- •Передмова
- •1.1. Історія та етапи розвитку агротехнологій
- •1.2. Польові культури як екологічні системи
- •1.2.1. Поживні речовини як фактор вегетації
- •Вплив екологічних факторів на засвоєння поживних речовин
- •Вплив підвищення доз азоту на динаміку засвоєння поживних речовин озимим ріпаком (и. Петр, 1981)
- •Ємкість поглинання
- •1.2.2. Водний режим рослин
- •1.2.3. Функції і ріст підземних органів рослин
- •1.2.4. Основи фізіології формування врожаїв польових культур
- •1.2.5. Морфологічна структура високопродуктивного посіву
- •Рекомендована оптимальна густота сходів рослин
- •1.3. Нові напрями розвитку теорії і практики агротехнологій
- •Програмування врожаю
- •Концепція точного землеробства
- •Екологічно-безпечні технології в рослинництві
- •2.1. Земельні ресурси,
- •Характеристика сільськогосподарського використання земельного фонду в Україні та деяких країнах світу
- •Земельні русурси України і світу
- •Середньозважений вміст гумусу в орних ґрунтах
- •Площа сільськогосподарських угідь на одного ж ителя в окремих зарубіжних країнах
- •Посівні площі під зерновими на одного жителя в окремих країнах в 1950 р., 2000 р. І прогнози на 2050 р. (га)
- •2.2. Ґрунтові ресурси,
- •Структура ґрунтового покриву сільськогосподарських угідь України
- •2.3. Кліматичні ресурси,
- •2.3.1. Кліматичні фактори і продуктивність сільськогосподарських культур
- •Біологічні мінімуми (температура, нижче якої припиняється активна вегетація рослин) за в.А. Смироновим
- •2.3.2. Вплив глобального потепління на агротехнології
- •3.1. Біотична система, склад та взаємовідносини між компонентами
- •3.2. Ресурси сучасних сортів і гібридів та їх реалізація в агротехнологіях
- •3.3. Фітоценотична значимість бур'янів,
- •Ресурси бурянів ботанічних родин за грунтово-кліматичними зонами
- •3.4. Шкідники та хвороби біотичної частини агротехнологій
- •3.5. Непаразитні гетеротрофні організми, їх вплив на формування родючості ґрунту і агротехнології
- •4.1. Трудові ресурси агротехнологій
- •4.1.1. Географія розміщення сільського населення
- •1. В цілому у світі:
- •2. В індустріальних країнах:
- •3. У країнах, що розвиваються:
- •Регіональна вікова структура населення світу
- •4.1.2. Методологія і світова практика формування трудових ресурсів
- •4.2. Технічні ресурси агротехнологій
- •4.2.1. Основні принципи формування системи машин і знарядь для агротехнологій
- •4.2.2. Світова стратегія і тактика розвитку системи машин і знарядь та правил їх набору
- •4.3. Матеріальні ресурси агротехнологій
- •4.3.1. Наукові основи застосування добрив у сучасних агротехнологіях
- •Валовий збір зерна озимої пшениці при різних обсягах застосування азотних добрив і зменшенні посівних площ (м.В. Лісовий 1998)
- •Валовий збір зерна озимої пшениці при зменшенні посівної площі і збільшенні доз азоту (м.В. Лісовий 1998)
- •4.3.2. Методологія, теорія і світова практика
- •Визначення втрат врожаю від збільшення забур'яненості посівів (ю.П. Ковирялов, 1986)
- •4.3.3. Теоретичні основи застосування регуляторів росту
- •Вплив вітчизняних регуляторів росту на прирости врожаїв основних польових культур (за даними л.Анішина, 2004)
- •5.1. Склад, структура і функції агротехнологій та окремих технологічних етапів
- •5.2. Методологія, теорія і світова практика формування агротехнологій вирощування сільськогосподарських культур
- •Використана та рекомендована література
1.2. Польові культури як екологічні системи
Польові культури дають рослинну масу для використання людиною і знаходяться під впливом навколишнього середовища, частиною якого є спосіб господарювання. Тому їх можна вважати екологічними системами, в яких людина — це не тільки суттєва керуюча сила, в даному випадку вона необхідна для існування цієї системи.
Характер використання людиною польових культур наступний. Рослини в процесі фотосинтезу створюють відповідну енергію у вигляді органічної речовини, значна частина якої виноситься з урожаєм. У загальній продукції всієї біомаси польових культур переважає використаний на потреби людини урожай. Природні фітоценози утворюються без впливу людини і, як правило, розвиваються в зворотному напрямі. Вони дають більший запас біомаси, але з низькою часткою корисної для людини продукції від загальної її кількості.
З практичного боку кожну польову культуру слід розглядати як складову частину агроекосистеми. Історія розвитку агроекосистем включала такі етапи:
- утворення недосконалих людських товариств;
- екстенсивне розведення тварин з пасовищним утриманням;
- землеробство з попереднім спалюванням рослинності і видаленням пеньків;
- екстенсивне рільництво без використання добрив, або внесення мінімальної їх кількості;
- змішане землеробство з розвинутими рослинництвом і тваринництвом і відносно збалансованим кругообігом речовин та енергії;
- інтенсивне сільськогосподарське виробництво у відкритих системах при умові постійного надходження зовнішньої енергії.
Такий розвиток сприяв зміні характеру і структури сільськогосподарського виробництва. На останніх двох етапах частиною агроекосистеми вважаються посіви культур сівозміни, які разом з природними кормовими угіддями дають первинну продукцію.
Агроекосистема не відрізняється від інших екосистем. Вона має загальні ознаки і закони. До основних компонентів агроекосистеми відносяться:
зовнішнє середовище і його вплив;
продуценти у вигляді польових культур і бур'янів;
прямі споживачі (людина, тварини, шкідники, збудники хвороб);
редуценти (ґрунтова мікрофлора, мікро - та мезофауна).
Всі ці компоненти пов'язані між собою в харчових ланцюгах. Для польових культур характерна невелика кількість внутрішніх зв'язків. Вони формують таку систему, в якій накопичення продукції перевищує її розпад, а в загальній кількості біомаси перевищують корисні для людини продукти.
Інтенсивність розвитку агроекосистем польових культур і їх продуктивність залежать від спожитої енергії двох видів -сонячної та додаткової, яка необхідна для максимального використання сонячної радіації. Основний шлях вирішення цього завдання - в найкращому пристосуванні сільськогосподарського виробництва до існуючих умов шляхом підбору не тільки відповідних культур, але і всієї агротехніки та способу господарювання. Важливою умовою вирішення цього питання є знання залежності між рослинами і факторами зовнішнього середовища та повне використання виявлених закономірностей в екосистемі.