16. Основні фактори, що впливають на психічний розвиток.

Сучасна дитяча психологія ґрунтується на позиції детермінованості психічного розвитку дитини взаємодією різних чинників, обставин, умов, тобто біологічних і соціальних факторів.

Біологічні фактори - сукупність природних чинників, які впливають на Індивідуальний розвиток людини як біологічного організму, зумовлюючи її спадкові особливості.

Після народження дитина потрапляє у середовище людей - соціум, який активно впливає на її розвиток.

Соціальні фактори - сукупність чинників, вироблених суспільним розвитком людства, які детермінують поведінку людини як суспільної істоти.

Ця концепція пояснює процес розвитку людини, водночас вказучи на можливість опосередкованого керівництва ним. Онтогенез людського організму визначається біологічною спадковістю, онтогенез особистості - соціальною спадковістю. Ці дві детермінанти взаємопов'язані у процесі розвитку дитини.

17. Критичні періоди раннього онтогенезу.

Критичні періоди раннього онтогенезу являють собою як би пік що відбуваються на відповідному етапі структурних перетворень. Так, критичний період 15-28 тиж. внутрішньоутробного розвитку плоду відповідає закладці підкоркових структур мозку, 28 тиж. - Закладці структур кори головного мозку. Психологічно-III триместр вагітності характеризують як появу елементів слухової пам'яті і кореляцій поведінки плоду з психічним станом матері.

Передпологовій період і пологи поєднують у собі глибокого сну, або підготовку до акту пологів у вигляді передпологового анабіозу плоду, а самі пологи прирівнюються щодо плода до стресу, який викликає у нього стан глибокого нервового і психофізичного напруги, зв `язане з можливістю трансформації в реакцію дистресу з ризиком розвитку тієї чи іншої патології.

Перший місяць життя, або період новонародженості, співвідноситься з початком недиференційованого сприйняття свого Я. У ньому особливе значення мають перші дні життя дитини, які характеризуються феноменом імпринтингу Конрада Лоренца, або феноменом «фіксації». Мова йде про першу контакті новонародженого, зоровому контакті (eye-contact) з людським обличчям, в першу чергу з матір'ю. Вважається, що цей контакт є чинником, що під в чому визначає все подальше психічний розвиток дитини.

Наступний сенситивний етап періоду новонародженості - вік 3-4 тижні. Він називається також періодом первинного соціальної поведінки у вигляді зорового контакту з навколишнім світом (early-eye-contact baby). Цей період характеризується виробленням первинних позитивних і негативних відчуттів і уявлень про навколишній світ.

Критичний період, що відносяться до віку 6-8 міс., визначається початком диференціації почуття Я, індивідуалізації Я, а також початком формування первинної прихильності, виборчій «усмішки» та елементарних соціальних переваг.

Критичний період у віці 15-17 міс. визначається появою первинної мотивації поведінки, обумовленим переважно вітальних потреб організму, а потім і вторинної мотивації, характеризується орієнтуванням на оцінку поведінки оточуючими і поступової ідентифікацією позитивного поведінкового досвіду зі схваленням його близькими дитині людьми. У розглянутий критичний період з'являються описані особливості, але їх формування в його межах, природно, не закінчується і їх розвиток продовжується й у більш старшому віці. Необхідно також відзначити, що в 15-17 міс. відбувається інтенсивне дозрівання клітин кори головного мозку (воно починається з 28 тиж. вагітності і триває до юнацького віку - 18-20 років). Цьому відповідають і суттєві перебудови біологічних мозкових ритмів, що відбивається на електроенцефалографічні характеристики.

Останній критичний період раннього онтогенезу, як уже вказувалося, відноситься до віку 2,5-3,5 років. Він визначається як період формування самосвідомості, повного відокремлення Я та індивідуальності. На цьому етапі дитина вже має не тільки позитивний, а й негативний досвід взаємовідносин з навколишнім світом, з переживанням почуття загрози, тривоги, провини і зниженого настрою. Але найбільш знаменним для цього періоду є зміни, пов'язані з переходом від повної та часткової симбіотичної зв'язку з матір'ю до відчуття самостійності. Не випадково цей період іноді називають «революційним» і «перші пубертатний кризом».