- •Передмова
- •1.1. Історія та етапи розвитку агротехнологій
- •1.2. Польові культури як екологічні системи
- •1.2.1. Поживні речовини як фактор вегетації
- •Вплив екологічних факторів на засвоєння поживних речовин
- •Вплив підвищення доз азоту на динаміку засвоєння поживних речовин озимим ріпаком (и. Петр, 1981)
- •Ємкість поглинання
- •1.2.2. Водний режим рослин
- •1.2.3. Функції і ріст підземних органів рослин
- •1.2.4. Основи фізіології формування врожаїв польових культур
- •1.2.5. Морфологічна структура високопродуктивного посіву
- •Рекомендована оптимальна густота сходів рослин
- •1.3. Нові напрями розвитку теорії і практики агротехнологій
- •Програмування врожаю
- •Концепція точного землеробства
- •Екологічно-безпечні технології в рослинництві
- •2.1. Земельні ресурси,
- •Характеристика сільськогосподарського використання земельного фонду в Україні та деяких країнах світу
- •Земельні русурси України і світу
- •Середньозважений вміст гумусу в орних ґрунтах
- •Площа сільськогосподарських угідь на одного ж ителя в окремих зарубіжних країнах
- •Посівні площі під зерновими на одного жителя в окремих країнах в 1950 р., 2000 р. І прогнози на 2050 р. (га)
- •2.2. Ґрунтові ресурси,
- •Структура ґрунтового покриву сільськогосподарських угідь України
- •2.3. Кліматичні ресурси,
- •2.3.1. Кліматичні фактори і продуктивність сільськогосподарських культур
- •Біологічні мінімуми (температура, нижче якої припиняється активна вегетація рослин) за в.А. Смироновим
- •2.3.2. Вплив глобального потепління на агротехнології
- •3.1. Біотична система, склад та взаємовідносини між компонентами
- •3.2. Ресурси сучасних сортів і гібридів та їх реалізація в агротехнологіях
- •3.3. Фітоценотична значимість бур'янів,
- •Ресурси бурянів ботанічних родин за грунтово-кліматичними зонами
- •3.4. Шкідники та хвороби біотичної частини агротехнологій
- •3.5. Непаразитні гетеротрофні організми, їх вплив на формування родючості ґрунту і агротехнології
- •4.1. Трудові ресурси агротехнологій
- •4.1.1. Географія розміщення сільського населення
- •1. В цілому у світі:
- •2. В індустріальних країнах:
- •3. У країнах, що розвиваються:
- •Регіональна вікова структура населення світу
- •4.1.2. Методологія і світова практика формування трудових ресурсів
- •4.2. Технічні ресурси агротехнологій
- •4.2.1. Основні принципи формування системи машин і знарядь для агротехнологій
- •4.2.2. Світова стратегія і тактика розвитку системи машин і знарядь та правил їх набору
- •4.3. Матеріальні ресурси агротехнологій
- •4.3.1. Наукові основи застосування добрив у сучасних агротехнологіях
- •Валовий збір зерна озимої пшениці при різних обсягах застосування азотних добрив і зменшенні посівних площ (м.В. Лісовий 1998)
- •Валовий збір зерна озимої пшениці при зменшенні посівної площі і збільшенні доз азоту (м.В. Лісовий 1998)
- •4.3.2. Методологія, теорія і світова практика
- •Визначення втрат врожаю від збільшення забур'яненості посівів (ю.П. Ковирялов, 1986)
- •4.3.3. Теоретичні основи застосування регуляторів росту
- •Вплив вітчизняних регуляторів росту на прирости врожаїв основних польових культур (за даними л.Анішина, 2004)
- •5.1. Склад, структура і функції агротехнологій та окремих технологічних етапів
- •5.2. Методологія, теорія і світова практика формування агротехнологій вирощування сільськогосподарських культур
- •Використана та рекомендована література
1.3. Нові напрями розвитку теорії і практики агротехнологій
Протягом останніх років поширена обґрунтована думка про те, що в період, коли інтенсифікація землеробства забезпечується в першу чергу за рахунок механізації і хімізації, то подальший розвиток рослинництва буде визначатись його біологізацією. Без сумніву, сучасна техніка і техніка майбутнього стануть засобом для використання результатів біологічних досліджень. Головна увага, таким чином, буде сконцентрована на основних факторах рослинництва - рослинах.
