3.3.Порядок одержання патенту

Заявка на видачу патенту України на винахід, промисловий зразок, свідоцтва на товарний знак подається до Держпатенту України.

Заявка — це перелік документів, необхідних для отримання патенту: заява на винахід, промисловий зразок, товарний знак; опис суті рішення, що заявляється, із формулою винаходу; реферат; креслення; фотографії та інші доповнювальні матеріали.

Заява на раціоналізаторську пропозицію подається в пись­мовій формі підприємству або організації, на яких передбачається використовувати цю пропозицію.

Автор (будь-яка фізична особа), творчою працею якого створено цей винахід чи промисловий зразок, а також законний спадкоємець авто­ра чи інша фізична або юридична особа, яка одержала від автора чи його спадкоємця право на подання заявки на договірній основі, мають право подати заявку на винахід або промисловий зразок.

Заявки на видачу охоронних документів можуть подаватися через патентного повіреного, зареєстрованого в Держпатенті України. Через патентних повірених подають заявки також особи, які проживають за межами України, або іноземні юридичні особи за межами України.

Кожна подана заявка повинна стосуватися тільки одного винаходу чи промислового зразка, а також одного товарного знака.

Заявка на винахід повинна містити такі обов’язкові документи, що подаються в патентне відомство як одне ціле:

• ·                   заяву про видачу патенту — на офіційному бланку, україн­ською мовою, друкованим способом — із зазначенням автора (співавторів), місця їх проживання або місцеперебування;

• ·                   опис винаходу, що розкриває його сутність із повнотою, достат­ньою для здійснення (виготовлення) винаходу будь-якою іншою особою;

• ·                   формулу винаходу, іцо виражає його суть і ґрунтується на описі винаходу; стисла словесна характеристика технічної суті вина­ходу, що містить сукупність його суттєвих ознак, достатніх для досягнення зазначеного заявником технічного результату;

• ·                   креслення та інші ілюстративні матеріали, якщо вони необхідні для з’ясування суші винаходу;

• ·                   реферат (короткий опис винаходу, (формули длярозуміння суті ви­находу).

До заявки обов’язково додаються такі документи:

• ·                    документ про сплату збору за подання заявки;

• ·                    документ, що підтверджує право заявника на зменшення розміру

збору, якщо таке право у заявника є;

• ·                   доручення, що засвідчує повноваження представника заявника (якщо цей факт мас місце);

• ·                   заявка про пріоритет (якщо заявник бажає скористатися правом пріоритету) і копія попередньої заявки.

Якщо заявку подає автор, то до матеріалів заявки повніша додаватися довідка, що підтверджує сплату мита в установленому порядку або звіль­нення від сплати такого. Якщо заявка передається у власність Державному фонду патентів, автор звільняється від сплати мита, за ним залишається право авторства і відповідна винагорода, встановлена Держпатентом.

Усі документи, що подаються в Держпатент, повинні складатися українською мовою, а якщо документи складено іншою мовою, вони обов’язково повинні супроводжуватися перекладом.

Дата надходження в Держпатент кожної поданої заявки є пріори­тетом за умови, що документи оформлено згідно з вимогами, встановле­ними Держпатентом.

Після надходження заявки на винахід, промисловий зразок Держ­патент проводить по них формальну експертизу, під час якої переві­ряється наявність необхідних документів, а також можливість надання правової охорони. При позитивних результатах формальної експертизи приймається рішення про прийняття заявки на винахід до розгляду і встановлюється пріоритет, про що повідомляється заявнику, а якщо за­явка не відповідає встановленим вимогам, приймається рішення про від­мову в прийнятті заявки на винахід до розгляду.

По заявці, документи якої оформлені з порушенням встановлених вимог, заявнику надсилається запит із пропозицією протягом двох міся­ців від дати надходження подати виправлені документи. Якщо заявник у визначений строк не подав матеріали, вказані в запиті, заявка вважається неподаною.

