Глава 6. Інформаційно-предметне забезпечення навчального процесу

6.1. Нормативно-методичні документи, що забезпечують реалізацію мети навчання

Науково-методичне забезпечення навчального процесу у вищих навчальних закладах включає:

■ освітній стандарт;

• навчальні плани зі спеціальностей;

■ структурно-логічні схеми вивчення дисципліни;

■ навчальні програми з навчальних дисциплін;

■ програми навчальних, виробничих та інших видів практик;

■ підручники і навчальні посібники;

" інформаційно-методичні матеріали до семінарських, практичних і лабораторних занять;

■ індивідуальні, семестрові завдання для самостійної роботи студентів з навчальних дисциплін;

■ контрольні завдання до семінарських, практичних і лабораторних занять;

■ методичні матеріали для студентів, які самостійно (за дистанційною формою або екстернатом) вивчають дисципліну або виконують курсову і дипломну роботи;

■ тести контролю якості засвоєння навчальної дисципліни.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика

Оскільки основною метою функціонування ВНЗ є підготовка студентів до професійної діяльності, то після освітнього стандарту

232

основним документом, який відображує мету професійної підготовки студентів, є освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ).

Основне її призначення - бути еталоном кваліфікації фахівця певного профілю. Тому в кваліфікаційній характеристиці повинні бути конкретно визначені не лише вимоги до особистіших характеристик майбутнього фахівця і до компонентів його трудової діяльності, але й рівні виконання ним відповідних трудових процесів. Кваліфікаційна характеристика - це офіційний і досить стабільний документ поряд з освітнім стандартом і навчальним планом, що діє протягом відносно тривалого часу.

Наприклад, професія: майстер сільськогосподарського виробництва (фермер):

Характеристика робіт: фермер є власником або орендарем індивідуального сільського господарства. Це фахівець широкого профілю, який виконує роботи, пов'язані з організацією і веденням господарства з виробництва, переробки і реалізації сільськогосподарської" продукції, і володіє такими робочими спеціальностями:

" тракторист-машиніст,

■ водій автотранспортних засобів,

■ слюсар-ремонтник,

" майстер тваринництва,

■ майстер рослинництва. Фермер повинен знати:

■ організаційно-економічні і правові основи створення і діяльності господарства, використання матеріальних і трудових ресурсів, ведення підприємницької діяльності;

■ основи виробництва, збереження і переробки продуктів рослинництва і тваринництва;

" основи експлуатації, технічного обслуговування і поточного ремонту техніки.

233

Фермер повинен уміти:

■ забезпечити ефективне функціонування фермерського господарства в сучасних соціальних умовах;

■ самостійно виконувати роботи з обробки, збирання, збереження, переробки і збуту сільськогосподарської продукції з використанням сучасної техніки;

■ самостійно виконувати роботи з виробництва продукції птахівництва і тваринництва, у тому числі з використанням сучасної техніки.

Наведений опис дає загальне уявлення про необхідний фермерові досвід діяльності для успішного ведення господарства. Але уявіть собі, що вам як викладачеві належить навчати майбутнього фермера одній з перерахованих у характеристиці майстерності. Наприклад, основи експлуатації, технічного обслуговування і поточного ремонту техніки.

З якими питаннями в першу чергу ви зіткнетеся?

По-перше: у якому обсязі, тобто як багато фермерові слід знати про експлуатацію, технічне обслуговування і поточний ремонт техніки? Адже всі ці речі вивчаються й у професійно-технічних училищах, і в технікумах, і у ВНЗ. Учені досліджують ці питання у своїх дисертаціях. Чи можна зрозуміти з ОКХ, у якому обсязі викладати ці питання фермерові?

По-друге, якщо з'ясується, у якому обсязі фермерові слід вивчати роботу з технікою, то відкритим залишається питання: як глибоко і ґрунтовно фермерові треба їх знати? Чи слід йому, так би мовити, "спросоння" відразу визначати дефект машини чи йому можна поміркувати, порадитися з більш досвідченим механіком (адже не в пустелі знаходиться фермер), подивитися інструкцію або звернутися до майстерні? З ОКХ це визначити неможливо.

Як ви могли вже зрозуміти, мета, описана в ОКХ, є недіагностичною.

