Земельні русурси України і світу

	Сучасна площа ріллі, млрд. м2	Забезпеченість ріллею в 2000р., га/люд.	Забезпеченість ріллею в 2020р., га/люд.
Україна	333	0,66	0,52
Світ	13453	0,24	0,20

Нині близько 8 % населення земної кулі займається зем­леробством на розораних схилових землях, де інтенсивно відбувається деградація родючості ґрунтів. Основним міри­лом родючості ґрунту є гумус, роль якого в біосфері в цілому й у землеробстві зокрема важко переоцінити.

Україна характеризується високородючими ґрунтами. Од­нак перебільшення їх значення, невірне теоретичне тлума­чення і неадекватні практичні дії призводять до дуже неба­жаних наслідків. Шкідлива, насамперед, тенденція абсолю­тизації ролі гумусу, коли до регулювання гумусового стану ґрунтів зводиться чи ледве не вся проблема підвищення ефективності сільськогосподарського землекористування.

Що ж відбувається насправді? Як видно з табл. 7, серед­ньозважений вміст гумусу в орних ґрунтах України не істотно відрізняється порівняно з усіма суміжними країнами і складає 3,25%.

Навряд чи можна говорити і про малогумусність сільсько­господарських земель. Україна за показником середньозва­женого вмісту гумусу знаходиться на 4-5 місці. Саме в Укра­їні зосереджена левова частка чорноземів світу. В складі ріл­лі України чорноземи складають 60% площі. Серед інших переважають ґрунти темного кольору, що характеризує їх значну родючість (сірі лісові і каштанові), і лише 15% ріллі приходиться на дерново-підзолисті ґрунти. Останні відносно малогумусні, хоча це аж ніяк не виключне, можливості їхньо­го високоефективного використання. 11ри застосуванні висо­ких технологій використання таких ґрунтін дозволяє одер­жувати врожай зернових 100-120 ц/гп і більше.

Таблиця 7

Середньозважений вміст гумусу в орних ґрунтах

Разом з тим, лише наявність високопродуктивного зе­мельно-ресурсного потенціалу не вирішить проблему підви­щення валового національного продукту. Використання су­часних високих технологій в поєднанні з оптимальним ура­хуванням екологічних властивостей екосистеми сприятиме зростанню продуктивності використання земельних ресур­сів.

В європейських країнах сільськогосподарська освоєність території досить різна. Внаслідок несприятливих кліматич­них умов на півночі Європи площі розорюваних земель не пе­ревищують 10% загальної площі скандинавських країн. У структурі сільськогосподарських угідь площа пасовищ та лу­ків у цих країнах сягає 2%. В Центральній Європі спостері­гається найбільша сільськогосподарська освоєність терито­рії. Так, у Франції вона становить 33,3% від загальної площі країни, у Польщі - 45,8, в Німеччині - 33,8, в Італії - 28, в Австрії і Швейцарії - понад 20% . На півдні Європи площі об­роблюваних земель коливаються в межах від 15 до 20,6%. Найбільша площа території Швейцарії, Австрії використову­ється під виробництво кормових культур. Зокрема, площа кормових угідь в Австрії сягає 1 млн. га.

Треба відзначити, що Україна, на відміну від інших країн світу, має найбільшу сільськогосподарську освоєність тери­торії. В 1950 р. питома вага землі в обробітку займала 74%, в тому числі ріллі 60% , багаторічних насаджень - 1,1, сіножа­тей - 5,3 і пасовищ - 0,5%, в 2000 р. - відповідно 61%, 50,3%, 1,6%, 3,4% і 9,2%. Таким чином, відбуваються про­цеси зменшення площі сільськогосподарських угідь і особли­во ріллі. В умовах здійснення земельної реформи необхідно простежити її вплив на структуру земельного фонду, його якісні і кількісні параметри з тим, щоб вона мала планомір­ний характер і не допускала стихійності у земельних відно­синах. Справа в тому, що зменшення площі сільськогоспо­дарських угідь потрібно розглядати у світовому вимірі.

Серйозні втрати посівних площ протягом найближчого півстоліття очікуються в більшості країн. Як правило, посівні землі виводяться внаслідок господарських потреб та еко­логічних проблем. Наприклад, в Індії будівництво житла призводить до значного скорочення посівних площ.

В Україні, в останні роки, посівні площі скоротились внас­лідок нераціонального використання, що зумовлено пробле­мами економічного та екологічного характеру. За період 1990 - 1997 рр. посівні площі скоротились з 32,6 до 29,2 млн. га, зокрема за рахунок збільшення перелогових земель. Резуль­тати перевірок використання земель сільськогосподарського призначення показують, що нині сільськогосподарські під­приємства не використовують значні площі сільськогоспо­дарських угідь, у тому числі ріллі.

Розрахунки площі сільськогосподарських угідь на одного жителя в Україні та окремих країнах свідчать, що за цим по­казником Україна поступається Канаді, США, Росії та ін. країнам світу (табл. 8). Зараз на душу населення в Україні припадає 0,83 га сільськогосподарських угідь та 0,65 га ріл­лі. Ще 30 років тому ці показники відповідно складали 0,92 га і 0,73 га, тобто скоротилися на 9,8 і 11% . Доволі високими темпами прогресує деградація ґрунтів. Великі площі ріллі доводиться переводити її пасовища. Подальша втрата земель в Україні в майбутньому буде спричинена через їх деграда­цію.

Внаслідок цих причин, що обумовлено як економічною, так і екологічною кризою в Україні, при орієнтовній серед-ньостатистичній нормі споживання продуктів харчування в розрахунку на душу населення за добу 3000 - 3250 кілокало­рій фактичний її рівень складин у 2000 р. - 2599 кілокалорій, тобто був на 401-651 кілокалорію меншим (16,2-17,5%).

При цьому, як свідчить академік УААН П. П. Борщев-ський, спостерігається значне скорочення рівня продоволь­чого забезпечення населення України в останні десять років: у 2000 р. у порівнянні з 1990 р. середньодобове споживання продуктів харчування в розрахунку на душу населення змен­шилося з 3597 до 2599 кілокалорій, тобто на 998 кілокалорій (27,7%).

Таблиця 8