1.9. Планування витрат і собівартості продукції рослинництва.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт, наданням послуг. У собівартості продукції акумулюються і віддзеркалюються усі сторони господарської діяльності підприємства. Від її рівня залежить рентабельність підприємства, його структурних підрозділів, галузей, видів продукції.

Планування прямих витрат на виробництво продукції рослинництва

Склад витрат на виробництво продукції визначається з урахуванням вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та у відповідності з «Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств». Цими ж Методичними рекомендаціями визначені об’єкти планування виробничих витрат та калькулювання собівартості продукції рослинництва.

Визначення планових витрат на виробництво продукції рослинництва грунтується на використанні різних за рівнем деталізації трудових, матеріальних і фінансових норм і нормативів. Маючи необхідну нормативну базу, без особливих ускладнень можна розрахувати потребу в матеріально-грошових коштах, які відносять на собівартість продукції. Такі розрахунки виконуються у формі (таблиці) «Виробництво і собівартість продукції рослинництва» розрахункових таблиць.

В графах (статтях) 2, 3 цієї форми відображають витрати минулих років (незавершене виробництво). Дані беруться з відповідних рахунків обліку витрат станом на початок планового року, тобто має місце використання відомостей про вже здійснені (фактичні) витрати по тому чи іншому об’єкту калькуляції.

У графах з 4 по 17 показують витрати планового року. Джерелами даних для розрахунку цих витрат, як правило, слугують технологічні карти чи прийняті в господарстві нормативи планування витрат у рослинництві. Множенням планових площ на значення цих нормативів і визначаються обсяги витрат по відповідних статтях конкретної сільськогосподарської культури.

У графах 4, 5 зазначають прямі витрати праці в людино-годинах і витрати на її оплату без витрат, що входять до складу витрат за прямими комплексними статтями, а в графі 6 - суму відрахувань на соціальні заходи, передбачені законодавством України (пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства та ін.). Сільськогосподарські підприємства, що сплачують фіксований сільськогосподарський податок, відрахувань на соціальні заходи не планують.

Графа 7 «Насіння та посадковий матеріал» відображає вартість насіння та посадкового матеріалу, яку попередньо обчислюють у формі «Потреба і вартість насіння» розрахункових таблиць (див. 1.2.4). Витрати на насіння озимих, насіння і зелену масу багаторічних трав, посіяних у передплановому році, включають до складу витрат минулих років (гр.2, 3) форми «Виробництво і собівартість продукції рослинництва», а на посіви під врожай наступного за плановим року - до складу витрат незавершеного виробництва (гр.7 форми «Затрати незавершеного виробництва в рослинництві» розрахункових таблиць).

Графа 8 «Паливо та мастильні матеріали» відображає вартість палива і мастильних матеріалів для виконання механізованих робіт у рослинництві. Суму витрат на паливо і мастильні матеріали за окремими культурами визначають у технологічних картах.

Графа 9 «Добрива» включає витрати на добрива та мікродобрива, які будуть внесені в грунт під сільськогосподарські культури. Вартість добрив попередньо обчислюють у формі «План використання добрив та розрахунок їх вартості» розрахункових таблиць.

Графа 10 «Засоби захисту рослин» відображає вартість пестицидів, засобів протруювання, гербіцидів, дефоліантів та інших хімічних і біологічних засобів, які будуть використані для боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами рослин. Ці витрати попередньо визначають у формі «План придбання та використання пестицидів для боротьби з шкідниками та хворобами і бур’янами».

Графа 11 «Роботи та послуги» відображає витрати на роботи та послуги власних допоміжних виробництв, які забезпечують виробничі потреби та вартість виробничих послуг, що надаватимуться сторонніми підприємствами (організаціями), у тому числі плату за воду для зрошення та вартість інших послуг водогосподарських організацій (крім робіт та послуг, витрати на які відносять до інших статтей). До складу цієї статті включають також вартість вантажоперевезень автомобілями і на тракторній тязі, робіт і послуг живої тяглової сили, електро-, водо- і газопостачання. У складі вартості послуг сторонніх підприємств і організацій планують вартість виконання ними сільськогосподарських механізованих робіт з агрохімічного обслуговування і внесення добрив (без вартості добрив і засобів захисту рослин), з транспортного і технічного обслуговування тощо.