Виникає типова хвороба всіх навчальних закладів - перевантаження студентів навчальним матеріалом: його дають стільки, що ніхто не в змозі

234

увесь опанувати. Тоді вихід зі становища знаходить студент, тому що викладач його не шукає - він тільки вимагає. А студент починає вивчати не стільки предмет, скільки свого майбутнього екзаменатора і винаходить усілякі дотепні засоби обійти його. Зрозуміло, що про високу якість навчання в цих умовах уже ніхто не мріє. Вихід з цього зачарованого кола один: діагностичне цілевизначення.

У загальному вигляді ОКХ (рис. 6.1) містить такі положення:

Рис. 6.1. Структурна схема ОКХ випускника вищої школи

* діяльніше призначення фахівця з визначенням його кваліфікації. При цьому повинна бути виділена його спеціалізація (дослідницька, проектно-конструкторська, проектно-технологічна, сервісно-

235

профілактична, організаційно-комерційна, культосвітня, педагогічна та

ін.);

^я вимоги до знань і умінь, яким повинен відповідати випускник ВНЗ. При цьому в розділі „Вимоги до знань" визначаються загальнопрофесійні вимоги (для групи спеціальностей) і спеціальні (характерні для певної спеціалізації) знання, а в розділі ,3имоги до умінь" - перелік умінь, якими повинен володіти фахівець взагалі, а також кваліфікаційні уміння, якими повинен володіти у своїй діяльності молодший спеціаліст або спеціаліст;

■ вимоги до рівня підготовки фахівців вказують на особливості спеціальності і встановлюють необхідний обсяг професій, соціальних і суспільних завдань і функцій, які випускники ВНЗ повинні уміти виконувати в практичній діяльності.

Положення, відзначені в ОКХ, як правило, виражені на соціологічному і виробничому рівнях. Тому викладачам необхідно трансформувати ці завдання до педагогічного рівня. При удосконаленні ОКХ слід враховувати: динаміку розвитку техніки, зміни вимог і нормативів керівних документів, що регламентують виробничо-економічний процес; використовувати дані анкет-характеристик випускників ВНЗ; вивчати виробничу ситуацію і функціональні обов'язки; узагальнювати думки провідних спеціалістів і слухачів факультету підвищення кваліфікації.

Основними засобами діяльності фахівців вищої ланки є засоби духовні і матеріальні.

Додатковими засобами діяльності є нормативно-технічні матеріали, керівні документи, стандарти, галузеві нормативи, правила техшки безпеки і виробничої санітарії та ін., які регламентують процес виробництва й економічну життєдіяльність людей.

Найважливішим документом, який визначає зміст загальноосвітньої, загальнопрофесійної і професійної підготовки фахівців, є навчальний

236

план. У ньому реалізуються мета і завдання виховання майбутнього фахівця, основні принципи добору наукової інформації та її систематизації з урахуванням міжпредметних зв'язків і логіки викладу матеріалу; знаходять втілення ідеї розвитку особистості на основі органічного сполучення загальної, політехнічної та професійної освіти, поєднання навчання з продуктивною працею, розвитку творчого мислення і пізнавальної активності студентів, їхньої самостійності в отриманні знань, зв'язку теоретичної і практичної підготовки, наступності з іншими типами навчальних закладів.

Розробка науково обгрунтованих принципів побудови навчальних планів здійснюється на різних рівнях професійної підготовки кадрів. Узагальнюючи досвід подібних досліджень, можна виокремити, незалежно від їхньої кваліфікації та профілю, такі основні принципи побудови навчальних планів підготовки фахівців:

' гуманістичної спрямованості, орієнтований на задоволення освітніх запитів особистості, виховання високоморальних загальнолюдських якостей майбутнього фахівця;

■ науковості, що передбачає відповідність змісту освіти рівню та перспективам розвитку науки, формування у студента наукового світогляду на основі правильних уявлень про загальні і спеціальні методи наукового пізнання, засвоєння основних закономірностей процесу пізнання з позицій діалектичного матеріалізму;

■ систематичності і послідовності, що вимагає розташовувати навчальні дисципліни з урахуванням логіки досліджуваної наукової системи знань і закономірностей розвитку наукових понять у свідомості студентів;

■ доступності, що враховує рівень підготовки студентів;

■ єдності навчання, виховання і розвитку, що передбачає нерозривний зв'язок навчання з формуванням світоглядних, поведінкових і творчих якостей особистості кожного студента;

237

^ш гуманітаризації, що передбачає включення в зміст усіх навчальних курсів (не лише гуманітарних, але й природничо-математичних, технічних і виробничо-технологічних) відомостей про роль і місце людини в соціальному, економічному і науково-технічному прогресі, її відповідальності за майбутнє цивілізації і духовні цінності;

