Робочий зошит містить таблиці, структурно-логічні схеми та вправи із курсу «Політологія» для вищих навчальних закладів.

1. ЩО ТАКЕ ПОЛІТОЛОГІЯ?

2. ПЕРІОДИ СТАНОВЛЕННЯ ПОЛІТОЛОГІЇ

3. МЕТОДИ ПОЛІТОЛОГІЇ

4. ПОЛІТИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ

Політологія – це наука про політику. Її назва походить від грецьких слів: «πολίτικά» – в буквальному перекладі «управління полісом та знання і вміння ним управляти» та «λόγος» – «наука», «вчення».

Об’єктом політології – є політика.

Предметом політології (за рішенням Міжнародного колоквіуму ЮНЕСКО з політичної науки 1948 р. (Париж, Франція) визнано:

1) політичну теорію (теорію політики та історію політичних ідей);

2) політичні інститути (влада, держава тощо);

3) політичні групи (партії, рухи, асоціації, вибори, виборчі системи, громадську думку тощо).

4) світову політику (міжнародні відносини, світовий порядок, міжнародні організації).

Функції політології:

 світоглядна – утверджує цінності, ідеали, норми, політичну культуру;

 прогностична – політологія дозволяє прогнозувати політичні явища і процеси;

 методологічна – розробляє методи дослідження політики і практичної реалізації набутих знань;

 політичної соціалізації – забезпечує процес інтеграції людини в політичну сферу;

 прикладна – полягає у застосуванні політологічних дій на практиці;

 нормативна – полягає у встановленні норм і правил політичного життя;

 ідеологічна – полягає у розробці та впровадженні певних політичних ідеологій.

1. Філософський період (бл. VIII ст. до н.е. – середина ХІХ ст., визначальний для всієї політичної науки). Політичне знання не виділялося із філософського знання і майже не мало експериментальної основи. Даний період характеризується постановкою та спробою філософського вирішення політичних проблем: божественного походження влади (давньоєгипетські тексти ІІІ-ІІ тис до н.е. гебрайський «Танах», Аврелій Авґустін, Тома Аквінський та критикою таких поглядів (Сідхартха Гаутама Будда, Каутіль’я тощо), пріоритету суспільства над індивідом чи навпаки (Руссо, Монтеск’є), закону і традиції (конфуціанці, легісти тощо), форм правління і державного ладу (Геродот та ін.), справедливості і закону (Сократ, Ксенофон), суспільної домовленості, природного права тощо. В цей період були побудовані перші завершені політичні вчення (Платон, Арістотель), якими політична наука користується дотепер.

2. Науковий період (середина ХІХ ст. – 1948 р.). Політична наука відділяється від філософії стає емпіричною. У 1857 р. Ф. Лібер починає читати курс політичної науки у Колумбійському коледжі, де створюється кафедра історії і політичної науки, а у 1880 р. – школа політичної науки (засн. Дж. Берджес). 1872 р. виникає «Приватна школу політичної освіти» (Франції), а 1885 р. – Лондонська школа економічних і політичних наук.

3. Інституціональний період (з 1948 дотепер). Становлення політичної науки завершується. У 1948 році в Парижі відбувся організований ЮНЕСКО міжнародний колоквіум, де було визначено назву дисципліни («політична наука») та її зміст, а також рекомендовано запровадити її як обов’язковий предмет в усі університети світу. У 1949 р. була заснована Міжнародна асоціація політичних наук, з 1950 р. раз на три роки проводяться конгреси МАПН.

1. Історичний – полягає у вивченні політики в історичному вимірі.

2. Інституційний – дослідження політичних інститутів (історично-сформованих правил і норм соціальної поведінки).

3. Соціологічний – полягає у з'ясуванні соціальної зумовленості політичних явищ і процесів.

4. Емпіричний (прикладний) – об’єднує групу експериментальних методів (спостереження, сфокусоване групове інтерв'ю, аналіз документів, анкетування тощо).

5. Системний – забезпечує цілісне сприйняття об'єкта та дослідження його складових частин (елементів).

6. Структурно-функціональний – передбачає вивчення взаємозв’язків між елементами політики та функцій кожного з цих елементів.

7. Соціально-психологічний – вивчає поведінку груп, класів, мас і особистостей, включених в політичну діяльність.

8. Порівняльний (компаративний) – полягає у порівнянні політичних явищ.

9. Політичного моделювання – припускає оперативну оцінку передбачуваного розвитку політичних подій, на основі яких можна прийняти ефективні рішення.

1 0. Антропологічний – являє собою вивчення впливу на політику людської природи.

Визначень політики та підходів до її розуміння існує безліч.

Головні категорії, котрі вживаються у міжнародній політичній термінології:

Politics – політичний процес, (боротьба за владу, конкуренція і протидія партій, груп тиску тощо).

Polity – політична організація того чи іншого суспільства.

Policy – стратегія, спосіб дій влади, уряду, технологія прийняття політичних рішень («політика уряду» тощо.)

Public policy – сфера політики, підконтрольна громадськості.