
- •Характерні особливості властивостей
- •1. Елементи групи іа
- •Деякі важливі фізичні характеристики s-елементів іа групи наведені у таблиці 1.
- •Лабораторна робота
- •Дослід №4. Відновні властивості пероксиду натрію
- •2. Елементи групи іі а
- •2.1. Фізичні характеристики елементів Фізичні характеристики елементів
- •Лабораторна робота
- •3. Елементи групи іііа
- •3.1. Фізичні характеристики елементів
- •Елементи ivа групи
- •4.1. Фізичні характеристики елементів Деякі важливі фізичні характеристики p-елементів іvа групи наведені у таблиці 8.
- •Лабораторна робота
- •5. Елементи vа групи
- •Деякі важливі відомості про p-елементів vа групи наведені у таблиці 9.
- •5.1. Фізичні характеристики елементів Деякі важливі фізичні характеристики p-елементів vа групи наведені у таблиці 10.
- •Деякі властивості гідроксидів елементів va групи
- •6. Елементи групи vіа
- •6.1. Фізичні характеристики елементів Деякі важливі фізичні характеристики p-елементів viа групи наведені у таблиці 12.
- •Деякі важливі відомості про p-елементиVіа групи наведені у таблиці 13.
- •Лабораторна робота
- •Вправи.
- •7. Елементи групи viiа
- •Деякі важливі фізичні характеристики елементів viiа групи наведені у таблиці 15.
- •Деякі властивості кисневмісних кислот галогенів
- •Лабораторна робота Дослід 1. Одержання хлору
- •8. Елементи VIII a групи
- •8.1. Фізичні характеристики елементів Фізичні властивості елементів
2. Елементи групи іі а
ІІ А групу складають елементи 4Be, 12Mg, 20Ca, 38Sr, 56Ba, 88Ra. Будова
зовнішніх електронних рівнів – ns2, |
|
, де n (номер періоду) = 2,3,4,5,6,7. |
ns |
Групова назва елементів Ca, Sr, Ba, Ra – лужноземельні метали. У таблиці 3 наведено основні відомості про лужноземельні метали.
Таблиця 3
Продолж. табл 3
Прод. тал.3
2.1. Фізичні характеристики елементів Фізичні характеристики елементів
Таблиця 4
Елемент, Е |
Be |
Mg |
Ca |
Sr |
Ba |
Ra |
Радіус атому, нм |
0,112 |
0,160 |
0,197 |
0,215 |
0,222 |
0,235 |
Радіус іона, Е2+, нм |
0,045 |
0,072 |
0,100 |
0,118 |
0,135 |
0,144 |
Перший потенціал іонізації, еВ |
9,32 |
7,64 |
6,11 |
5,69 |
5,21 |
5,28 |
Спорідненість до електрону, еВ |
0,38 |
-0,22 |
-1,93 |
-1,51 |
-0,48 |
- |
Електронегативність |
1,5 |
1,2 |
1,04 |
0,99 |
0,97 |
0,97 |
Ступінь окислення Е у сполуках |
+2 |
+2 |
+2 |
+2 |
+2 |
+2 |
2.2. Прості речовини. Берилій, магній, кальцій одержують електролізом розплавів їх хлоридів. Застосовують також відновлення оксидів та фторидів вуглецем, алюмінієм чи кремнієм:
MgO + C → CO + Mg;
2MgO + Si → SiO2 + 2Mg.
Всі метали групи ІІ А є сильними відновниками, з легкістю реагують з більшістю неметалів, інтенсивно розкладають воду (крім Be та Mg), розчиняються у кислотах. Берилій реагує і з кислотами, і з лугами. Хімічна активність зростає від берилію до радію. За хімічними властивостями Be відрізняється від інших елементів групи. Mg також у більшості випадків відрізняється від лужноземельних металів.
Реакції з простими речовинами:
E
+ H2
EH2 (E = Ca, Sr, Ba; Mg реагує з H2 при
високому тиску);
E + Г2 ЕГ2;
2E + O2 2EO;
E + S ES;
3E + N2 E3N2;
3E + 2P E3P2;
E + 2C EC2.
З іншими металами утворюються сплави.
Реакції з найважливішими реагентами:
E + 2H2O E(OH)2 + H2 (крім Be, Mg реагує при кип’ятінні);
E + 2HClрозв ECl2 + H2 (E = Mg, Ca, Sr, Ba);
Be утворює аквакомплекс [Be(Н2O)4]Cl2;
4E + 5H2SO4 конц 4ESO4 + H2S + 4H2O (крім Be);
E + H2SO4 розв ESO4 + H2 (Be [Be(H2O)4]SO4);
3E + 8HNO3 конц 3E(NO3)2 + 2NO + 4H2O (крім Be);
5E + 12HNO3 розв 5E(NO3)2 + N2 + 6H2O;
3E + B2O3 3EO + 2B;
Be + 2NaOH + 2H2O Na2[Be(OH)4] + H2.
2.3. Бінарні сполуки.
2.3.1. Сполуки з воднем. Гідриди лужноземельних металів ЕН2 – безбарвні кристалічні речовини з іонною граткою. Гідриди берилію та магнію – тверді полімерні сполуки.
Одержують гідриди магнію, кальцію, стронцію, барію, нагріваючи відповідний метал в атмосфері водню.
Гідриди ЕН2 – сильні відновники, розкладаються водою:
EH2 + 2H2O E(OH)2 + 2H2.