■ зв'язку теорії з практикою при провідній ролі теорії, що передбачає необхідність підведення студентів до розуміння значення теорії в житті, практиці, продуктивній праці; розвитку в них здібностей умілого застосування засвоєних знань, умінь і навичок для виконання завдань практичного виробничого характеру;

■ політехнічний, що передбачає цілісність загальної політехнічної і професійно-політехнічної освіти і фахівця, що забезпечує професійну мобільність, його здатність орієнтуватися в системі суспільного виробництва, у найкоротший термін адаптуватися до змін в організації і змісті праці;

■ професійної спрямованості, що передбачає загальну орієнтацію всіх досліджуваних дисциплін на кінцеві результати навчання студентів, пов'язані з отриманням конкретної спеціальності;

■ стабільності і динамічності, що передбачає наявність стабільної (базисної) частини змісту навчальних предметів і динамічної (спеціальної) частини, змінюваної з урахуванням вимог виробництва до підготовки фахівців;

■ уніфікації і диференціації, зумовлений об'єктивними особливостями і закономірностями характеру і змісту праці фахівців цього профілю й кваліфікації і такий, що враховує індивідуальні особливості студентів;

' наступності змісту освіти цього рівня з попереднім і наступним рівнями, а також з різноманітними видами неформальної освіти і самоосвіти;

238

■ інформаційної технологічності навчання, орієнтований на застосування в освітньо-виховному процесі педагогічно виправданих засобів інформаційної, комп'ютерної техніки (персональних комп'ютерів, інформаційних банків даних і знань, комп'ютерних експертних систем та ін.)-

Характерною рисою нового покоління навчальних планів вузівської системи навчання є створення умов, що сприяють самоактуалізації і самореалізації особистості. Ця можливість виявляється у гнучкості системи навчання, покликаної забезпечити урахування індивідуальних пізнавальних особливостей студентів, їх інтересів і нахилів. Реалізація цієї ідеї виявляється у блоковій побудові навчальних планів з великим вибором елективних курсів, рейтинговою системою оцінки знань (кількісною системою „залікових одиниць"), широким спектром можливостей для самостійної поглибленої професійної спеціалізації; у створенні можливості застосування відкритих систем навчання, що дозволяють організувати навчання студентів за індивідуальними програмами.

Зупинимося коротко на функціях навчальної програми і вимогах до неї.

Навчальна програма - це нормативний документ, що визначає призначення і місце навчального предмета в системі підготовки фахівців, мети його вивчення, зміст навчального матеріалу, форми організації навчання.

Навчальні програми з предметів, що забезпечують професійну підготовку фахівців, розробляються в тісному взаємозв'язку з метою забезпечення цілісного оволодіння навчальним матеріалом, необхідним для успішного виконання професійної діяльності, попередження можливого дублювання, урахування міжпредметних зв'язків при визначенні послідовності вивчення навчальних предметів.

На стадії виконання дидактичного завдання - проектування мети і змісту навчання, як уже згадувалося, керуються ОКХ. Після визначення

239

цілей та адекватного змісту навчального предмета розробляють проект типової програми з навчального предмета, а після вибору необхідних форм навчання складають робочі програми.

На сьогодні навчальні програми, як правило, визначають лише обсяг знань, що підлягають засвоєнню. Але ця функція навчальної програми недостатня. Крім свого традиційного призначення, програма і пояснювальна записка до неї повинні вказувати: роль і значення відповідної навчальної дисципліни в майбутній виробничій діяльності фахівця; основні перспективні напрямки розвитку досліджуваної науки і галузі техніки; обсяг і зміст умінь і навичок, які повинні отримати студенти; основні риси творчої діяльності, необхідні для успішної роботи майбутнього фахівця, а також характер навчально-пізнавальних проблем і завдань, що сприяють формуванню цих рис; найважливіші світоглядні ідеї і категорії, що підлягають засвоєнню на конкретній змістовій основі; очікувані результати навчання, тобто необхідні рівні засвоєння навчального матеріалу.

У сукупності зазначені компоненти навчальної програми становлять конкретний вияв цілей навчання з цього навчального предмета, на досягнення яких повинні бути спрямовані зусилля педагога і студентів у процесі навчання. За аналогічною схемою можуть конкретизуватися цілі навчання у кожному розділі і темі навчальної дисципліни.

