8.5. Врахування викладачем соціально-психологічних особливостей аудиторії та навчального матеріалу

Щоб ефективність заняття була високою, необхідно знати і враховувати соціально-психологічні особливості аудиторії, слухачів. Аудиторією можна назвати групу людей, які об'єднані інтересом до предмету виступу, до теми заняття, які взаємодіють з викладачем і один з одним у процесі сприймання повідомлення. Кожна аудиторія має певні ознаки: професійні, вікові, статеві, освітні та інші. За цими ознаками можна виявити певні відмінності і в аудиторії студентів. Вони торкаються, перш за все, індивідуальних, вікових та освітніх відмінностей.

Серед соціально-психологічних особливостей, які необхідно враховувати у процесі навчального, виховного впливу, варто виділити наступні: 1) спрямованість особистості студентів; 2) їх пізнавальні особливості і можливості; 3) міжособові взаємини в аудиторії; 4) характеристику групової поведінки.

Спрямованість студентів слід розглядати як систему стійких їх відношень до оточуючої природної і соціальної дійсності. Серед них можна виділити загальну спрямованість інтересів, ціннісних орієнтацій, соціальні установки та інше. Для молодіжних аудиторій, якими переважно є групи студентів, інтереси, цінності, соціальні установки ще не є усталеними, тому що юнацький вік - це період формування світогляду, інтересів, самосвідомості. Юнаки знаходяться у стані визначення смислу

329

свого життя, активного професійного вибору, кожному з них при цьому приходиться переборювати чимало сумнівів, хвилювань.

Юнаки та юначки - майже дорослі люди і прагнуть до дорослості. Старші ж люди, часто викладачі, в силу стереотипності свого мислення, відносяться до них здебільшого як до дітей, з певною недовірою. Це призводить до частих конфліктів, непорозумінь з ними. Саме через це для юнаків думка, позиція своїх ровесників найбільш важлива і це слід враховувати у навчально-виховній роботі з ними. Варто пам'ятати, що саме у цьому віці у студентів ще може проявлятись однобокість, категоричність у судженнях, нетерпимість до аморальних фактів, гіперкритицизм у висновках про життя, у поглядах на поведінку інших людей. Деякі з них критикують всіх і все, забуваючи при цьому про свою роль і місце у житті. Судження про інших людей формуються у гострій безапеляційній формі, проявляються у зовнішніх динамічних, емоційно-насичених, відкритих конфліктах з оточуючими. Для юнаків характерні типові зміни настроїв, високе емоційне напруження, тривожність, невміння інколи володіти собою. Ці вікові особливості варто враховувати при організації навчальних занять, у виховному процесі. У роботі з студентською аудиторією потрібний особливий такт, доброзичливість і повага.

Окремі студенти не здатні правильно оцінити рівень своєї підготовленості, виявити і усвідомити існуючі недоліки у своєму розвитку. Це суттєво впливає і на рівень їх самоповаги. Постійна невдоволенність окремих з них життям, невіра в свої сили негативно позначаються на навчальній діяльності. Такі молоді люди хворобливо реагують на критику, жарти, уникають колективу, залишаються поза ним, не знаходять друзів, товаришів. У іншої частини їх, навпаки, проявляється необгрунтована самовпевненність у своєму особливому розвитку, у вичерпних знаннях, ерудованості, вони негативно впливають на хід спілкування на заняттях тощо. Варто пам'ятати, що „лобові атаки" з метою

-330

ліквідації наявних протиріч у свідомості подібних молодих людей в основному не проходять. Систематичне аргументоване переконання їх в хибності своєї поведінки, навіювання, особистий приклад і емоційне наслідування можуть стати системою засобів впливу, яка з часом забезпечить позитивний результат.

Під ціннісними орієнтаціями аудиторії студентів слід розуміти відносно стійку їх спрямованість на певні соціальні цінності. Ціннісні орієнтації аудиторії часто визначаються ставлення студентів до певної теми, повідомлення, як більш чи менш значимого для них. Безумовно цей факт необхідно також враховувати на заняттях. Викладач повинен шляхом бесід, анкетування визначити основні ціннісні орієнтації, соціальні установки, інтереси аудиторії, тобто її спрямованість на заняття, і відповідно до цього підбирати навчально-виховний матеріал та спосіб впливу на студентів.

