- •Передмова
- •1.1. Історія та етапи розвитку агротехнологій
- •1.2. Польові культури як екологічні системи
- •1.2.1. Поживні речовини як фактор вегетації
- •Вплив екологічних факторів на засвоєння поживних речовин
- •Вплив підвищення доз азоту на динаміку засвоєння поживних речовин озимим ріпаком (и. Петр, 1981)
- •Ємкість поглинання
- •1.2.2. Водний режим рослин
- •1.2.3. Функції і ріст підземних органів рослин
- •1.2.4. Основи фізіології формування врожаїв польових культур
- •1.2.5. Морфологічна структура високопродуктивного посіву
- •Рекомендована оптимальна густота сходів рослин
- •1.3. Нові напрями розвитку теорії і практики агротехнологій
- •Програмування врожаю
- •Концепція точного землеробства
- •Екологічно-безпечні технології в рослинництві
- •2.1. Земельні ресурси,
- •Характеристика сільськогосподарського використання земельного фонду в Україні та деяких країнах світу
- •Земельні русурси України і світу
- •Середньозважений вміст гумусу в орних ґрунтах
- •Площа сільськогосподарських угідь на одного ж ителя в окремих зарубіжних країнах
- •Посівні площі під зерновими на одного жителя в окремих країнах в 1950 р., 2000 р. І прогнози на 2050 р. (га)
- •2.2. Ґрунтові ресурси,
- •Структура ґрунтового покриву сільськогосподарських угідь України
- •2.3. Кліматичні ресурси,
- •2.3.1. Кліматичні фактори і продуктивність сільськогосподарських культур
- •Біологічні мінімуми (температура, нижче якої припиняється активна вегетація рослин) за в.А. Смироновим
- •2.3.2. Вплив глобального потепління на агротехнології
- •3.1. Біотична система, склад та взаємовідносини між компонентами
- •3.2. Ресурси сучасних сортів і гібридів та їх реалізація в агротехнологіях
- •3.3. Фітоценотична значимість бур'янів,
- •Ресурси бурянів ботанічних родин за грунтово-кліматичними зонами
- •3.4. Шкідники та хвороби біотичної частини агротехнологій
- •3.5. Непаразитні гетеротрофні організми, їх вплив на формування родючості ґрунту і агротехнології
- •4.1. Трудові ресурси агротехнологій
- •4.1.1. Географія розміщення сільського населення
- •1. В цілому у світі:
- •2. В індустріальних країнах:
- •3. У країнах, що розвиваються:
- •Регіональна вікова структура населення світу
- •4.1.2. Методологія і світова практика формування трудових ресурсів
- •4.2. Технічні ресурси агротехнологій
- •4.2.1. Основні принципи формування системи машин і знарядь для агротехнологій
- •4.2.2. Світова стратегія і тактика розвитку системи машин і знарядь та правил їх набору
- •4.3. Матеріальні ресурси агротехнологій
- •4.3.1. Наукові основи застосування добрив у сучасних агротехнологіях
- •Валовий збір зерна озимої пшениці при різних обсягах застосування азотних добрив і зменшенні посівних площ (м.В. Лісовий 1998)
- •Валовий збір зерна озимої пшениці при зменшенні посівної площі і збільшенні доз азоту (м.В. Лісовий 1998)
- •4.3.2. Методологія, теорія і світова практика
- •Визначення втрат врожаю від збільшення забур'яненості посівів (ю.П. Ковирялов, 1986)
- •4.3.3. Теоретичні основи застосування регуляторів росту
- •Вплив вітчизняних регуляторів росту на прирости врожаїв основних польових культур (за даними л.Анішина, 2004)
- •5.1. Склад, структура і функції агротехнологій та окремих технологічних етапів
- •5.2. Методологія, теорія і світова практика формування агротехнологій вирощування сільськогосподарських культур
- •Використана та рекомендована література
1.2.3. Функції і ріст підземних органів рослин
Кореневі системи мають вирішальне значення в поглинан-ні рослинами поживних речовин і води. їх формування, як і утворення надземної частини, проходить під комплексним впливом середовища і генетичних факторів.
Корені здійснюють вплив на ріст і розвиток всієї рослини, особливо з точки зору стійкості до посухи, високих і низьких температур. Велике значення має утворення ауксинів, гіберелінів, цитокінінів, вітамінів та інших речовин, які внаслідок взаємодії надземної і підземної частини рослин впливають на метаболізм і ріст, на прискорення або гальмування цих процесів. Суттєве значення має рух асимілянтів і вітамінів під надземної частини до коренів або їх транспортування у зворотному напрямі.
Вплив зовнішніх факторів на кореневу систему
Світло не здійснює прямої дії на корені, але їх формування гальмується при затіненні надземних органів.
Температура зовнішнього середовища гальмує або прискорює ріст коренів. В умовах температурного максимуму ріст підземних органів зупиняється. Корені, як правило, ростуть при більш низьких температурах, ніж надземна частина.
Вода - вирішальний фактор у розвитку підземних органів. В умовах зрошення маса коренів у поверхневому шарі ґрунту збільшується, а їх проникнення у глибокі горизонти зменшується.
