1.5. Планування потреби в насінні та розрахунок його вартості.

Формами планової документації сільськогосподарських підприємств передбачено проведення розрахунків по визначенню потреби й вартості насіння. Проте цим обмежуватися не можна. Важливе значення має також сортова політика господарства.

Дослідженнями встановлено, що сорт, як фактор землеробства, і посівні якості насіння забезпечують 20-25% загального підвищення врожайності культур. Вибір сорту необхідно робити з врахуванням зони вирощування культури, попередника, стану конкретного поля, рівня і культури землеробства в господарстві. Помилка у виборі сорту може завдати значних збитків господарствам-виробникам товарного зерна.

Зважаючи на різноманітність умов вирощування культур навіть на обмежених територіях вчені рекомендують в кожному господарстві вирощувати у складі товарних посівів по декілька сортів сільськогосподарських культур, наприклад 3-5 сортів озимої пшениці, 2-3 сорти озимого ячменю тощо. Обрані сорти повинні відрізнятися між собою по реакції на агрофон, строки сівби, гідротермічні умови та скоростиглістю.

Завдання (самост.-2год.). Планування потреби і вартості насіння.

1. Визначити потребу та вартість насіння для посіву у плановому році.

2. Визначити потребу в насінні для посіву культур у наступному за плановим роком році та розмір страхового насіннєвого фонду.

Для розрахунку потреби в насінні необхідно вагові норми його висіву на 1га перемножити на розмір посівної площі. Норму висіву насіння на 1га визначають на основі норм, що склалися в господарстві за попередні роки та рекомендацій науково дослідних установ.

Потреба господарства в насінні, як правило, покривається за рахунок власного насіння, яке є в наявності на початок планового року, закупленого та одержаного від обміну.

Купівля насіння планується при необхідності заміни старих сортів більш перспективними, коли на окремих ділянках передбачається посів елітного насіння, або у випадку, коли насіння культур взагалі не вирощується в господарстві (наприклад цукрових та кормових буряків, овочів, кукурудзи першого покоління, багаторічних трав тощо).

Вартість власного насіння визначається множенням його необхідної кількості (в центнерах), на фактичну собівартість його виробництва у передплановому періоді, виміняного - шляхом множення ціни 1ц на кількість центнерів, одержаних від обміну; закупленого - по цінах придбання плюс витрати на доставляння в господарство.

Додаванням вартості власного, закупленого і одержаного від обміну насіння та наступним діленням одержаної суми на його загальну кількість визначають середню ціну 1ц.

При плануванні потреби в насінні передбачають створення страхового насіннєвого фонду. Він встановлюється у розмірі 10 -15 % від загальної потреби в насінні ярих зернових і засипається насінням ячменю, гороху, вівса та інших культур.

Вихідні дані та довідкові матеріали:

1. Планові площі посіву сільськогосподарських культур (результати виконання попередніх завдань).

2. Посівні площі на наступний за плановим рік (передбачити такими ж як і в плановому році).

3. Норми висіву насіння (додаток А.29).

Результати проведених розрахунків рекомендується відобразити у таблиці 15.