До пізнавальних особливостей аудиторії відносяться особливості розвитку процесів сприймання, пам'яті, мислення, уяви молоді. Навчально-виховний вплив, з одного боку, повинен бути співрозмірний з пізнавальними можливостями аудиторії, а з іншого - орієнтуватись на зону її найближчого розвитку (за Л. С. Виготським), тобто враховувати, чого може досягти в розвитку кожний студент на заняттях, якщо йому давати різні рівні завдань, запитань тощо. Найважливішою умовою розвитку пізнавальної сфери аудиторії у цілому є систематичність роботи, участь всіх студентів у заняттях, що проводяться.

Суттєвим фактором розвитку пізнавальної сфери студентів є врахування викладачем тих механізмів, які впливають на процеси їх сприймання, мислення, пам'яті при перепрацюванні і засвоєнні інформації. Інтегральним проявом рівня пізнавальної активності аудиторії є ступінь концентрації уваги на викладачеві, який з'явився на трибуні і розпочав спілкування. У залежності від наявного вольового зусилля у людини, в психології виділяють три види уваги: довільну (докладається

331

вольове зусилля), мимовільну (вольового зусилля немає) та післядовільну. Сприймання промови, лекції викладача розпочинається, як правило, з прояву мимовільної уваги. З цією метою викладач повинен володіти певними прийомами, які б зразу ж мобілізовували, переключали увагу студентів. Ними можуть бути: нестандартне привітання викладача, що-небудь неочікуване, який-небудь парадокс, яскравий епізод, факт, репліка тощо. Відомо, що увага, інтерес в аудиторії появляється тоді, коли людина сприймає повідомлення не просто як нове, а як важливе для неї в цілому і значиме для її життя. З цією метою, перед кожною темою важливо спрогнозувати можливі варіанти виклику інтересу в аудиторії, уявляючи при цьому свої власні відчуття та емоції в подібних ситуаціях.

Варто враховувати і таку психологічну особливість будь-якої аудиторії як прояв „кризи уваги". Психологами помічено, що напружений інтерес до однієї теми, питання, навіть дуже цікавого, утримується в групі слухачів десь приблизно на протязі 12-15 хвилин. Після цього настає зниження концентрації уваги. Саме в цей момент важливо „пробудити, труснути аудиторію", переключити її увагу на якийсь свіжий, оригінальний, дотепний і т. п. матеріал. З цією метою викладачеві слід завжди мати „домашні заготовки" різного характеру.

У роботі з аудиторією необхідно враховувати можливості пам'яті людей. Так, у психології виведено „магічне число" - сім плюс-мінус два. Це об'єм оперативної пам'яті. Відомий психолог Є. Ножін говорить, що людина без особливих ускладнень може засвоїти від 5 до 9 мовних, смислових одиниць. При конструюванні виступу, лекції необхідно складати план заняття, будувати речення, зміст виступу так, щоб враховувалась ця закономірність.

У кожній лекції, практичному занятті є так званий „золотий переріз", він настає приблизно після 2/3 їх тривалості. У цей момент аудиторії потрібне сильне переключення уваги, капітальне "струшування". А тому саме з цього моменту можна перейти Д°

332

закріплення, повторення основних питань теми, контрольного опитування, запустити якусь оригінальну „пульку" і тільки потім продовжувати заняття, якщо у цьому є необхідність.

Аналізуючи психічні процеси, варто знати і про деякі психологічні особливості пам'яті, мислення людей. Так, у психології виявлено явище дії на пам'ять так званого проактивного (наперед діючого) та ретроактивного (назад діючого) гальмування. У відповідності з ним виявлено, що найгірше запам'ятовуються аудиторією ті частини матеріалу, які подаються в середині заняття (вони найбільше підлягають „стиранню", забуванню). А тому варто у кінці кожного заняття зосередити увагу слухачів саме на тих питаннях, які викладались у середній частині теми.

Має свої закономірності і процес забування, який характерний для кожної людини. Відомий вчений Г. Ебінгауз експериментально встановив, що найбільша частина викладеного матеріалу випадає з пам'яті зразу ж після заняття. З часом темп його „стирання" з пам'яті зменшуються. Саме тому варто було б зразу ж після вивчення певної теми, в кінці заняття, чи в той же день, під час самопідготовки організувати повторення теми. Студентів необхідно навчити складати конспекти, робити план відповіді, будувати структурно-логічні схеми, спрощені опорні конспекти з кожної теми.