В посушливих умовах корені рослин проростають на більшу глибину, ніж у вологих. Ріст і галуження підземних органів має загальну закономірність - при високій вологості ґрунту довжина їх зменшується, а галуження збільшується. У рослин з добре розвиненим головним коренем при високому вмісті води розвивається густа сітка корінців, при висиханні ґрунту спостерігається ріст головного кореня в довжину.
Повітря на підземні органи впливає через кисень і вуглекислий газ. Висока концентрація СО2 в ґрунті стримує ріст коренів, але токсична концентрація вуглекислого газу в культурних ґрунтах зустрічається дуже рідко.
Поживні речовини, особливо окремі елементи, суттєво впливають на ріст і загальну масу підземних органів рослин. Азот визначає ріст коренів більшості культур, але більш суттєвий вплив він здійснює на надземні органи. Фосфор впливає на морфологію кореня: стримує ріст більшості рослин в довжину і підсилює галуження. Дія калію ідентична дії фосфору. На ґрунтах недостатньо забезпечених калієм спостерігається дегенерація кореневої системи. Наприклад, у ярого ячменю нестача калію сприяє відмиранню кореневих тканин. Кальцій і магній посилює галуження коренів, а при їх нестачі гальмується ділення клітин кореня і ріст їх у довжину.
У світовій літературі мало опубліковано даних про вплив мікроелементів на кореневу систему. Але значення їх для підземних органів дуже велике: як абсолютний дефіцит, так і надлишкова їх кількість мають негативну дію.
Ріст коренів у польових умовах. У польових умовах на короні діє комплекс різних природних факторів, а також діяльність людини. Кількість коренів, їх загальна довжина і по-верхня дуже великі, особливо у зернових культур, які мають величезну кількість кореневих волосків. У поверхневому шарі ґрунту на глибині до 10 см під озимою пшеницею на площі 0,5 м2 виявлено 26603 м коренів масою 69,7 кг. Кількість ко-роневих волосків у однієї рослини озимого жита через 4 місяці після сходів складало 14 млрд. піт., а їх поверхня - більше 400 м2.
Розміщення коренів у ґрунті обумовлено комплексом зовнішнього середовища - умовами онтогенезу та властивостями ґрунту. Основна маса кореневої системи культурних рос-лин розміщена в найбільш родючій частині ґрунтового профілю. Глибина проникнення та об'єм коріння змінюється за-лежно від глибини орного шару, в якому розміщується 70 -90% їх маси. Вміст у ґрунті гумусу позитивно впливає на розвиток кореневої системи. Реакція рН більшості ґрунтів, як правило, не здійснює впливу на корені рослин. Зміни кінчиків коренів і кореневих волосків проходять тільки при екстремальній кислотності або лужності.
Розвиток кореня залежить від щільності ґрунту.
Зустрічаючи на своєму шляху щільні шари ґрунту, корені проникають у глибину по щілинах, що залишилися після ко-ренів попередників, або обумовленими структурою ґрунту. Негативний вплив чергування щільних і нещільних шарів грунту характерний для цукрових буряків: передпосівний обробіток ґрунту, проведений при високій вологості ґрунту, спричиняє галуження коренеплодів.
Вплив агротехнологій на розвиток коренів
Агротехнічні заходи, направлені на підвищення кількості товарної продукції, впливають на розвиток всіх органів рослин, у тому числі і підземних.
Попередники. Негативний вплив чергування культур на кореневі системи характерний тільки для окремих культур або при монокультурі (льон, конюшина). Причина цього -накопичення у ґрунті речовин, які гальмують ріст коренів. Пошкодження первинних корінців озимої пшениці зустрічається при посіві насіння безпосередньо після приорювання залишків соломи або високій стерні.
Обробіток ґрунту, в першу чергу, позитивно впливає на підземні органи при несприятливих умовах росту і розвитку рослин. На родючих ґрунтах після багаторічної оранки суттєвої відмінності в розвитку кореневих систем не встановлено. Вплив мінімального обробітку ґрунту також не показав суттєвої різниці у кількості кореневої маси.
На ґрунтах з ущільненим орним шаром або з різним ступенем оглеєння обробіток ґрунту сприяє росту і розвитку коренів.
Мінеральні добрива з помірним внесенням азоту, фосфору і калію, а також органічні добрива, як правило, сприяють росту підземних органів всіх культур. Найбільший вплив на формування коренів здійснюють азотні добрива. В дослідах з озимою пшеницею встановлено, що при збільшенні норми азоту, врожай надземної маси підвищувався більше, ніж маса коренів. При внесенні азоту під бобові трави знижувалась продуктивність як надземної, так і підземної частин рослини.
Регулятори росту, що використовуються для скорочення довжини стебла зернових, часто діють на ріст коренів позитивно; в цьому випадку більший вплив характерний для виду культури, сорту, дози та строку використання ростових
речовин.
Збирання і видалення надземних частин рослин або пошкодження їх асиміляційної поверхні зменшує надходження асимілянтів у підземні органи. Типовим прикладом є багаторічні бобові трави: часте скошування зменшує ріст і формування коренів.