Стратегічне планування

Постійна мінливість ринкового середовища зумовила необхідність застосування стратегічного підходу до системи господарювання на підприємстві. Стратегія – це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для їхнього досягнення. Стратегічний план підприємства складається з таких розділів: цілі й напрямки діяльності; поточні й довгострокові завдання; генеральна стратегія; функціональні стратегії; опис найбільш важливих програм; опис зовнішніх операцій; обсяг капітальних вкладень і розподіл ресурсів; формулювання резервних стратегій. При складанні стратегічного плану використовується така інформація: обсяг річного продажу за групами товарів; річний прибуток і збитки за структурними підрозділами; річний обсяг експорту і його питома вага до загального обсягу продажу (реалізації); частка ринку; обсяг щорічних капітальних вкладень; баланс на кінець останнього року плану; фінансовий план.

Планування чисельності персоналу

Планування потреби підприємства в персоналі, необхідного для виконання плану виробництва та реалізації продукції, здійснюється у плані з праці та персоналу.

Метою розроблення плану з праці та персоналу є визначення раціональної (економічно обґрунтованої) потреби підприємства в персоналі та забезпечення його ефективного використання у плановому періоді.

План праці та персоналу складається з таких розділів:

- план з праці;

- план з чисельності працюючих;

- план із заробітної плати.

У плані з праці визначаються продуктивність праці та трудомісткість виготовлення продукції. У плані з чисельності працівників розраховуються кількість та структура персоналу, планується прийняття та звільнення персоналу, а також заходи для професійної підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації персоналу.

Планування чисельності персоналу можна здійснювати в цілому по підприємству (укрупнені розрахунки) і за категоріями працюючих (робітники, керівники, спеціалісти, службовці тощо).

Загальну чисельність працюючих можна визначити шляхом множення чисельності працюючих у базовому році (Чб) на індекс зміни обсягу виробництва (Іов): Чп = Чб х Іов.

Найбільш трудомістким є процес визначення планової чисельності робітників. Для цього можна використовувати наступні методичні підходи.

1. Визначення чисельності основних робітників на основі трудомісткості виробничої програми:

Чр = ,

де Твп − трудомісткість виробничої програми, нормо-годин; Брч − баланс робочого часу одного робітника, годин; Квн − коефіцієнт виконання норм.

Ця формула може використовуватись лише щодо робітників, які зайняті на нормованих роботах.

Плановий баланс робочого часу одного робітника в днях визначається як різниця між календарним фондом часу ї, вихідними і святковими днями, невиходами на роботу з різних причин. Плановий баланс робочого часу одного робітника в годинах визначається множенням планового балансу робочого часу робітника в днях на середню тривалість робочого дня.

2. Чисельність основних робітників може бути визначена за нормами виробітку (Нв):

Чр =

3. Чисельність обслуговуючих робітників можна визначити за нормами обслуговування:

Чор = ,

де N − кількість одиниць обладнання, що обслуговується, З − кількість змін (змінність роботи обладнання), Ноб − норма обслуговування, Ксс − коефіцієнт спискового складу (визначається відношенням номінального фонду робочого часу в днях до запланованого числа робочих днів).

Розрахунок чисельності керівників здійснюється на підставі чинних норм керованості, нормативів чисельності по відповідних категоріях, що визначаються відповідними науковими установами.

Планування персоналу передбачає не лише планування чисельності всіх категорій працюючих, але й їх вивільнення, набір, підготовку і підвищення кваліфікації.