Валовий збір зерна озимої пшениці при різних обсягах застосування азотних добрив і зменшенні посівних площ (м.В. Лісовий 1998)

Доза азоту, кг/га	Кількість дослідів	Урожай-ність на фоні РК, ц/га	Приріст урожаю від азоту, ц/га	Посівна площа, га	Обсяг внесеного азоту, ц	Валовий збір зерна, ц
Дерново – підзолисті грунти
30	40	21,4	3,4	40	12	136
60	139	24,9	4,9	20	12	98
90	99	24,5	5,8	20	18	116
120	103	27,8	6,9	20	24	138
Чорноземи звичайні
30	141	34,5	1,6	100	30	160
60	293	34,5	2,3	50	30	115
90	171	37,1	3,2	50	45	160

Таблиця 16

Валовий збір зерна озимої пшениці при зменшенні посівної площі і збільшенні доз азоту (м.В. Лісовий 1998)

Дози азоту, кг/га	Приріст урожаю від азоту, ц/га	Посівна площа, га	Загальний обсяг азоту, ц	Валовий збір зерна, ц
Дерново – підзолисті грунти
30	3,4	40	12	136
60	4,9	20	12	92
120	4,6	10	12	69
Чорноземи звичайні
30	1,6	150	45	195
60	2,3	75	45	173
90	3,2	50	45	160

Провідними науковцями ННЦ ІГА розроблено концепцію розвитку ґрунтознавства та агрохімії до 2010 р., яка передба­чає здійснення принципів сталого розвитку ґрунтового по­криву України, припинення деградації ґрунтів та впровад­ження заходів по розширеному відтворенню їхньої родючос­ті. З питань агрохімії розроблено концепцію використання добрив при їх дефіциті, запропоновано технології викорис­тання місцевих ресурсів для підвищення родючості ґрунтів. Як тимчасовий вихід із складного становища, запропоновано таку концепцію використання мінеральних добрив:

1. Мінеральні добрива використовують тільки під пріори­ тетні культури, які забезпечують найбільшу їх агрохімічну і економічну ефективність. Для цього на основі результатів дослідів географічної мережі та агрохімічної служби визна­ чені такі культури для всіх ґрунтово-кліматичних зон.

2. Дози добрив оптимізуються залежно від агрохімічних показників ґрунтів (від рівня забезпеченості рухомими по­ живними речовинами за відповідними фазами вегетації сіль­ ськогосподарських культур). Так, для оптимізації доз азот­ них добрив при підживленні пшениці озимої встановлено відповідні поправочні коефіцієнти на вміст мінерального азоту в шарі ґрунту 0-60 см.

3. Добрива в ґрунт вносяться найефективнішим способом, переважно локально (або в рядки при посіві), що забезпечує найвищу окупність одиниці діючої речовини збільшенням урожаю.

4. Дози, строки і способи внесення добрив оптимізують за­ лежно від рівня удобреності попередника (насамперед від строків та норм внесення органічних добрив у сівозміні). Для цього визначено строки післядії гною та поправочні коефіці­ єнти доз мінеральних добрив на фоні органічних добрив.

5. У першу чергу мінеральні добрива вносять на меліоро­ ваних землях (зрошених та осушених, вапнованих і гіпсова­ них).

6. У зоні Полісся на дерново-підзолистих ґрунтах та в Лі­состепу на опідзолених лісових ґрунтах, чорноземах типових і опідзолених рекомендується заміна легкорозчинних фос­форних добрив для основного внесення на фосфоритне бо­рошно з місцевих покладів фосфоритів. Результати дослід­жень свідчать, що в ланці сівозміни така заміна забезпечує 80 - 90 % приросту врожаю, який можна отримати при вне­сенні суперфосфату.

7. Найвища ефективність добрив досягається на посівах, захищених застосуванням гербіцидів та отрутохімікатів від бур'янів, шкідників і хвороб.

Зрозуміло, що напрацювання рекомендацій, згідно з цією концепцією, є важливим напрямом наукових досліджень в агрохімії на даному етапі розвитку сільськогосподарського виробництва. Але вони мають тимчасовий характер і наукові установи повинні поряд з ними проводити дослідження на перспективу.

Серед загальних проблем агрохімії на майбутнє слід назва­ти розробку комплексу оптимальних параметрів агрохіміч­них, агрофізичних і біологічних показників родючості ґрун­тів у наукових системах землеробства, а також методів їх створення та регулювання.

Важливим напрямом досліджень у найближчому майбут­ньому будуть питання комплексного використання агрохі­мічних засобів у поєднанні з пестицидами, стимуляторами росту, інгібіторами нітрифікації, ретардантами.

В оптимізації умов живлення сільськогосподарських культур значне місце займає застосування мікроелементів. Серед важливих проблем, які необхідно вивчити на перспек­тиву, слід вважати обґрунтування вимог культур, властивос­тей та родючості ґрунтів, вивчення антагонізму і синергізму макро- і мікроелементів, мобілізації або іммобілізації мікро­елементів в умовах інтенсивної хімізації.

Досягнення агрохімічної науки вже нині мають всі необ­хідні умови для забезпечення науково обґрунтованого вико­ристання засобів хімізації землеробства. Завдання полягає у широкому впровадженні наукових розробок у сільськогоспо­дарське виробництво. Поглиблення теоретичних розробок по вдосконаленню технологій використання добрив дають мож­ливість перейти до широкого використання в агрохімії кіль­кісних моделей родючості ґрунтів і продуктивності рослин, значному підвищенню ефективності засобів хімізації.