При побудові навчальних програм додатково слід врахувати ряд конкретних вимог, пов'язаних з необхідністю відображення в них новітніх досягнень науки, техніки і технології; забезпечення наступності і єдності загальноосвітньої, політехнічної і професійної підготовки студентів; установлення раціональних міжпредметних і внутрішньопредметних зв'язків; виховання інтересу до спеціальності, розуміння суспільної значущості своєї праці, почуття колективізму, відповідальності, а також заповзятливості й ініціативи.

240

При розробці навчальної програми може бути корисною така схема орієнтовної основи дій.

Перший етап розробки пов'язаний з визначенням призначення навчального предмета в підготовці фахівця і мети його вивчення. Для цього аналізується кваліфікаційна характеристика фахівця і встановлюється, які її вимоги можуть бути забезпечені за рахунок вивчення цього предмета. Тим самим обґрунтовується необхідність уведення предмета в навчальний план спеціальності. Призначення навчального предмета або провідна функція предмета включає об'єкт вивчення і значення цього об'єкта для професійної діяльності фахівця. Об'єктом вивчення предмета можуть бути кінцевий результат (мета) праці, предмет праці (матеріал, сировина, об'єкти, на які спрямована праця), засоби праці (машини, механізми, засоби впливу), зміст і способи діяльності (технологія конструювання, нормування, виховання дітей, догляд хворих, організація праці, економіка і планування виробництва, керування трудовим колективом, охорона праці), об'єкти наук або їх поєднання з різними компонентами праці.

Другий етап формування навчального предмета пов'язаний з визначенням його складу і структури. Основним системотворчим елементом при визначенні структури предмета є об'єкт вивчення і його відношення до професійної діяльності фахівця. Якщо навчальний предмет є науковою основою професійної діяльності, в основу його структури повинна бути покладена логіка відповідної науки; якщо предмет характеризує якісь об'єкти (кінцевий результат праці, матеріали, машини і механізми), основою його структури є класифікація об'єктів, яка найбільш відповідає професійній діяльності; якщо він дає уявлення про майбутню діяльність, структурування його відповідає послідовності (основним етапам) професійної діяльності, і, нарешті, якщо навчальний предмет має не один об'єкт вивчення, то це необхідно враховувати при його структуруванні.

241

Відзначається, що той самий за назвою предмет може мати різну структуру залежно від його призначення, тобто місця в підготовці фахівця.

Подальше структурування предмета усередині розділу здійснюється на основі виділення інформації, необхідної і достатньої для всебічної характеристики об'єктів вивчення предмета з погляду професійної діяльності. Структурування предмета нерозривно пов'язане з виявленням внутрішньопредметних зв'язків. На основі взаємозв'язків між темами відбувається систематизація: встановлення відсутнього навчального матеріалу, послідовності вивчення навчальних тем. Структура предмета відображується у приблизному тематичному плані програми.

Третій етап роботи пов'язаний з визначенням вимог до знань і умінь з кожної теми, які є подальшою конкретизацією освітніх цілей навчального предмета. Вони повинні бути сформульовані таким чином, щоб після закінчення вивчення теми можна було перевірити, чи засвоїли студенти відповідні знання і чи набули необхідних умінь.

Кожна вимога до знань і умінь з предмета повинна бути конкретизованою і забезпеченою вимогами до знань і умінь за темами. Визначення вимог до знань і умінь з кожної теми сприяє не лише реалізації повною мірою контрольної функції навчальних програм, але і є підставою для подальшого планування змісту лабораторних, практичних і самостійних робіт.

Четвертий етап пов'язаний із плануванням лабораторних і практичних робіт. Розробники програм навчальних предметів повинні знати особливості цих форм організації навчання, їх дидактичні мету і зміст, місце в підготовці фахівця. При розробці змісту лабораторних і практичних робіт слід мати на увазі, що в сукупності вони покликані забезпечити формування умінь з предмета.

П'ятий етап розробки навчальних програм пов'язаний з визначенням обсягу і змісту самостійної роботи студентів. В удосконалення залежить від збільшення обсягу самостійних аудиторних і

242

позааудиторних занять, формування навичок і умінь самостійної роботи, різноманітності її видів, посилення професійної спрямованості завдань для самостійного виконання.

Шостий етап пов'язаний з визначенням змісту курсового проекту (роботи) і часу його виконання з урахуванням вимог стандарту (кваліфікаційної характеристики) і загальних вимог до знань і умінь з предмета. Зразкова тематика курсового проекту повинна формулюватися у вигляді навчальних завдань, що відображують конкретне виробниче завдання.