Для того, щоб студенти краще запам'ятовували матеріал, необхідно при його викладі активізовувати їх сенсорні канали, впливати на більшість аналізаторів (слуховий, зоровий, дотиковий та інші) і на розвиток всіх можливих при цьому видів пам'яті: слухової, моторної, емоційної, зорової тощо. Слухова пам'ять формується на основі сприймання промови викладача, моторна - у випадку, коли студенти одночасно із слуханням записують думки, позиції, схеми у зошиті-конспекті. Емоційна пам'ять базується на запам'ятовуванні фрагментів, прикладів, фактів, які викликають у слухачів певні емоції та почуття, частіше всього позитивні. Зорові образи запам'ятовуються у випадку, коли

333

викладач використовує яскраві, інформаційно насичені, зрозумілі наочні посібники: плакати, альбоми, таблиці, схеми, відеовставки тощо.

При роботі з аудиторією слід враховувати її емоційні стани, переживання. Перш ніж розпочинати заняття, потрібно зрозуміти настрої групи, підтримати слухачів у разі необхідності й поступово „вивести" їх з певного збудженого психічного стану на активне сприймання матеріалу. Встановлено, що молодіжна аудиторія у меншій мірі сприймає матеріал, де переважає раціональний зміст (велика кількість цифр, фактів, складних понять тощо) і краще запам'ятовує інформацію, у якій переважає емоційно насичений зміст.

У роботі викладача важливе значення має врахування міжособистісних стосунків, що склались у групі. На основі таких взаємостосунків аудиторія формується як певна психологічна спільність. Дуже важливо створити сприятливий для пізнавальної діяльності мікроклімат у групі: бажання побільше дізнатись, допомогти один одному, прагнення зрозуміти лектора тощо. У процесі формування групової згуртованості новий колектив слухачів проходить три стадії або ж рівні. На першому рівні згуртованність виражається розвитком емоційних контактів. На другому рівні проходить подальше згуртування групи і це проявляється у співпадати основної системи цінностей, що обумовленій тематикою підготовки. На третьому рівні інтеграція аудиторії проявляється у тому, що всі студенти починають приймати і розділяти ті завдання, які ставить на кожному занятті викладач.

Зупинимось на характеристиці групової поведінки студентів. Психологами встановлено, що кожний індивід групи може піддаватись внутрішньогруповому навіюванню. При цьому знижується критичне ставлення до того, що проходить в аудиторії, а думки, почуття слухача стають співзвучними з колективними (може появитись сміх, викрики, невдоволення тощо як результат „ланцюгової реакції" у колективі)-Подібне може відбуватися у результаті неприйняття групою викладача, У

334

випадку її психологічного захисту від його небажаних впливів та ін. В аудиторії, де існує висока організованність, де слухачі дотримуються певного порядку, норм, подібна картина спостерігається дуже рідко. Вміння викладача підтримати такий порядок і створити в той же час невимушену атмосферу, атмосферу доброзичливості, вільного обміну думками є найважливішою умовою успіху його і колективу в цілому.

8.6. Особливості взаємодії викладача з аудиторією студентів

Ефективність взаємодії викладача і аудиторії слухачів залежить не тільки від перерахованих вище факторів, але й обумовлюється застосуванням різних видів їх взаємодії. Якщо взяти за основу активність учасників навчально-виховного процесу, то форма взаємодії може бути індивідуальною чи сумісною. Індивідуальний вплив на студента може здійснювати викладач чи хтось із студентів. При сумісній взаємодії - група студентів чи викладач і студенти одночасно.

Роблячи спробу вплинути на аудиторію, викладач частіше всього сам подає підготовлений у відповідності з програмою навчальний матеріал. Студенти сприймають і у певній мірі приймають закладені в ньому ідеї, поняття. В іншому випадку індивідуальної взаємодії нова інформація повідомляється одним з слухачів, решта студентів засвоюють її і оцінюють з позицій своїх ціннісних орієнтацій, інтересів, переконань. У сумісній взаємодії студенти можуть групами обговорювати і передавати певну навчальну інформацію з проблеми, що вивчається. Викладач, всі студенти сприймають, осмислюють і приймають чи відкидають її. Трапляється і четвертий випадок, коли викладач і слухачі разом аналізують певний навчальний матеріал, завчасно ознайомлюючись з ним, виробляють єдине до нього відношення, ставлять завдання, які необхідно У майбутньому вирішувати сумісно. Найкращі результати у підготовці

335

досягаються у випадку, коли студенти виступають у ролі активних учасників навчально-виховного процесу, однодумців викладача.

