1 - 3 м, де і відбирають стандартні проби ґрунту, які аналізують у спеціалізованих лабораторіях. Дані аналізу стандартизовані за форматом зберігання, що дозволяє автоматично ввести їх в GIS і визначитися з координатами проб. Використання вмонтованих процесів апроксимації та інтерполяції дає можливість отримати точний розподіл параметрів ґрунту на конкретній ділянці сільськогосподарських угідь у нигляді різних шарів електронної карти.
Таким чином, для кожної культури визначаються параметри ґрунту, оптимальні з точки зору врожайності, а також нідомий набір засобів (добрива, пестициди), які впливають на ці параметри. Визначають кількісний та якісний склад засобів хімічної та біологічної дії на ґрунт у кожній конкретній ділянці поля для отримання заданих параметрів врожайності конкретної культури. Ці дані вводять в GIS і через стандартизований інтерфейс переносять на магнітний носій (флеш-ісарту).
Для практичного застосування процедури точного землеробства сільськогосподарські машини обладнують GPS-приймачами для точного позиціювання на полі. Крім того, на машини встановлюють обладнання, яке знімає інформацію з флеш-карт, і контролери робочих органів. Доза внесення у і'рунт агента (добрива, пестициди) визначається зміною швидкості руху агрегату, або зміною продуктивності робочого органу (наприклад, розпилювача форсунки оприскувача). Програмовані засоби в автоматичному режимі визначають місцезнаходження агрегату на полі, визначають задані для даної ділянки поля кількості внесення агента і керують робочими органами машини.
Результат: параметри ґрунту доводяться до оптимальних для даної культури, економія добрив та засобів захисту рослин становить близько 40% у порівнянні із звичайною технологією, а також спостерігається вирівнювання врожайності по всьому полю.
Аналогічний підхід здійснюється за більшістю можливих параметрів землеробства: частота висівання насіння, внесення гербіцидів та засобів захисту рослин. Подальше статистичне опрацювання даних, отриманих за декілька вегетаційних періодів, дозволяє з великою точністю програмувати врожайність сільськогосподарських культур на конкретному полі з урахуванням впливу кліматичних умов, а також опти-мізувати витрати з урахуванням ринкової кон'юнктури.