Вартість робіт і послуг за окремими культурами обчислюють множенням попередньо встановлених натуральних нормативів обсягів робіт (тонно-кілометрів, коне-днів, кіловат-годин, кубічних метрів води, газу і т.ін.) на 1га або іншу технологічну одиницю нормування витрат на планову собівартість чи відпускну ціну одиниці виконаних робіт і наданих послуг. Потім цей вартісний норматив множать на площу посіву відповідної культури, масу силосування, вивезення гною тощо.

Вартість послуг електро-, тепло-, водо- та газопостачання визначають з віднесенням до неї вартості відповідно електричної, теплової енергії, води, газу, одержаних зі сторони та вироблених у власному підприємстві. Суму плати за воду для зрошення визначають за тарифами, затвердженими у встановленому порядку та обсягами водопостачання, потрібними для поливу певних сільськогосподарських культур та угідь, а також для інших виробничих потреб. До цієї статті включають також витрати на роботу холодильних установок і морозильних камер. Витрати, пов’язані із зберіганням в них овочів, плодів та інших продуктів, призначених для переробки, відносять на вартість відповідних видів сировини, що використовуються у виробництві.

Графа 12 «Витрати на ремонт основних засобів» включає:

- суми на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтних операціях, вартість запасних частин, ремонтно-будівельних та інших матеріалів, витрачених на поточний ремонт основних засобів, включаючи вартість пального та мастильних матеріалів, використаних на ремонт та обкатування машин після ремонту;

- вартість послуг сторонніх організацій та власних ремонтних майстерень з технічного обслуговування і поточного ремонту тракторів, сільгоспмашин та обладнання;

- витрати на ремонт плівкових теплиць і парників, а також витрати на ремонт і заміну гусениць та гумових шин тракторів і сільгоспмашин (вартість плівки для ремонту теплиць і парників, а також гуми включають у витрати на поточний ремонт без вартості зношеної плівки та гуми за цінами їх можливої реалізації (використання).

Графа 13 «Інші витрати на утримання основних засобів» відображає суми витрат на утримання основних засобів у конкретному виробництві, а саме:

- витрати на оплату праці персоналу, що обслуговує основні засоби (крім трактористів-машиністів та інших працівників, зайнятих у технологічному процесі виробництва сільськогосподарської продукції), механіків, сторожів тощо;

- вартість пального та мастильних матеріалів на переїзд тракторів та самохідних машин з однієї ділянки на іншу;

- амортизаційні відрахування, які прямо не відносять на певні об'єкти планування витрат (сільськогосподарські культури).

До складу цієї статті входять також:

- витрати на догляд за полезахисними лісовими смугами. Ці витрати (без вартості одержаних із цих смуг дров, хмизу, плодів за цінами їх можливої реалізації чи використання) відносяться на багаторічні насадження та посіяні культури пропорційно площам, до яких лісові смуги прилягають;

- витрати на утримання меліоративних споруд підприємства - відносять на сільськогосподарські культури, які вирощують на зрошуваних та окремо осушених землях. Ці витрати, якщо їх не можна безпосередньо віднести на певні культури, розподіляють між вартістю вирощуваних культур та вартістю утримання пасовищ та сіножатей пропорційно площі поливних чи осушених земель;

Графа 14 «Інші витрати» відображає прямі витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом певної продукції і не включені до жодної з вищенаведених статей, а саме:

- витрати на пусконалагоджувальні роботи, пов'язані з освоєнням запроваджених в експлуатацію нових виробничих об’єктів (парниково-тепличні комбінати та інше). Ці витрати обліковують окремо у складі витрат майбутніх періодів і включають до витрат на виробництво продукції протягом нормативного строку освоєння виробничих потужностей, але не більше трьох років;

- платежі за страхування майна, тварин, врожаю сільськогосподарських культур, а також страхування окремих категорій працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою для життя і здоров'я у випадках, передбачених законодавством.

