
- •Передмова
- •1.1. Історія та етапи розвитку агротехнологій
- •1.2. Польові культури як екологічні системи
- •1.2.1. Поживні речовини як фактор вегетації
- •Вплив екологічних факторів на засвоєння поживних речовин
- •Вплив підвищення доз азоту на динаміку засвоєння поживних речовин озимим ріпаком (и. Петр, 1981)
- •Ємкість поглинання
- •1.2.2. Водний режим рослин
- •1.2.3. Функції і ріст підземних органів рослин
- •1.2.4. Основи фізіології формування врожаїв польових культур
- •1.2.5. Морфологічна структура високопродуктивного посіву
- •Рекомендована оптимальна густота сходів рослин
- •1.3. Нові напрями розвитку теорії і практики агротехнологій
- •Програмування врожаю
- •Концепція точного землеробства
- •Екологічно-безпечні технології в рослинництві
- •2.1. Земельні ресурси,
- •Характеристика сільськогосподарського використання земельного фонду в Україні та деяких країнах світу
- •Земельні русурси України і світу
- •Середньозважений вміст гумусу в орних ґрунтах
- •Площа сільськогосподарських угідь на одного ж ителя в окремих зарубіжних країнах
- •Посівні площі під зерновими на одного жителя в окремих країнах в 1950 р., 2000 р. І прогнози на 2050 р. (га)
- •2.2. Ґрунтові ресурси,
- •Структура ґрунтового покриву сільськогосподарських угідь України
- •2.3. Кліматичні ресурси,
- •2.3.1. Кліматичні фактори і продуктивність сільськогосподарських культур
- •Біологічні мінімуми (температура, нижче якої припиняється активна вегетація рослин) за в.А. Смироновим
- •2.3.2. Вплив глобального потепління на агротехнології
- •3.1. Біотична система, склад та взаємовідносини між компонентами
- •3.2. Ресурси сучасних сортів і гібридів та їх реалізація в агротехнологіях
- •3.3. Фітоценотична значимість бур'янів,
- •Ресурси бурянів ботанічних родин за грунтово-кліматичними зонами
- •3.4. Шкідники та хвороби біотичної частини агротехнологій
- •3.5. Непаразитні гетеротрофні організми, їх вплив на формування родючості ґрунту і агротехнології
- •4.1. Трудові ресурси агротехнологій
- •4.1.1. Географія розміщення сільського населення
- •1. В цілому у світі:
- •2. В індустріальних країнах:
- •3. У країнах, що розвиваються:
- •Регіональна вікова структура населення світу
- •4.1.2. Методологія і світова практика формування трудових ресурсів
- •4.2. Технічні ресурси агротехнологій
- •4.2.1. Основні принципи формування системи машин і знарядь для агротехнологій
- •4.2.2. Світова стратегія і тактика розвитку системи машин і знарядь та правил їх набору
- •4.3. Матеріальні ресурси агротехнологій
- •4.3.1. Наукові основи застосування добрив у сучасних агротехнологіях
- •Валовий збір зерна озимої пшениці при різних обсягах застосування азотних добрив і зменшенні посівних площ (м.В. Лісовий 1998)
- •Валовий збір зерна озимої пшениці при зменшенні посівної площі і збільшенні доз азоту (м.В. Лісовий 1998)
- •4.3.2. Методологія, теорія і світова практика
- •Визначення втрат врожаю від збільшення забур'яненості посівів (ю.П. Ковирялов, 1986)
- •4.3.3. Теоретичні основи застосування регуляторів росту
- •Вплив вітчизняних регуляторів росту на прирости врожаїв основних польових культур (за даними л.Анішина, 2004)
- •5.1. Склад, структура і функції агротехнологій та окремих технологічних етапів
- •5.2. Методологія, теорія і світова практика формування агротехнологій вирощування сільськогосподарських культур
- •Використана та рекомендована література
3.4. Шкідники та хвороби біотичної частини агротехнологій
Природні фітоценози не потребують регулювання чисельності шкідників, хвороб і бур'янів. Людина необережним втручанням в екосистему порушує її захисні функції і наслідком цього є ушкодження культурних рослин хворобами і шкідниками. В даному випадку вступають в силу закони природи, реакція яких направлена на стабілізацію становища, збереження динамічної рівноваги. Розвиваються небажані трофічні зв'язки, порушуються взаємозв'язки між продуцентами (зеленими вищими і нижчими автотрофними рослинами) і хемотрофними організмами (бактеріями, грибами). Внаслідок необережного втручання в екосистему пригнічуються також редуценти, які перетворюють органічну речовину в мінеральні сполуки, - гриби, корисні бактерії. При цьому зменшується кількість корисної мікробіоти (земляних черв'яків) і, навпаки, поширюються небажані види ґрунтової біоти (личинки шкідників). Це явище спостерігається завдяки різкому зменшенню корисних ентомофагів, які в природі врівноважують інтенсивність шкідників. Це порушує динамічну рівновагу між шкідниками рослин і їх паразитами. Тому, враховуючи конкретні умови, потрібно створювати чи порушувати певні трофічні зв'язки в агрофітоценозах.