На рішення про відмову в прийнятті заявки до розгляду заявник може подати заперечення до Апеляційної ради Держпатенту протягом шести місяців від дати його одержання. Заперечення розглядається Апеляційною радою протягом двох місяців від дати його надходження. Рішення Апеляційної ради є остаточним.

Заявки, прийняті Держпатентом України до розгляду, заявникові не повертаються.

Відомості про прийняту до розгляду заявку на винахід, включаючи формулу винаходу, публікуються в офіційному бюлетені Держпатенту України через 18 місяців віддати пріоритету.

Заявки на винаходи можуть не публікуватися в тому випадку, коли така публікація може завдати шкоди державним інтересам.

Автор винаходу може звернутися до Держпатенту з клопотанням про виправлення помилок в опублікованих відомостях про заявку, а також мас право відмовитися бути згаданим у відомостях, що публікуються.

Будь-яка особа мас право ознайомитися з матеріалами заявки після її публікації. Порядок ознайомлення з матеріалами встановлює Держпатент.

Заявленому винаходу від дати публікації до дати реєстрації в Дер­жавному реєстрі винаходів надається тимчасова правова охорона в об­сязі опублікованої формули.

Тимчасова правова охорона вважається такою, що не настала, якщо прийнято рішення про відмову у видачі патенту. Клопотання заявника, яке подається до Держпатент ту на проведення експертизи заявки по суті, може бути подане протягом п’яти років від дати подання заявки. Якщо таке кло­потання у вказані строки не надійшло, заявка вважається відкликаною.

Експертиза заявки на винахід по суті перевіряє відповідність заявленого винаходу умовам патентоспроможності.

Будь-яка особа мас право подати до Апеляційної ради заперечення проти виданого патенту за умови сплати відповідного мита. Апеляційна рада розглядає заперечення тільки в межах мотивів, викладених у ньому. Особа, яка подала заперечення, а також власник патенту можуть брати участь у розгляді заперечення.

Автори винаходів, промислових зразків мають право на патентування винаходів і промислових зразків в іноземних  державах.

Щоб запатентувати заявку в іноземній державі, заявник зобов’яза­ний подати заявку до Держпатенту, повідомивши про намір запатенту­вати винахід чи промисловий зразок в іноземних державах. За умови відсутності заперечення протягом трьох місяців від дати надходження повідомлення заявка на винахід чи промисловий зразок може бути пода­на до відповідних органів іноземної держави.

Усі витрати, пов’язані з патентуванням в інших державах, лягають на заявника або іншу особу, у т. ч. іноземну, яка дала згоду авторові.

Слід зазначити, що чинні закони України про охорону прав на об’єкти промислової власності передбачають судове вирішення різних видів спірних питань, включаючи суд першої інстанції (юрисдикції), арбітражний або третейський суд. Забезпечення надійного судового захисту в цій сфері діяльності передбачено також відповідними між­народними угодами і домовленостями, у т. ч. угодою про співпрацю між Україною і Європейським союзом. Генеральною угодою про тарифи і торгівлю (ГАТТ).

Згідно з чинним законодавством з питань охорони промислової власності, суди відповідно до їх компетенції розглядають такі спірні пи­тання стосовно авторів промислової власності:

• ·                   про авторство па винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослий і породи тварин, товарні таки і раціоналізаторські пропозиції;

• ·                   про встановлення власника охоронного документа;

• ·                   про порушення майнових прав власника охоронного документа;

• ·                   про включення і виконання ліцензійної угоди;

• ·                   про встановлення факту використання об’єкта промислової власності;

• ·                   про винагороду авторів винаходів і промислових зразків та ко­рисних моделей і про право компенсації за порушення авторських прав;

• ·                   про визнання охоронного документа недійсним, а також спірні питання, що стосуються питань охорони промислової власності.

• ·                   підтверджує існування відповідних труднощів, пов’язаних переважно з відсутністю практики і відповідної кваліфікації судів у сфері інтелекту­альної власності, зокрема патентного права.