Посівні площі під зерновими на одного жителя в окремих країнах в 1950 р., 2000 р. І прогнози на 2050 р. (га)

Країна	1950	2000	2050
США	0,41	0,23	0,11
Бразилія	0,34	0,11	0,08
Індія	0,28	0,10	0,07
Бангладеш	0,29	0,10	0,06
Китай	0,16	0,07	0,06
Іран	0,61	0,13	0,06
Нігерія	0,52	0,13	0,05
Індонезія	0,18	11,07	0,04
Ефіопія	0,39	0,11	0,03
Пакистан	0,31	0,08	0,01
Україна	0,31	0,41	0,30

Примітка. Розрахунки за всі роки виконані, виходячи з площ під зер­новими. Джерела: Міністерство сільського господарства США: виробни­цтво, запаси і розподіл. Електронна база даних - US. Departement оf Agriculture. Production Supply, аnd Distribution, еlectronic database, Washington DC, updated October 1998. Організація Об'єднаних Націй.

Бангладеш, Ефіопія й Іран також постануть перед пробле­мою скорочення посівних площ під зерновими в розрахунку на душу населення до малих розмірів. Така ж ситуація спо­стерігатиметься в Єгипті, чисельність населення якого ста­новитиме близько 114 млн. чоловік. Площі під зерновими на душу населення зменшаться з 0,04 га до 0,02 га. Оскільки Єгипет вже імпортує близько половини необхідного зерна, його залежність від виробництва зернових ймовірно зросте.

Крім скорочення площ під зерновими на душу населення -через використання для несільськогосподарських потреб, а також ерозію ґрунту й інших форм деградації, - значні тери­торії під зерновими використовуватимуться для посівів ін­ших культур, зокрема сої. Оскільки доходи в країнах з пере­хідною економікою зростуть, попит на рослинну олію для приготування їжі підвищиться. До цього ймовірно додасться швидко зростаючий попит на продукти харчування із сої се­ред більпі заможних людей, що збільшить попит на сою при­близно в дев'ять разів. Разом з тим, соя - це бобова рослина, урожайність якої в розрахунку на гектар є набагато меншою у порівнянні із зерновими. Щоб задовольнити величезний попит на соєві боби, площа, засіяна соєю, збільшиться, що визначить необхідність її розширення за рахунок площ під зерновими.

І хоч протягом останніх 50 років у світовому сільському господарстві переважали надлишкові потужності, однак за­гальна нестача посівних земель визначає необхідність охоро­ни основного багатства нації - ґрунтових ресурсів.

Недостача посівних площ, що проявляється в деяких кра­їнах, може впливати на господарську діяльність країн. На­приклад, це може змінити транспортну політику, зокрема спонукати до більш ефективного використання земельних площ для транспорту: залізничного, автомобільного та ін.

Важливою проблемою є рівень продовольчої ефективності використання земельних угідь. За розрахунками П.П. Бор-щевського, в 2000 році в порівнянні з 1980 роком виробнича продовольча ефективність використання земельних угідь у вартісному вираженні зросла: у розрахунку на 1 га всіх зе­мель на 68,6 дол. США (на 56,7%), у тому числі орних земель - на 530 дол. США (на 47,9%). За десятиліття 1991-2000 р. виробнича продовольча ефективність використання земель­них ресурсів у світі характеризувалася більш низькими тем­пами росту; усіх земель - вона зросла на 33,7 дол. США (на 21,6%), у тому числі оброблюваних земель - на 243,6 дол. США (на 17,7%).

Отже, оцінка земельних угідь України у світовому вимірі є необхідною і важливою. Вона забезпечує збалансування економічних, соціальних та екологічних інтересів щодо оп­тимального розподілу ресурсів території, оптимізації струк­тури землекористування.

На наш погляд, впровадження в науку і практику прове­дення оцінки земельноресурсного потенціалу країни в світо­вому вимірі із залученням сучасних критеріїв, показників та методів дослідження дозволить обґрунтовано приймати рі­шення щодо управління земельним фондом країн, сприятиме вирішенню продовольчої проблеми суспільства, мінімізує витрати на раціональне використання земельних угідь.