Н.В. Коцюбинська

Охорона праці в галузі

Тема 1. Охорона праці як об'єкт управління

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності (Закон України "Про охорону праці").

Основним завданням охорони праці є зведення до мінімуму вірогідності поразки або захворювання працівника з одночасним забезпеченням нормальних, тобто безпечних умов (комфорту) при максимальній продуктивності, що пов'язано з розробкою конкретних заходів у процесі виробничої діяльності. Завжди треба пам'ятати, що безпека пріоритетна по відношенню до продуктивності.

В країнах Євросоюзу основні завдання охорони праці сформульовані наступним чином:

1. Забезпечення технічною надійністю та безпечністю виробниче обладнання, інструмент, технологічні пристрої та ін.

2. Реалізація безпечного технологічного процесу.

3. Створення оптимальних санітарно-гігієнічних умов на робочих місцях.

4. Підготування кваліфікованого персоналу, що повинен володіти безпечними методами праці.

5. Забезпечення нормальних відносин між працівниками, сприяння появі у працюючих почуття задоволеності працею.

Основним об'єктом дослідження охорони праці є людина у процесі праці, а також виробниче середовище, організація праці та виробництва.

Ефективне функціонування охорони праці потребує здійснення її управління. Охорона праці є об’єктом управління.

Принцип управління

Управління – це сукупність нормативних знань і профілактичного досвіду, які забезпечують вміння організовувати діяльність людей та використовувати ресурси для досягнення визначеної мети і результатів.

З технологічної точки зору, управління – це процес підготовки, прийняття та реалізації рішень, які спрямовані на досягнення поставлених завдань, мети з використанням різних способів, методів, інформаційних технологій, ієрархічних структур управління.

Спільність принципів управлінської діяльності для принципово різноманітних об'єктів природи та суспільства встановив американський філософ та математик Н. Вінер (N. Wiener). Згідно вченню Н.Вінера, управління зводиться до передачі, зберігання та переробки інформації, тобто до різноманітних сигналів, повідомлень та відомостей. Інформація має принципове значення в процесах управління. Чим більше надходить інформації про небезпеки на виробництві, тим більше управлінських рішень можливо сформувати та, надалі, спрямувати зусилля на усунення небезпечної ситуації, щоб уникнути виробничого травматизму.

Організація управління - це розподіл завдань та функцій управління між ієрархічними рівнями.

Наукові підходи до управління

В загальному випадку можна розрізняти три наукових підходу до управління:

- підхід до управління як до процесу (процесно-орієнтований підхід) (управлінська діяльність розглядається як система безперервних взаємопов'язаних дій, складовими такого процесу є категорії управління: планування, організація, координація, мотивація, контроль та ін.);

- системний підхід (передбачає системне бачення об'єкту: реальні об'єкти природи та суспільства розглядаються як системи, наприклад, підприємство можна розглядати як сукупність взаємопов'язаних елементів, таких як люди, структура, задачі та технології, які орієнтовані на досягнення мети в умовах зовнішнього середовища, що може постійно змінюватися);

- ситуаційний підхід (проблемно-орієнтований) (заснований на виявлені проблемних ситуацій, їх причин та джерел виникнення, на які можуть бути направлені управлінські дії; цей підхід часто називають "ситуаційним мисленням" і вважають логічним продовженням системного підходу).

Також можна виділити цільовий підхід або управління за метою. Такий підхід відноситься до стратегічних методів управління, що дозволяє пов'язати індивідуальні та колективні інтереси для спрямування їх на виконання основних задач. Вважається, що об'єднання цільового та процесно-орієнтованого підходів може стати ефективним засобом рішення багатьох працеохоронних проблем, але в цьому об'єднанні, в першу чергу, слід досліджувати процес і, як наслідок, покращаться результати, і навпаки, підвищена увага тільки до результатів роботи зруйнує процес. У разі використання управління тільки за метою часто виникають надлишкові вимоги.

Проаналізував відомі підходи до управління, які на момент їх створення вважались найкращими, науковці зробили висновок, що єдиного "найкращого" підходу не існує. На кожному окремому підприємстві, залежно від специфіки його виробничої діяльності, можна застосовувати той чи інший підхід або їх комбінацію. Але для вирішення проблем у сфері охорони праці потрібний системний підхід, тобто створення ефективної системи управління охороною праці з нормативно-правовим та інформаційним забезпеченням.

Системний підхід реалізується шляхом застосування системного аналізу, основна процедура якого полягає у побудові узагальненої моделі, що відображає структуру та динаміку взаємозв’язків у реальному об’єкті моделювання.