2.3.2. Галогеніди. Всі галогеніди ЕГ2 – безбарвні кристалічні речовини з іонною граткою; термічно стійкі; як правило, добре розчиняються у воді. Одержують ЕГ2 дією НГ на метал, гідроксид чи карбонат відповідного металу:
E + 2HГ ЕГ2 + Н2;
Е(ОН)2 + 2НГ ЕГ2 + 2Н2О;
ЕСО3 + 2НГ ЕГ2 + Н2О + СО2.
Броміди та йодиди проявляють властивості відновників:
ЕІ2 + Cl2 ECl2 + I2.
2.3.3. Сполуки з киснем. Оксиди ЕО та пероксиди ЕО2 (BeO2 не одержано) – безбарвні порошкоподібні речовини. ЕО, крім BaO, одержують термічним розкладом карбонатів або гідроксидів:
Е(ОН)2 ЕО + Н2О (Е=Be, Mg);
ECO3 EO + CO2 (E = Be, Mg, Ca, Sr),
Оксид барію – термічним розкладом нітрату:
2Ba(NO3)2 2BаO + 4NO2 + O2;
Пероксиди, крім BaO2, одержують дією Н2О2 на гідроксиди:
Е(ОН)2 + H2O2 ЕО2 + 2Н2О,
а пероксид барію – за реакцією:
2BaO + O2 2BaO2.
Оксиди магнію, кальцію, стронцію, барію – основні оксиди, оксид берилію – амфотерний. Хімічна активність оксидів збільшується у ряду BeO – BaO. Всі оксиди, крім BeO, реагують з водою, оксид магнію – тільки з гарячою водою:
ЕО + Н2О Е(ОН)2.
Оксиди вступають у взаємодію з кислотами, а BeO – ще і з лугами:
EO + 2HCl ECl2 + H2O;
Be + 2HCl +3H2O [Be(H2O)4]Cl2;
BeO + 2KOH + H2O K2[Be(OH)4];
BeO + 2KOH K2BeO2 +H2O.
BaO при нагріванні у присутності О2 утворює BaO2:
2BaO + O2 2BaO2.
Пероксиди ЕО2 проявляють властивості і окисників, і відновників, схильні до реакцій диспропорціювання:
BaO2 + 2KI + 2H2O I2 + Ba(OH)2 + 2KOH;
SrO2 + HgCl2 O2 + SrCl2 + Hg;
2BaO2 BaO + O2.
При розчиненні у воді гідролізують:
ЕО2 + Н2О Е(ОН)2 + Н2О2.
Розкладаються кислотами, навіть вугільною:
ЕО2 + СО2 + Н2О ЕСО3 + Н2О2.
2.3.4. Сполуки з іншими елементами. Сульфіди ES – іонні кристали, термічно стійкі, малорозчинні у воді, гідролізують:
2ES + 2H2O E(OH)2 + E(HS)2.
Здатність до гідролізу збільшується у ряду BaS – BeS. Сульфіди берилію та магнію гідролізують повністю. ES є відновниками:
BaS +I2 S + BaI2.
2.4. Гідроксиди та їх похідні.
Е(ОН)2 – кристалічні речовини з іонними гратками, розкладаються при нагріванні з утворенням оксидів:
E(OH)2 EO + H2O.
Розчинність у воді відносно невелика і збільшується від Be(OH)2 до Ba(OH)2.
Гідроксиди берилію та магнію одержують дією лугів на розчинну сіль металу:
ECl2 + 2KOH → E(OH)2 + 2KCl.
Гідроксиди кальцію, стронцію, барію – взаємодією оксидів з водою:
ЕО + Н2О → Е(ОН)2.
Be(OH)2 – амфотерний гідроксид:
Be(OH)2 + 2HCl + 2H2O [Be(H2O)4]Cl2
Be(OH)2 + 2NaOH Na2[Be(OH)4].
Гідроксид магнію – слабка основа, гідроксиди кальцію, стронцію, барію – сильні основи.
Нітрати, карбонати, сульфати металів ІІ А групи розкладаються при нагріванні:
2ESO4 2EO + 2SO2 + O2;
2E(NO3)2 2EO + 4NO2 + O2;
EC03
EO + CO2.
При дії води та вуглекислого газу на карбонати лужноземельних металів утворюються гідрокарбонати:
ЕСО3 + СО2 + Н2О Е(НСО3)2,
які при нагріванні знову утворюють карбонати:
E(HCO3)2 ЕСО3 + СО2 + Н2О.
У водних розчинах солі берилію, магнію, кальцію, а також солі стронцію та берилію, утворені слабкими кислотами, гідролізують, наприклад:
MgCl2 + H2O MgOHCl + HCl.
Вміст у природній воді іонів Ca2+ та Mg2+ зумовлює її твердість. Твердість виражають числом мілімоль еквівалентів Ca2+ та Mg2+ в 1 літрі води. Воду з твердістю більше 8 ммоль/л вважають твердою і не застосовують у побуті та промисловості без її пом'якшення. В основі визначення твердості води лежить утворення внутрішньокомплексних сполук іонів Ca2+ та Mg2+ з комплексоном – трилоном Б:
Розрізняють тимчасову твердість води, зумовлену вмістом гідрокарбонатів, та сталу, пов'язану з наявністю інших солей кальцію та магнію.
Від тимчасової твердості води позбавляються нагріванням води:
E(HCO3)2 ЕСО3 + СО2 + Н2О.
Від сталої – додаванням Na2CO3, Na3PO4, при цьому утворюються малорозчинні CaCO3, MgCO3, Ca3(PO4)2, Mg3(PO4)2. Використовують також метод іонного обміну – тверду воду пропускають через катіоніт, що міняє Na+ або Н+ на Са2+ та Mg2+.