4) За умовами надання:

         Субліцензія (залежна ліцензія) – це письмове повноваження на використання ОІВ іншій особі, яке надає ліцензіат за згодою ліцензіара.

         Відкрита ліцензія – це дозвіл, який видає патентовласник на використання ОІВ будь-якій особі за умови виплати винагороди.

         Ліцензія перехресна („крос – ліцензія”) – це ліцензія, яка передбачає взаємний обмін правами на використання ОІВ, які часто доповнюють одне одного

         Ліцензія зворотна – це ліцензія, яка надає ліцензіару право на використання результату творчої діяльності, розробленого ліцензіатом на основі отриманих від ліцензіара знань у результаті поліпшення чи вдосконалення обєкта основної ліцензії.

5)Залежно від підстав видачі дозволу:

          Добровільна ліцензія – це ліцензія згідно з якою сторони вільні у виборі контрагента і визначенні умов дозволу.

         Примусова ліцензія – це дозвіл, що видається без згоди патентовласника компетентним органом ( судом або Кабінетом Міністрів України зацікавленій особі на використання ОІВ.

6) За самостійністю:

Чисті ліцензії – це ліцензії, які є самостійним обєктом правовідносин.

Супутні ліцензії – це ліцензії, які є складовою іншого договору.

5.3.Ліцензійні платежі

Типові умови ліцензійних договорів полягають у тім, що ліцензіар зобов'язується передати технічну документацію на ліцензійну продукцію і допомогти в налагодженні виробництва, скажімо, через відрядження фахівців. Ліцензіат зобов'язується виплатити ліцензійну винагороду за придбання ліцензії. Винагорода може бути одноразовою (загальною), що трапляється рідко, або визначатися як щорічні платежі протягом цілого терміну дії ліцензійного договору у вигляді відсотків з вартості одиниці виготовленого чи проданого виробу.

У ліцензійній практиці часто застосовується змішана система - комбіновані платежі, за якої передбачається виплата первинного — паушального платежу під час підписання угоди, а потім, після набрання угодою чинності, виплачуються щорічні платежі — роялті.

Роялті – платежі, які безпосередньо залежать від фактичного обсягу виробленої і реалізованої ліцензіатом продукції.

Її особливість в тому, що отримання винагороди розтягується на весь строк дії ліцензійного договору. Цей вид надає можливість ліцензіару найбільш повно приймати участь у розподілі прибутку, який він отримує в результаті реалізації ліцензії.

В практиці міжнародної торгівлі ліцензіями розмір роялті нерідко визначають не розрахунковим шляхом, а емпірично, виходячи з встановлених у світовій практиці середніх розмірів.

Розмір стандартних ставок роялті частіше всього складає від 0,5 до 14%. Однак в літературі відсутня інформацію по обґрунтуванню і розрахунку величини числових значень роялті. Розмір роялті визначається домовленістю сторін та залежить від характеру об’єкта ліцензії та від об’єму реалізації ліцензійної продукції, що звичайно складає для: товарів масового виробництва від 0,5% до 4%; товарів мілкосерійного та індивідуального виробництва від 3% до 7-5%; невеликого об’єму виробництва (вартість продукції висока) від 7% до 10%; великого об’єму виробництва (є значна конкуренція) від 1% до 4%.

За базу роялті можуть бути також прийняті: роздрібна ціна або вартість, ціна всього виробу, ціна частини виробу, кількість виробленої продукції та ін. Вибір того чи іншого виду визначається факторами як технічного, так і економічного характеру.

При розрахунку ціни на основі прибутку ліцензіата виходять з того, що розмір виплат ліцензіару визначається як частка прибутку, який отримується ліцензіатом від виготовлення і реалізації продукції по ліцензії. При цьому частка ліцензіара коливається від 10 до 50% прибутку ліцензіата і залежить від ряду ціноутворюючих факторів. Основні з них - об’єм прав, які передаються, наявність і дійсність охорони прав, ексклюзивність програми та розмір прибутку.

Ліцензійні платежі у формі роялті мають свої переваги та недоліки.