Важливим чинником стабільного розвитку рослинництва і значним резервом збільшення врожаїв сільськогосподарських культур є раціональне регулювання чисельності шкідників і розповсюдження хвороб. У зв'язку з цим можна виділити два основних напрями вирішення цього завдання:
Теоретичне обґрунтування та визначення конкретних рекомендацій для поліпшення фітосанітарного стану посівів.
Розробка науково обґрунтованої технології захисту культур від шкідників, хвороб та бур'янів на екологічній ос нові.
В сучасних умовах на основі Міжнародного досвіду (США, Великобританія, Італія, Ізраїль) розроблені концептуальні підходи розробки методів захисту рослин. Основним постулатом є використання всіх доступних прийомів з урахуванням природних регулюючих і лімітуючих елементів навколишнього середовища. З огляду на це, інтегрований підхід до регулювання шкідливими організмами розглядається як система управління ними, з урахуванням динаміки їх популяцій і умов навколишнього середовища. Для цього використовують всі доступні прийоми і методи для підтримання чисельності шкідливого організму нижче порогового рівня, що зумовлює економічно істотні втрати.
Основні принципи формування і регулювання чисельності елементів біотичної системи агрофітоценозів (за М. П. Лісовим):
1. Економічна адресність при розміщенні культури. Суть принципу полягає в диференційованому використанні нерівномірно розподілених у просторі ґрунтових, топографічних і мікрокліматичних факторів. На відміну від техногенного підходу слід перейти до створення агроекосистем, де адаптивне використання екоресурсів здійснюється на основі імітації принципів побудови реальних екосистем. Важливою умовою реалізації адаптивної інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є збільшення вкладень у продукцій-ний середоутворюючий процес всіх біологічних компонентів агробіоценозу поля (рослини, ґрунтова мікрофлора, ентомо-фауна і т.п.). Передбачається, що ефективні підходи до управління процесами розвитку та еволюції агробіоценозу будуть здійснюватись переважно завдяки селекції, агротехно-логіям та конструюванню агроекосистеми.
Визначення інтегрованого захисту потребує аналізу динаміки популяцій шкідливих організмів і умов навколиш нього середовища. Для досягнення цієї мети повинен постій но вестись моніторинг, який забезпечує регулярний кон троль за структурою та мінливістю популяцій шкідливих ор ганізмів; за умовами, що сприяють виникненню епіфітотій; за резистентністю популяцій до хімічних та біологічних засо бів захисту. Для реалізації цих положень необхідні багато річні спостереження за структурою і динамікою популяцій, що на кінцевому етапі дасть змогу визначити не тільки їх чи сельність, але й встановити межі та просторову структуру тієї чи іншої популяції, виявити роль різних факторів се редовища в формуванні і мінливості популяції. Це сприяти ме розробці прийомів управління популяцією шкідливих організмів у потрібному напрямі.