Витрати, що їх включають у собівартість продукції (робіт, послуг) не відносять до цієї та інших статтей витрат, а безпосередньо обраховують у складі відповідних сільськогосподарських культур (груп культур).

Графа 15 «Загальновиробничі витрати» акумулює бригадні, цехові та загальновиробничі витрати (у тому числі господарські витрати, що стосуються всіх напрямів діяльності сільськогосподарського підприємства). Бригадні, цехові та загальновиробничі витрати з рослинництва розподіляють між об’єктами планування пропорційно загальній сумі витрат, за винятком вартості насіння (дані гр.).

Сума витрат планового року відображається у графі 16, а загальна сума витрат, тобто включно з витратами незавершеного виробництва – у графі 17. Загальна сума запланованих витрат складає собівартість продукції.

Основою для визначення планової собівартості продукції сільськогосподарських культур слугують технологічні карти. В них за статтями витрат на підставі переліку технологічно передбачених робіт, грунтово кліматичних умов, встановлених норм виробітку, нормативів витрат праці, наявності матеріальних та інших ресурсів і з урахуванням раціонального використання землі, основних засобів, застосування прогресивних агротехнічних і організаційних заходів визначається загальна сума витрат виробництва.

Завдання 1 (ауд.-2год., самост.-2год.). Розробка нормативів і визначення суми прямих витрат у рослинництві.

1. Скласти (уточнити) технологічну карту вирощування провідної для обраного агропідприємства сільськогосподарської культури.

2. Розробити нормативи прямих витрат за періодами сільськогосподарських робіт та укрупнені нормативи (на 1га, 1ц тощо) на вирощування культури.

Вихідні дані та довідкові матеріали:

1. Види робіт, їх обсяги та технологічні вимоги до проведення.

2. Якісний склад механізаторів (класність, стаж роботи тощо).

3. Склад машинно-тракторного парку.

4. Норми виробітку на механізованих, ручних, кінно-ручних та транспортних роботах у рослинництві.

5. Положення по оплаті праці працівників підприємства, нормативні акти з питань оплати та нормування праці.

6. Норми висіву насіння, внесення органічних та мінеральних добрив, застосування засобів захисту рослин, витрат пально-мастильних матеріалів, амортизаційних відрахувань, витрат на ремонт і техобслуговування, інших прямих витрат.

7. Вартість насіння, добрив, засобів захисту рослин, пально-мастильних матеріалів, одиниці послуг на транспортних роботах тощо.

Технологічні карти складаються під врожай планового року без урахування незавершеного виробництва. В них включають усі роботи з 1 січня до отримання кінцевого продукту, а також роботи під врожай наступного за плановим роком року, тобто роботи, які проводяться після збирання врожаю до 31 грудня.

Технологічні карти доцільно розробляти в розрахунку на 100га посіву, а в подальшому проводити перерахунок показників витрат на будь-яку площу.

При розробці технологічної карти слід застосовувати методику розрахунків, яка мала місце в попередньо виконаних завданнях (див., наприклад, 1.2.4; 1.2.6; 1.2.7).

Показники технологічної карти розраховуються у такій послідовності.

У верхній частині карти записують: назву культури; площу посіву, на яку розраховані витрати, га; врожайність, ц з 1га; валовий збір основної та побічної продукції, ц.

На основі вихідних даних і даних з довідників по плануванню сільського господарства заповнюють графи 1, 2, 5, 8, 18.

В графі 1 у прийнятій послідовності подається перелік усіх робіт і операцій по вирощуванню культури у відповідності з прийнятою технологією, розпочинаючи з підготовки ґрунту і закінчуючи збиранням врожаю і доробкою продукції. При суміщенні виконання окремих робіт необхідно наводити їх перелік, наприклад оранка на зяб з одночасним внесенням аміачної води. Не можна об’єднувати в один рядок декілька робіт з різними нормами виробітку.

У графі 2 одиниці виміру наводять у тому ж виразі, що й норми виробітку.

У графі 3 показують обсяги робіт у фізичному виразі, як правило це 100га.

