Тема4. Авторське право та суміжні права
4.1.Основні умови правової охорони об’єктів авторського права.
Основне завдання авторського права – це примноження культурної спадщини суспільства. Єдиним засобом досягнення цієї мети є надання автору виняткових прав дозволяти і тим самим контролювати використання своїх творів іншими особами, отримуючи з цього матеріальну вигоду. Отак, на відміну від права власності на матеріальний об’єкт, що має фактично необмежений або абсолютний характер, право власності на матеріальні об’єкти, якими є твори науки, літератури і мистецтва, зазнає певних обмежень, що стосуються обсягу правомочностей та їх існування у часі. Такий підхід до права власності на нематеріальні об’єкти дає змогу встановити в законодавчому порядку справедливий баланс між індивідуальними інтересами авторів, зацікавлених у отриманні матеріальної вигоди у разі використання їх творів, і суспільства загалом, зацікавленого у вільному доступі до створених творів.
В Україні на законодавчому рівні відсутнє визначення поняття авторського права. Проте в роз’ясненнях Міжнародного бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) можна знайти таке його визначення: авторське право - це надане законом виключне право автора твору оголосити себе творцем цього твору, відтворювати його, розповсюджувати або доводити його до відома публіки будь-якими способами і засобами, а також дозволитяти іншим особам використовувати твір визначеним способом.
Слід зазаначити, що в країнах з англо-американськими юридичними традиціями авторське право називають ”copy – right”, що можна перекласти, як право на копію, і розглядають як можливість використовувати авторське право шляхом відтворення створених творів. А в країнах з романо-германськими традиціями, переважає концепція ”droit d’auteur” автоського права, згідно з якою авторське право належить субєкту права, творцеві і визнає за ним юридичні прерогативи, що мають майновий і немайновий характер.
Відповідно до Бернської концепції про охорону літературних і худохніх творів термін „літературні і художні твори” охоплює всі твори у галузі літератури, науки і мистецтва.
Твір – результат творчої діяльності. Усі твори поділяються на самостійні і похідні.
Самостійний твір – це твір з оригінальною формою.
Похідний твір – твір створений на основі іншого твору (наприклад, переклад твору). У похідному творі має бути посилання на оригінал.
Твори як оприлюднені, так і не оприлюднені, виражені у будь-якій обєктивній формі, незалежно від призначення і обсягу твору, незалежно від того завершений він чи є завершений є об’єктами авторського права.
Об’єктами авторського права можуть бути: літературні письмові твори (книги, брошури, статті тощо), виступи, лекції, промови та інші усні твори; комп’ютерні програми, бази даних, музичні твори з тексту і без нього, драматичні, хореографічні, твори образотворчого мистецтва, архітектури, містобудування тощо, твори декоративного мистецтва, ювелірні вироби, ілюстрації, картини, плани, креслення тощо.
Суб’єктами авторського права є: автор творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські права (інші правонаступники).
Первинними суб’єктами авторського права є автори творів науки, мистецтва, літератури. Автором не може бути юридична особа будь-якої форми власності.
Під вторинним суб’єктом авторського права слід розуміти фізичних або юридичних осіб, які не брали участі у створенні твору науки і мистецтва, але набули певного обсягу майнових прав інтелектуальної власності на твір за законом або за договором.
Співавторство – це авторське право на твір, ятворений у сівавторстві, що належить співавторам спільно, незалежно від того, становить цей твір нерозривне ціле чи складається із частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Якщо у творі чітко визначено частину кожного автора у творі, то кожен з них може самостійно, без згоди інших, розпоряджатися своєю частиною твору.
Вторинними суб’єктами є: спадкоємці, замовник, роботодавець.
Авторське право виникає внаслідок факту створення й починає діяти від дня створення твору. В Україні воно діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті для його спадкоємців.
Закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання.
Об’єктами авторського права не можуть бути: прес-інформація; твори народної творчості; офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру та їх офіційні перклади; державні символи і державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, збройних сил; грошові знаки; символи та знаки підприємств; телефонні довідники, розклад руху транспорту, розклад телерадіопередач( на них поширюється своєрідне право – право особливого характеру).
Не можуть бути об’єктами авторського права, також, твори народної творчості (фольклор), автори яких невідомі. Ці твори вважаються суспільним надбання і відповідно можуть використовуватися будь-якою особою.
Основні умови правової охорони включають ознаку творчого характеру й ознаку його вираження в обєктивній формі, а додаткові умови правової охорони – ознаку змісту твору, ознаку завершеності твору й ознаку його оприлюднення.
Творчий характер твору характеризується його оригінальністю чи новизною, при цьому новизна й оригінальність можуть виявлятися, як у змісті твору, так і в його формі.
Думки і образи автора, що існують лише у формі творчого задуму не можуть бути сприйняті іншими людьми і, отже, не існує практичної проблеми у їх правовій охороні. Твір повинен існувати у формі, яка відокремлена від особистості авторі і набула самостійного буття. Для того, щоб твір був доступним інши людям без посередництва автора, він повинен бути виражений у такій об’єктивній формі, що може сприйматися людськими відчуттями, тобто за допомогою зору і слуху, а за відсутності зору-за допомогою дотику.
Охорона авторських прав не залежить від змісту твору, а саме від його жанру, обсягу, мети і призначення.
Охороні підлягають форми вираження ідей автора, а не самі ідеї. Так, якщо автор опублікує у формі журнальної статті стислий виклад своїх ідей про те як побудувати радіоприймач, ніхто не може перешкодити третій стороні використати ці ідеї для створення такого приймача; однак авторське право захистить автора від відтворення примірників його статті без його дозволу. Що стосується самого винаходу, то на нього не поширюється охорона відповідно до авторського права, але він може бути захищений на інших підставах, наприклад, в контексті промислової власності.
Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація, спеціальне оформлення твору або дотримання якої-небудь іншої формальності. Однак слід мати на увазі, що на друкованих виданнях може проставлятися знак охорони авторського права, який складається з 3-ох елементів: латинської букви С в колі – ©; імені (найменування) володільця виключних авторських прав; року першого опублікування твору. Правовою охороною рівною мірою будуть користуватися як твори, на яких проставлено знак охорони, так і твори без такого знаку. Основною метою забезпечення твору даним знаком є інформування третіх осіб про те, що цей твір охороняється. Таким чином, спрощується процес доведення провини правопорушника, якщо подібне правопорушення сталося. Аналогічне значення має також реєстрація прав автора на твір. Реєстрація здійснюється лише за бажанням правовласника, їй не надають ніякого правоутворювального значення, але факт реєстрації може відіграти корисну роль у разі розв’язання спору про авторство на твір або його незаконне використання.