Підтримання чисельності популяції нижче порогово го рівня шкодочинності. Необхідно пам'ятати, що захисні заходи передбачаються тільки н тих випадках, коли розви ток шкідливих організмів загрожує, перевищити межу шкід ливості. Недоцільно ні ;і економічної, ні з екологічної точки зору домагатися повної ліквідації збудника хвороби чи шкід ника. Досить зниження їх розпитку лише до рівня економіч ного порогу шкодочинності.
Використання методів захисту від комплексу шкід ливих організмів. Цей принцип ефективний в умовах, коли застосовуються всі доступні методи захисту рослин (стій кість сорту, агротехнології тощо.)
Важливим елементом захисту рослин є стійкість до збудників хвороб і шкідників. На жаль, частка стійких сортів і гібридів дуже мала: сорти, стійкі до фітопатогенів, становлять не більше 15% , щодо шкідників - не більше 7% . До того ж значна кількість сортів (гібридів) несе одні і ті ж гени стійкості, що пов'язано з використанням у селекції генетично однотипного матеріалу.
Серед агротехнічних прийомів сівозміна залишається важливим заходом, а вибір попередника повинен базуватися на основі прогнозування його впливу на розвиток шкідливих організмів. Наприклад, значимість цього фактора можна продемонструвати на прикладі фузаріозу колоса пшениці. На тих полях, де попередниками були цукрові буряки і кукурудза, завжди характерна підвищена ураженість пшениці фузаріозом і підвищений рівень у зерні мікотоксинів. Якщо ж попередниками були пар, горох, трави, то це істотно поліпшувало фітосанітарний стан посівів пшениці.
Добрива є фактором стабільного функціонування агрофітоценозів. Вони не здійснюють прямого впливу на збудників хвороб, але підвищують витривалість рослин щодо захворювання і збільшують врожай. Ця проблема на сьогодні не зовсім вивчена і конкретних даних у цьому зв'язку немає. Але сумніватись у важливості цього фактора з огляду на практику не доводиться.
Доцільність застосування пестицидів для регулювання чисельності шкідливих організмів.
Відмова від пестицидів у сучасних умовах розвитку сільського господарства нереальна, але раціональне їх використання цілком можливе:
- хімічні обробки слід проводити залежно від стану посівів та зважаючи на конкретну ситуацію;
- важливо враховувати особливості клімату зони і прогноз погодних умов вегетаційного періоду, оскільки ефективність пестицидів різна залежно від погодних умов: у роки посухи або при надлишку вологи хімічні обробки не завжди дають очікуваний результат;
- важливо враховувати безпосередній вплив пестицидів на рослини, особливо тих, які впливають на процеси функціонування клітинних структур рослин.
Особливу увагу слід приділяти максимальному застосуванню пестицидів селективної дії, що виключають загибель нецільових об'єктів і не порушують функціонування агро-екосистем. Зменшення побічної дії повинно забезпечуватись вчасністю заходів, екологічною й економічною цілеспрямованістю і ступенем вибіркової дії препаратів. Серед них основна увага має бути приділена біологічним і мікробіологічним засобам захисту рослин (біологічні препарати на основі нематод, бактерій, вірусів, грибів і їх метаболітів). їх використання в системах інтегрованого захисту перспективне.
При застосуванні пестицидів у системі інтегрованого захисту рослин враховують можливу резистентність до них шкідливих об'єктів. Ситуація з резистентністю стала серйозною в останнє десятиріччя, особливо після впровадження у виробництво високоефективних засобів хімічного захисту з групи бензимідазолів, дікарбоксимідів, реніламідів, інгібіторів синтезу ергостеролів.
Важливим напрямом подальшого вдосконалення інтегрованого підходу в захисті рослин є вивчення впливу на урожай не тільки окремих шкідливих організмів, але й всього їх комплексу. Оцінка комплексної шкодочинності показала, що між шкодочинністю окремих об'єктів або при різних їх співвідношеннях існує тісна взаємодія, що зумовлює підвищення чи зниження шкідливого впливу кожного з них на продуктивність рослий. Тому при встановленні шкодочинності будь-якого організму слід враховувати наявність і ступінь розвитку хвороб та чисельність шкідників і бур'янів. Інакше комплексну шкодочинність кількох шкідливих об'єктів легко приписати одному з них.