У графі 4 відображають обсяг робіт в умовних еталонних гектарах (множенням змінного еталонного виробітку різних марок тракторів на кількість нормо-змін). Таким чином, перш ніж приступити до розрахунків по графі 4 необхідно обчислити дані графи 9.

Графа 5. Для виконання кожного виду робіт в технологічній карті слід передбачати використання найбільш ефективних машин та знарядь, визначити їх необхідну кількість.

У графах 6 і 7 вказується кількість працівників, зайнятих на обслуговуванні агрегату (механізаторів та інших працівників окремо).

Графа 8 містить дані про змінні норми виробітку на механізовані та кінно-ручні роботи. Як правило, відомості про це беруться з довідників, проте можливе використання і фактичних даних по підприємству.

Графа 9 відображає кількість нормо-змін, яка міститься в прийнятій одиниці виміру фізичного обсягу робіт (100га). Обчислюється діленням запланованого обсягу робіт (гр.3) на норму виробітку обраного агрегату (гр.4).

Графи 10-11. Витрати праці на увесь обсяг робіт в людино-годинах по механізаторах та допоміжному обслуговуючому персоналу підраховують окремо шляхом множення показника графи 9 (кількість нормо-змін) на число працівників і на тривалість зміни (7 год.).

Графи 12-13. Тарифний фонд оплати праці визначають окремо по трактористах-машиністах і інших працівниках шляхом множення тарифних ставок на кількість нормо-змін в усьому обсязі робіт, при груповому проведенні робіт у випадку однакових тарифних ставок - на кількість працівників, зайнятих на обслуговуванні агрегату (гр.6 та 7).

У графах 14 і 15 у відповідності з умовами оплати праці на вирощуванні культури розраховують підвищену та заохочувальну оплату: за якість і своєчасність проведення робіт, за шкідливі умови на роботах з застосуванням отрутохімікатів, підвищена оплата на збиральних роботах тощо.

Графи 16 і 17 містять дані про суму оплати праці окремо по трактористах та інших працівниках.

У графі 19 по видах механізованих робіт розраховуються витрати пального (кг) множенням норми його витрат на одиницю роботи (гр.18) на фізичний обсяг робіт (гр.1), а після цього і вартість паливно-мастильних матеріалів (гр.20) - множенням комплексної ціни за 1 ц основного пального на його витрати (гр.19).

Графи 21-22. Якщо при вирощуванні культури використовується жива тяглова сила то кількість коне-днів, яка міститься в обсязі робіт з використанням коней визначається множенням нормо-змін (гр.8) на число коней в упряжці, а витрати на живу тяглову силу (гр.22) - множенням планової собівартості 1 коне-дня на кількість коне-днів.

Графи 23-24. Графа 23 повторяє дані графи 1. Графа 24 відображає витрати на автотранспорт (обчислюються множенням планової собівартості 1т-км на обсяг вантажообігу в тонно-кілометрах).

Графи 25 і 26. Витрачання електроенергії на роботах, пов’язаних з її

використанням (гр.25), розраховують множенням потужності електромотора в кіловатах на кількість годин його роботи (гр.9×гр.7). Вартість електроенергії (гр. 26) обчислюється множенням відпускної ціни 1 кВт-год. на обсяг її споживання.

Графа 27 відображає підсумок по графах 16, 17, 20, 22, 24, 26.

В основній частині технологічної карти по періодах сільськогосподарських робіт і по рядку «Всього по культурі» шляхом додавання обчислюють відповідні значення прямих витрат (підсумки по усіх графах, не виділених знаком «Х»). Отримані дані слугуватимуть матеріалом для розрахунку нормативів укрупнених витрат на 1га посіву та на 1ц продукції культури.

Після цього обчислюють решту показників технологічної карти.

Рядок 28. Значення показника представляє суму значень граф 10 та 11 по рядку «Всього по культурі».

Рядок 29 відображає результат окремо виконаних розрахунків по визначенню розміру доплат трактористам до тарифного фонду (гр.12) плюс підвищена і заохочувальна оплата (гр.16) за класність, а рядок 30 - розмір доплат до суми річного заробітку, включаючи оплату відпусток трактористам і іншим працівникам, залученим до проведення робіт за безперервний стаж роботи за спеціальністю у даному підприємстві.