Так для ліцензіара роялті вигідно у випадку успішної реалізації і збуту продукції, коли реальний прибуток може набагато перебільшити розраховану; однак, у випадку зриву виробництва, різкого погіршення кон’юнктури ринку, ліцензіар ризикує отримати значно меншу ціну ліцензії, ніж ту, на яку він розраховував, або взагалі нічого не отримати.

А для ліцензіата роялті дозволяє розраховуватися з ліцензіаром після отримання прибутку; звичайно, при розрахунках типу роялті, передбачають контроль за випуском і збутом продукції з боку ліцензіара.

Паушальний платіж – установлена ціна ліцензії незалежно від фактичного обсягу виробленої продукції.

Паушальний платіж - це вид ліцензійної винагороди, який передбачає одноразову або по частинам виплату ліцензіару певної твердої зафіксованої суми у відповідності до розрахованої ціни ліцензії, після чого ліцензіат не проводить ніяких відрахувань. Цей платіж не залежить від стану освоєння ліцензіатом ліцензії, одержання економічного ефекту (прибутку) ліцензіатом і визначається продуктивністю необхідного спеціального устаткування, місткістю ринку збуту ліцензійної продукції, використанням в максимальному ступені виробничих можливостей ліцензіата.

Як правило, така форма виплати ціни ліцензії нав’язується при монопольному володінні ексклюзивною програмою. Також така форма платежу використовується при наданні ліцензій маловідомій фірмі, небажанні ліцензіата допустити контроль над виробництвом ліцензованої продукції, ускладненнях у процесі переведення прибутку, передачі ліцензії разом з поставкою устаткування для виробництва примірників програм, а також при поставці комплексних підприємств.

Загальні переваги і недоліки паушального платежу для ліцензіара виражені в тому, що сума виплати не залежить від зриву впровадження, неуспішної експлуатації ліцензії, невдалої кон’юнктури ринку; платіж не враховує можливого поліпшення кон’юнктури ринку, збільшення прибутку ліцензіата; платіж захищає ліцензіара від ризиків і застосовується при укладенні договору з маловідомими і економічно слабкими партнерами, країнами «неналежними» у фінансовому і політичному відношеннях. Для ліцензіата цей платіж дозволяє запобігти контролю ліцензіара за виробництвом і збутом, однак цей вид платежу потребує вільних грошей, збільшує ризик у випадку невдалої експлуатації і продажу; та зменшує ризики у разі нестабільного положення в країні або коли невідомо, чи буде “під ліцензійна” програма приносити прибутки чи ні. Використання паушальних платежів в умовах нестабільного ринку та інфляційних процесів має більше переваг порівняно з роялті.

Комбіновані платежі - це вид ліцензійної винагороди, яка складається з виплати певної паушальної суми (як правило – першого платежу), а також періодичних виплат.

Виплата паушальної суми розглядається як початкова плата за розкриття інформації, яка дає можливість потенційному ліцензіату оцінити об’єкт, який передається. Ліцензіар часто розглядає цю виплату як первісну винагороду за основне дослідження і розробку програми. Ця сума необхідна ліцензіару для оплати витрат, пов’язаних з передачею технічної документації, а також витрат, вже понесених ним на стадії укладення угоди (підготовка комерційної пропозиції, ділове листування, відволікання уваги персоналу фірми від їх функціональних обов’язків для участі в технічних і комерційних переговорах та ін.).

Перший платіж в значній мірі змінюється в різних договорах і може коливатися від невеликої суми до дуже значної за передачу складної програми, яка потребувала великої дослідницької і експериментально-конструкторської роботи. В деяких випадках початкова виплата паушального платежу може розглядатися як мінімальна виплата чи як завдаток перед роялті. Потім, ліцензіат може отримати можливість зробити додаткову виплату твердої суми, визначеної попередньо чи обумовленої, коли був вибір відносно того чи буде зроблена виплата паушальної суми замість роялті з заліком виплат вже зроблених відрахувань. Зазвичай розмір первісного платежу складає 10 - 30% від вартості ліцензії у формі її виплати єдиним платежем

Економічна ефективність придбання ліцензій має визначатися з урахуванням ефекту, який досягається у ліцензіатів та у споживачів ліцензійної продукції. Це є основною вимогою до оцінки економічної ефективності закупівлі ліцензій.