Фінансове планування

Фінансове планування являє собою процес розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників для забезпечення розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності його фінансової діяльності у перспективі

Головне призначення внутрішньофірмового фінансового планування − це розрахунок потреби у грошових коштах, обсягу і структури витрат, визначення ефективності кожної господарської та фінансової операції і підсумків усієї роботи суб'єкта. При цьому обґрунтовуються фінансові завдання, визначаються показники, що характеризують рух фінансових ресурсів на різних стадіях їхнього кругообороту, розробляються фінансові баланси.

Основні завдання фінансового планування діяльності підприємства в умовах ринку такі:

• забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;

• визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеня раціонального його використання;

• виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових коштів;

• встановлення раціональних фінансових відносин з бюджетом, банками та іншими підприємствами;

• контроль за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства.

  • За результатами поточного фінансового планування розробляються три основні документи:

• план руху грошових коштів;

• план звіту про фінансові результати;

• план бухгалтерського балансу.

Оперативне фінансове планування включає складання та використання платіжного календаря, касового плану і розрахунку потреби у короткостроковому кредиті.

В процесі планування і аналізу використовуються наступні показники прибутку: балансовий прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт і послуг); прибуток від операційної діяльності; прибуток від звичайної діяльності до оподаткування; прибуток від звичайної діяльності; чистий прибуток (збиток); нерозподілений прибуток.

Показники рентабельності більш повно, чим прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами.

Основні принципи формування показників рентабельності:

• використання в чисельнику показників прибутку (прибуток від реалізації, прибуток від фінансово-господарської діяльності, прибули до оподаткування, прибуток від звичайної діяльності, чистий (нерозподілений) прибуток);

• в знаменнику використовується об’єкт оцінювання, ефективність використання якого необхідно визначити; у цьому випадку назва показника рентабельності відповідає назві об'єкту оцінювання;

• забезпечення відповідності показників в чисельнику і знаменнику;

• всі показники рентабельності виражаються у відсотках.

Показники рентабельності можна об'єднати в такі групи:

1) показники, що характеризують рентабельність витрат виробництва та інвестиційних проектів (витратні);

2) показники, що характеризують рентабельність продаж (дохідні);

3) показники, що характеризують прибутковість капіталу і його частин (ресурсні).

Витратні показники показують суму прибутку, яку отримує підприємство на кожну гривну витрат (рентабельність продукції, окремих видів діяльності, інвестиційних проектів). Ресурсні показники показують суму прибутку, яка припадає на гривну ресурсів (рентабельність активів, капіталу, тощо). Дохідні показники показують суму прибутку, яку отримує підприємство з кожної гривні продажу (валова, операційна та чиста рентабельність реалізації).

На етапі фінансового планування визначається критичний обсяг виробництва або точка беззбитковості. Рівень (точка) беззбитковості – це такий обсяг виробництва, при якому загальний дохід (total revenue – TR) і загальні витрати (total cost – TC) рівні. Це точка, в якій немає ні прибутку, ні збитку.