Рядок 31 відображає суму доплат за продукцію до тарифного фонду зарплати трактористів і інших працівників. Визначається у відповідності з положенням про акордно-преміальну систему оплати праці в рослинництві підприємства.

Рядок 32 містить дані про розмір оплати відпусток трактористів та інших постійних працівників. Визначається через встановлені відсотки (окремо для трактористів та інших працівників) до основної оплати та усіх доплат.

Рядок 33 відображає суму усіх витрат на оплату праці (гр.16, 17, 29, 30, 31, 32).

Рядки 34-37 містять дані про потребу та вартість насіння, добрив, засобів захисту рослин, витратах на зрошення посівів. Розрахунки цих показників проводяться по методиці, яка застосовувалася у ході виконання попередніх практичних завдань.

Амортизаційні відрахування (ряд.38) та витрати на ремонт (ряд.39) визначають за попередньо обчисленими нормами відрахувань на 1га збиральної площі культури або окремих груп культур.

Рядок 40 передбачає відображення витрат на дрібний інвентар, спецодяг, тару, пакувальні матеріали тощо, які не увійшли до складу прямих витрат. Як правило, беруться на рівні середніх фактичних даних за декілька років.

Рядок 41 відображає витрати минулих років, а рядок 42 - суму усіх прямих витрат (гр.27+ряд.33-гр.16-17+ряд.34+35+36+37+38+39+40+41).

На підставі даних розробленої (уточненої) технологічної карти шляхом ділення витрат на прийняту площу вирощування культури (валове виробництво продукції) розраховуються укрупнені нормативи прямих витрат на 1га та 1ц по окремих періодах робіт і в цілому по культурі (відображаються у технологічній карті).

Завдання 2 (ауд.-2год.). Визначення витрат та обчислення собівартості і трудомісткості продукції рослинництва.

1. Визначити витрати на вирощування сільськогосподарських культур.

2. Обчислити вихід основної, супутньої, побічної продукції.

3. Провести калькуляцію собівартості 1ц продукції рослинництва.

Розраховані в технологічних картах нормативи витрат праці й коштів на 1га посіву забезпечують можливість визначення планових витрат у розрізі статей витрат та в цілому по кожній сільськогосподарській культурі з розрахунку на заплановану площу посіву. Одержані результати відображаються у таблиці «Виробництво і собівартість продукції рослинництва» розрахункових таблиць.

Собівартість продукції за видами сільськогосподарських культур визначається: зерна, насіння со­няшнику ─ франко-тік (франко-місце зберігання); соломи, сіна ─ франко-місце зберігання; цукрових буряків, картоплі, овочів, баш­танних культур, коренеплодів: франко-поле (місце зберігання); плодів, ягід, винограду, овочів закритого грунту, продукції квітни­карства: франко-пункт приймання (зберігання); соломки та трести льону, конопель: франко-пункт зберігання чи переробки (на під­приємстві); зеленої маси на корм: франко-місце споживання; зеленої маси на силос, трав'яного борошна, сінажу, гранул: фран­ко-місце силосування, закладання сінажу, виробництва борошна, гранул.

Усі наступні витрати на виконання операцій з підготовки про­дукції до реалізації та її проведення відносять на витрати зі збуту.

Зернові культури. Витрати на вирощування і збирання зернових культур (включаючи витрати з доробки зерна на току) становлять собівартість зерна, зерновідходів та соло­ми. При обчисленні собівартості в першу чергу із загальної суми витрат виключають собівартість соломи (полови), стебел кукурудзи.

Собівартість соломи, стебел кукурудзи та іншої побічної продукції зерновиробництва ви­значають, виходячи із розрахунково-нормативних витрат на їх збирання, транспортування, скиртування й інші роботи відповід­но до прийнятої у господарстві технології. Решту витрат розподіляють між зерном і зерновідходами, при цьому зерно приймається за одиницю, а зерновідходи прирівню­ються до нього за коефіцієнтом, який розраховують за вмістом у них повноцінного зерна.