При розробці навчальних програм необхідно враховувати міжпредметні зв'язки і на їх основі координувати зміст навчальних предметів. Сам по собі оптимальний варіант послідовності вивчення навчального матеріалу не формує у студентів системи знань і умінь з урахуванням міжпредметних зв'язків. Потрібна методично грамотна реалізація цих зв'язків безпосередньо у процесі викладання. Тому важливо не лише виявити міжпредметні зв'язки, але й зафіксувати їх документально. У цьому випадку вони будуть орієнтиром застосування всіх опорних знань і умінь з різних предметів при вивченні кожної нової навчальної теми. Таким документом може бути структурно-логічна схема предмета.

Завершальний етап - укладач програми на основі сформованого досвіду і досягнень педагогічної науки розробляє рекомендації з раціонального вибору форм організації навчання. Ідеться про такі форми, як лекції, семінари, екскурсії, консультації, різні типи занять. Ці рекомендації включаються в пояснювальну записку до навчальної програми.

Необхідно сказати про конкретний внесок кожного викладача в розробку змісту навчання. Навчальна програма предмета є зразковою. При її складанні неможливо врахувати усі варіанти організації навчального процесу, засоби навчання, які має навчальний заклад. Тому потрібна

243

прив'язка змісту програми до конкретних умов, до стилю роботи викладача, особливостей його педагогічної майстерності.

Узагальнюючим етапом розробки навчальної програми повинна стати її анотація, яка є коротким змістом навчальної дисципліни. Анотація навчальної дисципліни як елемент навчальної програми і навчального плану за фахом може бути корисною:

1) студентам, які одержать можливість вибрати свою траєкторію одержання знань у системі дистанційного навчання, оскільки є змістовно орієнтованими не лише з цієї навчальної дисципліни, але й з усіх інших для своєї спеціальності;

2) викладачам, які зможуть скористатися нею при визначенні місця і значення „своєї" дисципліни для певної категорії студентів і встановлення міжпредметних зв'язків;

3) адміністрації, яка буде знати не лише кількість навчальних дисциплін, бюджет навчальних годин на їх вивчення, але й короткий зміст цих дисциплін, що буде сприяти визначенню стратегії у вирішенні проблеми логіки навчальних планів, розвитку навчальної матеріальної бази й інших організаційно-технологічних питань навчально-виховного процесу.

Корегуючи програму, викладач, насамперед, повинен виходити з того, що є основним у його діяльності — забезпечити мету навчання, визначену програмою.

З аналізу і функцій навчальної програми очевидно, що основною її частиною є розділ „Зміст предмета". При розробці цього розділу, а також при внесенні змін у чинну програму необхідно враховувати таке:

1. Вимоги (тести) до знань і умінь, що випливають із кваліфікаційної характеристики, повинні бути сформульовані таким чином, щоб по закінченні теми було можливо перевірити засвоєння знань і набуття умінь студентами.

244

7

2. При доборі змісту навчального матеріалу необхідно забезпечити цілеорієнтацію його на досягнення кінцевих результатів — формування системи знань і умінь фахівця. З цією метою, спираючись на чинні навчальні програми, необхідно проаналізувати призначення кожного елемента навчального матеріалу, звільнивши його від усього зайвого і застарілого з урахуванням прогнозу розвитку науки, техніки, культури і виробництва, включити новий, перспективний матеріал.

3. Лабораторні і практичні роботи плануються відповідно до вимог до знань і умінь студентів. При плануванні лабораторних робіт, основне призначення яких — експериментальне підтвердження найбільш значущих теоретичних положень, варто враховувати складність досліджуваного матеріалу, значущість його засвоєння студентами, значення для майбутньої професійної діяльності. При розробці змісту практичних робіт необхідно враховувати, що разом вони повинні забезпечити формування умінь, передбачених навчальною програмою.

4. Зміст і види самостійних робіт, до яких належить і курсове проектування, також плануються з урахуванням вимог до умінь фахівця. При цьому необхідно планувати такі види завдань, які сприяють формуванню професійних і навчальних умінь: виконання вправ і завдань, розрахунково-графічних робіт, аналіз і вирішення виробничих ситуацій у вигляді ділової гри; робота на тренажерах; підготовка рефератів, доповідей, вивчення нормативних документів, робота з довідковою літературою; дослідницька робота та ін. Проведення самостійної роботи, Що передбачається навчальними програмами, можна планувати як на аудитор них заняттях, так і поза ними.

