Площа сільськогосподарських угідь на одного ж ителя в окремих зарубіжних країнах

Країни	С-г угіддя	В т.ч. рілля	Країни	С-г угіддя	В т.ч. рілля
Австрія	0,44	0,18	Нідерланди	0,13	0,06
Бельгія	0,14	0,07	Німеччина	0,21	0,14
Білорусь	0,90	0,60	Польща	0,48	0,37
Болгарія	0,71	0,48	Росія	1,49	0,88
Великобри-танія	0,29	0,10	Румунія	0,65	0,41
Греція	0,84	0,23	США	1,62	0,71
Данія	0,51	0,45	Угорщина	0,60	0,46
Іспанія	0,79	0,40	Фінляндія	0,53	0,51
Італія	0,27	0,14	Франція	0,52	0,32
Канада	2,49	1,54	Швеція	0,38	0,31
Китай	0,41	0,08	Швейцарія	0,22	0,06

Продовольча здатність використання земельних ресурсів як соціально-економічна категорія характеризує здатність сільськогосподарських земель продукувати продовольство, тобто вона відбиває наявність сільськогосподарських земель в умовному вимірі під сільськогосподарськими культурами.

Використання сільськогосподарських земель характери­зується вирощуванням невеликої кількості видів і сортів рос­лин, розведенням порід тварин. У наш час 98% продуктів харчування становлять сільськогосподарські культури. Ли­ше 20 культур забезпечує 90% світового виробництва продо­вольства. Серед них важливе місце протягом останніх двох тисячоліть займає виробництво зернових, які вирощуються приблизно на 10% усієї площі суші земної поверхні. Ще зов­сім недавно Україна вважалась житницею Європи, оскільки виробництво зернових було і є основним пріоритетним на­прямом сільського господарства.

В той же час, світові площі земель, які знаходяться під по­сівами зернових, зросли з 587 млн. га в 1950 р. до найвищої в історії людства цифри - 732 млн. га - в 1981 р., збільшення складає 25% . З тих пір площа під зерновими зменшилася до 690 млн. га, що складає 6% . Такі землі почали використову­ватися для інших потреб: несільськогосподарських потреб чи для сільськогосподарських потреб під інші культури; або бу­ли втрачені внаслідок деградації ґрунтів. Протягом наступ­них 50 років не очікується великих змін посівних площ під зерновими, тому що збільшення і скорочення, власне кажу­чи, передбачаються взаємні.

Збільшення посівних площ під зерновими відбулося за ос­танні 50 років завдяки введеню в господарський оборот но­вих земель під посіви, її також розширенню зрошуваних те­риторій. І те і інше дозволило розпочати використання по­сушливих земель, що полегшило збір кількох врожаїв різних культур на рік. У більшості країн Азії стало звичайною спра­вою збирати два врожаї озимої пшениці і рису на рік. Анало­гічно на великих площах у Центральному Китаї вирощують озиму пшеницю і кукурудзу в якості ярової культури. Ці ус­піхи були частково перекриті ктратою посівних площ через переведення їх у категорію несільськогосподарських земель, а також у зв'язку з ерозією ґрунту й інших видів деградації земель.

У найближчі 50 років подальше збільшення оброблюваних земель можливо за умови дії ряду факторів. Якщо в світі значно піднімуться ціни на зерно, то в деяких районах Укра­їни, де сільськогосподарська земля виведена із сільськогоспо­дарського обороту, вона буде, імовірно, переведена в категорію орних земель. Однак, в Україні через високу розораність сіль­ськогосподарських земель (в деяких областях близько 90% від загальної території) можливість збільшення посівних площ невелика. Деякі можливості збільшення посівних площ, хоч і є, однак лише за рахунок непродуктивних земель. Природ­на родючість майже всіх цих земель низька, що потребує особливих зусиль для підтримки їх продуктивності.

Важливим світовим індикатором сільськогосподарського землекористування є посівні площі під зерновими. В 1950 р. і 1998 р. посівні площі під зерновими в розрахунку на душу населення в усьому світі скоротилися з 0,23 до 0,12 га (табл. 9).

Разом з тим, починаючи з 1990 р., у світі відбувається по­мітна втрата інерції росту продуктивності ґрунтів, що дає підстави для подальшого збільшення посівних площ у розра­хунку на одного жителя: цей показник за прогнозом складе в 2050 р. 0,07 га.

Для України така ситуація є як позитивною, так і призво­дить до занепокоєння. Якщо уявити (за прогнозом), що по­сівні землі Індії не зміняться до 2050 р., і при цьому там на­селення збільшиться ще на 600 млн. чоловік, їм вкрай необ­хідною буде додаткова територія. Все це майже напевно зни­зить посівні площі до 0,07 га на людину. В такій ситуації ці­ни на зерно зростуть, однак за перебігу таких подій цілком ймовірно, що в Україні збільшаться посівні площі, а це знач­но порушить екологічну ситуацію.

Китай знаходиться в кращому положенні, оскільки його прогнозований ріст населення є набагато менший, ніж в Ін­дії. Передбачається, що його площі під зерновими на душу населення скоротяться з 0,07 до 0,06 га. Для Китаю пробле­ма не стільки в тім, чи зможуть його земельні й інші сіль­ськогосподарські ресурси "прогодувати" 1,5 млрд. чоловік, а в тім, чи зможе країна забезпечити продовольством 1,5 млрд. багатих людей, які споживатимуть велику кількість продук­тів тваринництва.

Країни, що, очевидно, матимуть найбільші труднощі че­рез півстоліття, це країни, які за населенням в 2050 р. подо­лають прогнозований поріг у 300 млн. чоловік (Пакистан, Нігерія, Індонезія), внаслідок чого площі під зерновими тут скоротяться до 0,03 га на душу населення. У кожного сьомо­го жителя Пакистану буде 0,01 га, на якій необхідно вироб­ляти достатньо продовольства, - не менше, ніж типова ділян­ка для будівництва приміського будинку в Україні.

Таблиця 9