1.3. Планування посівних площ сільськогосподарських культур.

Вдосконалення й впровадження у виробництво оптимальної структури посівних площ є важливим резервом збільшення валових зборів продукції рослинництва і не потребує великих витрат.

Останнім часом, у зв’язку з розвитком ринкових відносин на селі, стало типовим явище нехтування сівозмінами і вирощування сільськогосподарських культур із грубим порушенням вимог їхнього чергування або навіть у беззмінних посівах. Це, здебільшого, пов’язано з кон’юнктурою ринку, яка вимагає виробництва у першу чергу «прибуткових» сільгоспкультур (зернових, соняшнику) за будь-яких умов.

Надмірне збільшення посівних площ цих культур так само, як і зменшення, приводить до зниження їх валових зборів. Дослідження вчених і практика господарств останніх років засвідчують, що на півдні України у структурі посівних площ зерновий клин доцільно підтримувати на рівні 60% землі в обробітку. Причому найвищий валовий збір зерна досягається при 40%-му насиченні сівозміни озимою пшеницею. Більш висока насиченість посівних площ зерновими культурами і озимою пшеницею можлива лише за умови збільшення у складі попередників відсотка парів.

Структура посівних площ у спеціалізованих господарствах повинна відповідати їх виробничому напряму (додаток А.22). У відповідності з останніми рекомендаціями науковців у господарствах по виробництву свинини і продукції птиці доцільно вводити сівозміни з 60-65 % зернових, 10-15% - технічних і 15-20% кормових. У господарствах, які займаються вирощуванням насіння олійних культур і виробництвом тваринницької продукції під зернові слід відводити 55-60%, технічні - 10-20%, кормові - 20-25% посівних площ.

При зернофуражній спеціалізації фермерських господарств можлива така сівозміна: 1 – чорний пар; 2 – озима пшениця; 3 – ярий ячмінь (0,5), кукурудза на зерно (0,5). Соняшник у такій сівозміні вирощують через одну ротацію, щоб період повернення його на попереднє місце складав 8 років. У господарствах, які застосовують технологію вирощування соняшника з коротким терміном повернення на попереднє місце, можлива така схема сівозміни: 1 – чорний пар (горох); 2–озима пшениця; 3–соняшник; 4–ярий ячмінь; 5–кукурудза на зерно (сорго харчове). Залежно від напрямку спеціалізації можливі й інші схеми сівозмін.

Завдання 1 (ауд.-2год., самост.-1год.). Планування площ і розміщення культур у сівозмінах.

1. Обчислити загальну посівну площу підприємства.

2. Обґрунтувати планову структуру посівів.

3. Розмістити культури у сівозмінах.

Структура посівних площ сільськогосподарського підприємства мусить узгоджуватися з напрямом його виробничої діяльності, не порушуючи при цьому науково-обґрунтованого чергування культур у сівозмінах. Обраний варіант структури посівних площ повинен забезпечувати виконання підприємством договірних зобов’язань по реалізації продукції, задовольняти внутрішні потреби в ній (насіння, корми, громадське харчування, натуроплата, орендна плата тощо), позитивно впливати на підвищення врожайності культур і т. ін.

На першому етапі вирішення цієї проблеми слід провести порівняльну економічну оцінку сільськогосподарських культур, насамперед товарних, та вивчити кон’юнктуру ринку. Це дасть змогу визначити пріоритетний вид (види) продукції рослинництва з точки зору економічної доцільності її виробництва та можливостей вигідної реалізації.

На другому етапі необхідно обчислити загальну площу посіву сільськогосподарських культур. З цією метою із площі землі в обробітку виключають площі чистих, чорних і сидеральних парів.

Планування посівних площ окремих культур можна здійснити двома способами.

Перший - передбачає жорстке дотримання запроваджених у господарстві сівозмін та прийнятого чергування культур. У цьому випадку планові посівні площі культур - це сума площ їх посівів згідно ротації культур у сівозмінах на плановий рік. Зайве говорити, що такий спосіб планування не є ринковим, оскільки ніяким чином не враховує кон’юнктуру ринку.

Другий спосіб базується на визначенні планової потреби в окремих видах продукції рослинництва; розрахунках попередніх планових площ культур (діленням планових обсягів продукції на заплановану врожайність відповідної культури); коригуванні розміщення отриманих площ на полях сівозмін.

При визначенні посівних площ окремих культур та однорідних груп культур рекомендується дотримуватися наступної послідовності проведення розрахунків. Спочатку обчислюються попередні площі технічних культур, після цього картоплі та овоче-баштанних культур, потім кормових і, насамкінець, зернових. При цьому слід враховувати рекомендації науки, зональні особливості ведення галузі, можливості господарства по забезпеченню належних умов вирощування обраних культур тощо. Отриманий варіант планових площ включають у систему сівозмін і при потребі корегують їх розміри. Важливо щоб зменшення площ одних видів культур компенсувалося за рахунок збільшення інших - рівнозначних за біологічними ознаками, технологією вирощування, характером використання і т.п. Наприклад, якщо під впливом вимог сівозмін виникла потреба у зменшенні попередньо визначеної площі посіву озимої пшениці, то це зменшення може бути

попередньо визначеної площі посіву озимої пшениці, то це зменшення може бути

компенсоване збільшенням площі посіву озимого ячменю.

Слід мати на увазі, що відхилення скорегованих площ посіву від початкового варіанту їх значень не мусить зумовлювати необхідність внесення значних змін у раніше виконані розрахунки по визначенню потреби у відповідних видах продукції рослинництва. Такий підхід цілком можливий і, як засвідчує досвід, забезпечує необхідне поєднання дотримання вимог сівозмін і ринку.

Вихідні дані та довідкові матеріали:

1. Площа землі в обробітку (дані попередніх розрахунків).

2. Рекомендована структура посівних площ для господарств різної спеціалізації, % (додатки А.22; А.23; А.24 ).

3. Сівозміни та чергування культур у них (додаток А.25).