Інформаційна база планування. Норми і нормативи.

Інформаційна база планування – це сукупність систематизованих за певними ознаками даних, які використовуються для розроблення планів на різних рівнях управління підприємством. До них належать показники, ліміти, економічні нормативи, відображені у формі, придатній для передачі й обробки за допомогою різних арифметичних та логічних операцій і які складають систему техніко-економічної інформації.

В умовах ринкових відносин основою науково обґрунтованого планування є нормативна база.

Нормативна база підприємства складається із системи норм та нормативів, які регламентують різні сторони виробничого процесу.

Норма – це гранично допустима абсолютна величина витрат певного ресурсу на виготовлення одиниці продукції встановленої якості в умовах виробництва у плановому періоді.

Норматив – це відносна величина ступеня використання засобів виробництва та предметів праці за сучасної технології, прогресивної організації праці й високої кваліфікації персоналу.

1 Норми та нормативи витрат праці. Для регламентації витрат живої праці на підприємствах використовують норми витрат часу, обслуговування та чисельності.

2 Нормування використання засобів праці. Передбачає розроблення норм та нормативів з використання машин, механізмів, будівель та споруд, режиму їх роботи, обслуговування та ремонту, освоєння виробничих потужностей. До цієї групи належать: нормативи режимів роботи, засобів праці, ремонтно-експлуатаційні норми й нормативи, норми обслуговування обладнання.

3 Нормування матеріальних витрат. Ця група містить норми та нормативи витрат основних матеріалів, запасних частин, агрегатів, вузлів і деталей; норми та нормативи витрат допоміжних матеріалів, нормативи й норми витрат паливно-енергетичних ресурсів.

4 Норми та нормативи організації виробничого процесу. Передбачають встановлення тривалості виробничого циклу, розміру оптимальних партій виробів, незавершеного виробництва та ін.

5 Фінансові нормативи регламентують взаємовідносини підприємства з бюджетом, банками та іншими підприємствами й організаціями. Взаємовідносини з бюджетом формуються на основі законодавчо-встановлених податків, зборів, відрахувань; з банками - відповідно до відсотка за кредит чи депозитний вклад.

Планування витрат і собівартості

Собівартість продукції - це виражені у грошовій формі витрати підприємства на виробництво й реалізацію продукції. Метою планування витрат (собівартості) є оптимізація поточних витрат підприємства, що забезпечує необхідні темпи зростання прибутку й рентабельності на підставі раціонального використання грошових, трудових і матеріальних ресурсів.

При розробленні плану собівартості продукції мають бути розв’язані такі завдання:

• виконання аналізу вартісних показників виробничої діяльності підприємства в цілому й окремих його підрозділів;

• виявлення можливостей й уточнення розмірів зниження собівартості продукції у плановому році порівняно з попереднім періодом;

• складання калькуляції собівартості основних видів продукції, що випускаються;

• виявлення недоцільних витрат й розроблення заходів для їх ліквідації;

• визначення рентабельності виробництва та рентабельності видів продукції, що випускаються;

• оцінка впливу на собівартість, прибуток, рентабельність збільшення витрат на освоєння виробництва нової продукції.

За Типовим Положенням з плану, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженим постановою Кабінети Міністрів України від 26.04.1996р. №473, собівартість промислової продукції (робіт, послуг) − це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут.

Мета плану собівартості − забезпечити планові мінімальні, але такі, що забезпечують нормальний хід виробничого процесу економічно обґрунтовані витрати на виробництво.

Планування собівартості продукції включає комплекс таких розра­хунків:

• визначення рівня собівартості продукції, її зниження під впли­вом технічних, організаційних та інших факторів;

• складання коштори­сів непрямих витрат;

• розрахунок собівартості продукції, робіт, послуг по видах (калькуляція собівартості одиниці кожного виду) і всієї това­рної продукції, а також загальної суми витрат на її виробництво і реа­лізацію;

• визначення витрат на 1 грн. товарної продукції.

Вихідними даними для планування витрат є: планові обсяги виробництва, норми витрат матеріалів, норми витрат праці, розрахунки чисельності і ФОП, економічні нормативи, план організаційно-технічних заходів.

Розрахунки виконуються на стадії поточного планування. При складанні перспектив­них планів витрати на 1 грн. товарної продукції та її собівартість визначаються укрупнено на основі факторного методу.

У практиці планування та обліку для характеристики рівня та динаміки собівартості продукції застосовують абсолютні та відносні показники.

При плануванні собівартості продукції використовують такі методи:

1. Нормативний (на основі діючих норм витрат ресурсів).

2. Складання планових кошторисів витрат (на основі елементів витрат).

3. Складання планових калькуляцій (на основі калькуляційних статей).

4. Індексний метод (укрупнені розрахунки витрат по підприємству в цілому).

5. Факторний метод (визначається зміна рівня витрат у плановому періоді порівняно з попереднім під впливом дії техніко-економічних факторів).

За змістом і призначенням витрати класифікуються згідно економічних елементів і калькуляційних статей.

Елементи витрат є однаковими для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво. Кошторис виробництва відображає витрати підприємства, пов’язані з основною діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді, чи ні. Кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються. Мета складання кошторису витрат на виробництво − встановлення всієї суми затрат на виробництво в плановому році.

Калькулювання − це процес розробки планової калькуляції. Планова калькуляція − це документ, в якому здійснюється розрахунок величини витрат на одиницю продукції по всіх статтях калькуляції.

Найбільшу частку у сукупних витратах підприємства займають витрати на виробництво продукції, які формують виробничу собівартість продукції.