Ефективність впливу на аудиторію залежить також від того, які саме види комунікативного впливу при цьому використовуються. У соціальній психології виділяють два основних способи комунікативного впливу: переконання і навіювання.

Переконання передбачає звернення до свідомості, досвіду аудиторії з метою формування у неї свідомого ставлення до дійсності, до змісту і норм поведінки людей, до певного матеріалу. Для того, щоб переконання як метод впливу було ефективним, необхідно, щоб воно відповідало наступним вимогам: 1) зміст і форма переконань повинні відповідати освітньому рівню особистості, бути зрозумілими і доступними для студентів; 2) переконання повинно будуватися з врахуванням — індивідуальних особливостей студентів; 3) при всіх умовах переконання повинно бути послідовним, логічним, максимально доказовим; 4) переконання повинно вміщувати як узагальнені положення, так і конкретні факти, приклади; 5) переконуючи інших, викладач повинен сам глибоко вірити в те, про що він говорить: його емоційність, пристрастність викликає у слухачів адекватні переживання, дає можливість вплинути не тільки на розум, але й на почуття аудиторії.

Навіювання або ж сугестія - це психологічний вплив однієї особи на іншу чи на групу людей, розраховане на некритичне сприймання і прийняття слів, виражених в них думок і волі. Прийняття сугестивних впливів характеризується пониженим ступенем критичності. Основним засобом сугестивного впливу є слово. Немовні засоби сугестивного впливу (жести, міміка тощо) мають обмежені можливості впливу.

У взаємодії викладача та аудиторії дуже важливим моментом є встановлення психологічного контакту, у якому можна виділити такі види як емоційний, діловий та інші. У сфері неформального спілкування в основі емоційного контакту лежить скоріше всього любов, прив'язаність

336

людей, а у відношеннях викладача із студентами - переважно довіра і повага.

Довіра визначає ступінь відкритості особистості для суджень іншої людини, готовність прийняти їх на віру, без суттєвої критичної оцінки. Якщо лектору, викладачу довіряють, то це може навіть компенсувати у певних випадках недостатню аргументованість його доказів.

Часто викладачу приходиться займатись не стільки переконаннями молоді, скільки зміною у них раніше утворених і неправильних переконань у чомусь. Це представляє собою значно складніше завдання, а ніж формування нових переконань. Складність цього процесу полягає у тому, що перш ніж сформувати нові переконання у людини, у неї необхідно реконструювати, змінити наявні уявлення про певні факти, події тощо. У такому випадку, і особливо у роботі з молоддю, слід дотримуватись таких двох фаз у спілкуванні. На першій фазі необхідно показати протилежній стороні, що з її аргументацією можна в дечому погодитись (а це все-таки має місце у більшості випадків), і що викладач знає про проблеми студента та переживання не менше, ніж вона знає про це сама (це необхідно обов'язково продемонструвати). Це так звана фаза погодження, фаза ідентифікації себе з іншою стороною і ще кажуть - фаза „Так". Тривалість її може бути різною. Лише тоді, коли стане помітно, що до тієї людини, яка переконує, у „супротивника" появилась певна повага, довіра, можна включатись в іншу фазу - фазу зміни, реконструкції переконань. У цей період не варто нав'язувати, особливо молодим людям, прямі доводи чогось, „атакувати їх прямо", а необхідно виступати з позиції порад сторонньої людини, яка не нав'язує своєї думки, ідей, а лише робить певні судження. Підкріплюючи свої доводи конкретними фактами, прикладами з життя, з діяльності інших людей, можна поступово змінити позицію, думку свого підопічного.

У ході сумісної діяльності, взаємодії студенти і викладач оволодівають такими вміннями як здатністю ставити спільні завдання,

337

координувати і об'єднувати свої зусилля, проводити взаємоконтроль і взаємооцінку сумісної навчально-виховної діяльності.

Резюме Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Назвіть основні функції спілкування?

2. Які основні стилі спілкування Ви знаєте?

3. Як ви розумієте сутність педагогічного такту?

4. Як ви розумієте особистісно-діяльшсний підхід до навчання?

5. Які соціально-психологічні особливості студентської аудиторії?

6. Розкрийте особливості взаємодії викладача зі студентською аудиторією?

338