Приклад. В підприємстві зібрано 20000ц повноцінного зерна озимої пшениці та 1500ц зерновідходів із вмістом в них зерна 60%. Витрати на вирощування цієї культури (без вартості соломи) становили 493240грн. Розрахунок собівартості одержаної продукції виконується таким чином. Кількість повноцінного зерна у зерновідходах становить 900ц (1500×60:100). Загальна його кількість з урахуванням зерновідходів дорівнюватиме 20900ц (20000+900). Собівартість 1ц повноцінного зерна становитиме 23,6грн (493240:20900), а собівартість 1ц зерновідходів - 14,16грн (23,6×900:1500).

У разі вирощування товарного насіння зернових культур загаль­ну суму витрат, включаючи додаткові витрати, що безпосередньо пов'язані з одержанням насіннєвого зерна відповідних репродукцій (без вартості рядового зерна та зерновідходів), розподіляють між класами насіння (супереліта, еліта, першої та другої ре­продукції) пропорційно його вартості за реалізаційними цінами. Собівартість 1ц насіння визначають діленням суми витрат, віднесе­них на насіння відповідного класу, на його масу після доробки.

Собівартість 1ц зерна кукурудзи визначають діленням витрат на вирощування і збирання продукції (без вартості кукурудзиння) на масу сухого зерна повної стиглості при базовій (14% вологос­ті). Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно здійснюють за середніми фактичними даними вологості, який визначають за даними реєстрів накладних на прийняте заготі­вельними організаціями зерно.

Майже всі технічні культури виділяють у самостійні об'єкти планування та

обліку витрат. Собівартість 1ц їх продук­ції обчислюють так само, як і зернових. Із загальних витрат виключають вартість побічної продукції (гичка, солома, стебла тощо), оціненої за нормативно-розрахунковими витратами, а решту суми відносять на собівартість основної продук­ції. Якщо від вирощування технічної культури чи групи культур одержують декілька видів продукції (соломка і насіння льону-довгунця, тютюнова і махоркова сировина), витрати між ними розподіляють пропорційно вартості продукції за реалізаційними цінами.

У спеціалізованих господарствах, де овочеві, баштанні, пло­дові та ягідні культури є провідними галузями, витрати пла­нують і обліковують щодо кожної культури. У господарствах, де ці галузі допоміжні, об'єктами планування витрат є овочі відкри­того ґрунту, овочі закритого ґрунту, баштанні продовольчі куль­тури, плодові культури, ягідники й виноградники. Віднесені на основну продукцію витрати розподіляють між її видами пропор­ційно виручці від реалізації.

Собівартість 1 ц продукції кормових культур обчислюють ді­ленням витрат на її вирощування, збирання і транспортування до місць зберігання на валовий збір.

Питання для самоперевірки

1. Виробнича програма з рослинництва: зміст і послідовність розробки.

2. Планування використання земельних угідь на підприємстві.

3. Трансформація земельних угідь, їх баланс.

4. Земельна реформа в Україні.

5. Планування заходів з метою збереження і підвищення родючості грунту.

6. Методи планування врожайності сільськогосподарських культур.

7. Фактори врожайності. Методи обчислення приросту врожайності.

8. Програмування врожайності.

9. Визначення планової потреби господарства у продукції рослинництва.

10. Рівень конкурентоспроможності продукції рослинництва і використання його при плануванні посівних площ товарних культур.

11. Обґрунтування планових посівних площ за групами культур.

12. Планування зеленого конвеєра.

13. Баланс продукції рослинництва.

14. Визначення потреби в насінні.

15. Планування страхового фонду насіння.

17. Планування потреби в мінеральних та органічних добривах.

18. Визначення нормативів потреби і вартості добрив на 1га посівів культур.

19. Планування забезпечення потреби в мінеральних і органічних добривах.

20. Зміст і послідовність планування заходів щодо захисту рослин.

21. Визначення потреби в пестицидах.

22. Обґрунтування нормативів потреби і вартості пестицидів

23. Планування виробництва продовольчого і фуражного зерна.

24. Планування посівних площ технічних культур, картоплі та овочів.

25. Планування посівних площ кормових культур.

М О Д У Л Ь 2