У зв'язку з цим необхідно звернути увагу на перспективність розробки нових напрямів у вивченні процесів формування врожаю, які можуть являти собою якісно нові системи управління рослинництвом.
Прийняття рішень у сільськогосподарському виробництві може здійснюватись у трьох рівнях:
а) визначення проектних (перспективних) рішень довгострокових заходів, наприклад, будівництво меліоративних систем або протиерозійних заходів, підвищення родючості ґрунту. Період від прийняття рішення до отримання результату з даного питання може тривати 10-15 і більше років. Сюди відносять дуже повільні процеси, наприклад, накопичення гумусу;
б) планування комплексу агротехнічних, меліоративних і захисних заходів для наступного вегетаційного періоду або сівозміни. Період від прийняття рішень до отримання результатів триває декілька місяців, а інколи і років. Сюди відносяться питання програмування врожаю;
в) оперативне управління процесом формування врожаю безпосередньо протягом вегетаційного періоду. Це – підбір відповідних агротехнічних заходів і дотримання строків їх внесення з урахуванням стану посівів і метеорологічних умов. Проміжок часу від прийняття рішення до появи результатів триває декілька днів або місяців.
При вирішенні всіх завдань необхідно враховувати, що сільськогосподарське виробництво суттєво залежить від метеорологічних факторів, які не завжди прогнозуються.
Програмування врожаю
Одним із провідних вчених у галузі програмування врожаїв є академік І. С. Шати лов, який визначає програмування врожаїв, як розробку такого комплексу взаємообумовлених заходів, своєчасне і якісне здійснення яких забезпечує отримання врожаю високої якості за раніше заданими параметрами.
Програмування врожаїв характеризується наступними
параметрами:
а) попереднє визначення величини врожаю на основі раніше прийнятої програми з урахуванням фізико-географічних, ґрунтово-кліматичних та екологічних умов даної місцевості і біологічних особливостей культур;
б) оптимізація, тобто отримання максимального врожаю високої якості при мінімальних затратах праці, матеріально-технічних, енергетичних та інших ресурсів;
в) використання методів математичного моделювання багатофакторних польових дослідів. Для отримання об'єктивних даних і встановлення залежності окремих факторів та їх впливу на формування врожаю;
г) математичне моделювання і розробка програм для автоматичних систем управління (АСУ);
д) розробка програмованих агрокомплексів і схем чергування культур у сівозмінах;
є) практичне використання розробленої програми на сільськогосподарських підприємствах та уточнення вихідних даних моделі програмування врожаїв.
Основним завданням програмування врожаїв повинен стати новий підхід для управління рослинництвом на базі комплексу останніх польових досліджень.
Математичне моделювання процесів продуктивності
Моделювання являє собою процес узагальнення окремих результатів для виявлення їх значення в цілому. При використанні логічних принципів відомі показники комбінують гак, щоб вони відповідали принципам даної системи у різних умовах. Основою для вирішення біологічних моделей є комп'ютер. Наприклад, для підрахунку впливу сонячних променів на посіви необхідно провести тисячі математичних операцій. Кожна зміна положення сонця над горизонтом являє собою нову ситуацію, яку можна вивчити і виявити за допомогою математичних підрахунків. Тому моделі, пов'язані і біологічними процесами, є дуже складними.
Математичні моделі діляться на дві основні групи - емпіричні та функціональні.
Емпіричні моделі - виявляють емпіричну кореляцію між вихідними параметрами зовнішнього середовища і врожаєм. При цьому не враховуються окремі аспекти основних проце-сів формування врожаю, тобто такі моделі не використовують для визначення окремих явищ.
Функціональні (імітаційні) моделі складені на основі вивчення основних фізіологічних процесів при формуванні врожаю з урахуванням залежності процесів від умов зовнішнього середовища і їх взаємодії. На основі виявлених зв'яз-ків складають математичні рівняння.