У програму повинні бути включені найбільш важливі роботи. При плануванні самостійної роботи варто включити виконання завдань з використанням ЕОМ.

Формування кваліфікаційної характеристики, навчального плану і навчальних програм - не самоціль. Ці документи, насамперед, найбільш

245

динамічні з них — навчальні програми тільки тоді зможуть успішно виконувати свої функції, коли їх зміст буде безупинно і з певним випередженням адаптуватися до мінливих вимог відповідної галузі народного господарства.

У зв'язку з цим такі прогностичні завдання, як дослідження тенденцій у змінах характеру об'єктів і знарядь праці фахівців, а також вивчення перспектив розвитку тієї чи іншої конкретної галузі науки і техніки повинні виконуватися не епізодично, а безупинно, систематично, унаслідок безперервних змін зазначених об'єктів прогностичного дослідження. Це дає підставу поряд з раніше введеним терміном „стратегічне прогнозування" використовувати для позначення безперервного процесу одержання прогностичної інформації термін „оперативно-тактичне прогнозування". Результати такого

короткотермінового прогнозування повинні використовуватися для оперативного корегування змісту навчання у процесі поточного календарно-тематичного і поурочного планування навчального процесу. Крім того, на основі дослідно-експериментальної роботи, а також у ході реального навчального процесу повинні бути вироблені пропозиції з удосконалення чинних кваліфікаційних характеристик, навчальних планів і програм, які враховуються надалі при розробці нових варіантів нормативно-методичної документації.

6.2. Дидактична характеристика засобів навчання

Відповідно до прийнятих форм і обраних методів навчання викладач визначається із засобами як невід'ємним компонентом технології навчання, тобто дбає про інформаційно-предметне забезпечення вивчення дисципліни. Під словосполученням "інформаційно-предметне забезпечення" слід розуміти, по-перше, засоби, що містять у собі і 246

сприяють передачі студентам наукової інформації, визначеної метою навчання (друковані джерела, радіо, теле- і аудіовізуальні носії, природні джерела та ін.); по-друге, усі матеріальні (речові) засоби, що використовуються з навчальною метою і здатні безпосередньо або опосередковано передавати студентам інформацію, розвивати уміння і навички (лабораторно-демонстраційне устаткування, макети, установки, тренажери, машини й окремі механізми та ін.). Другу половину розглянутого словосполучення ("предметне"') ще називають навчальними технічними засобами. Незважаючи на те, що ідея розробки системних рішень на основі кібернетики народилася ще в 60-ті роки (у Київському інженерно-будівельному інституті), логічної класифікації засобів навчання і дотепер немає. Тому пропонується класифікація, яка містить такі шість категорій.

1) підручники й інші друковані текстові засоби;

2) прості візуальні засоби - оригінальні предмети, моделі, картини, діаграми, графіки, карти;

3) механічні візуальні засоби - діаскоп, епідіаскоп, мікроскоп, телескоп;

4) аудіальні засоби - програвачі, магнітофони, радіоприймачі;

5) аудіовізуальні засоби - телевізори, кіно- і відеокамери, відеомагнітофони;

6) засоби, що автоматизують процеси навчання - тренажери, лінгафонні кабінети, комп'ютери, особливо останнього покоління -мультимедіа комп'ютери, що наділені великими можливостями виконання дидактичних завдань.

Наведені засоби дозволяють заміщувати дії викладача і полегшувати пізнавальну діяльність студентів. Якщо в підручниках друковане слово тільки замінює живу мову викладача, то візуальні й аудіальні засоби з третьої і четвертої груп дозволяють донести до студента таку інформацію, яку жива мова надати не в змозі. Неважко уявити, як ці засоби полегшують

247

і збагачують дидактичний процес і забезпечують його ефективність. Ще більших можливостей надають засоби п'ятої і шостої груп. Вони можуть репродукувати не лише усі вербальні дії викладача, але й усе розмаїття звуків, кольорів, форм та інших діяльностей натуральних об'єктів.

Доречно у зв'язку з цим ще раз підкреслити, що ефективність технологій навчання залежить не лише від професійної компетентності і педагогічної майстерності викладача, прийнятих форм і методів, але й, звичайно ж, від засобів навчання.

Проектування, створення і впровадження дидактичних засобів реалізується з урахуванням загальних законів дидактики, рівня підготовки студентів до сприйняття навчальної інформації і специфіки навчальної дисципліни.