Деякі властивості кисневмісних кислот галогенів

Таблиця 16

Ступінь окислення галогенів	Формула гідроксиду	Кислотно-основні властивості	Назва кислоти	Назва солей
+1	HClO	Слабка кислота	Гіпохлоритна (хлорнувата)	Гіпохлорити
	HBrO	Слабка кислота	Гіпобромітна (бромнувата)	Гіпоброміти
	HIO	Амфотерні властивості	Гіпойодитна (йоднувата)	Гіпойодити
+3	HClO2	Кислота середньої сили	Хлоритна (хлориста)	Хлорити
+5	HClO3	Сильна кислота	Хлоратна (хлорнувата)	Хлорати
	HBrO3	Сильна кислота	Броматна (бромнувата)	Бромати
	HIO3	Кислота середньої сили	Йодатна (йоднувата)	Йодати
+7	HClO4	Сильна кислота	Перхлоратна (хлорна)	Перхлорати
	H5IO6	Слабка кислота	Перйодатна (йодна)	Перйодати

Всі кислоти добре розчиняються у воді. HClO₄, HIO₃, H₅IO₆ відомі у вільному стані, решта існує лише у розбавлених водних розчинах.

HClO i HBrO одержують дією кислот на гіпохлорити та гіпоброміти:

KClO + CO₂ + H₂O  KHCO₃ + HClO,

HГО₃ (Г = Cl, Br, I) одержують окисленням галогенів сильними окисниками:

3I₂ + 10HNO₃  6HIO₃ + 10NO + 2H₂O

або дією H₂SO₄ на хлорати, бромати, йодати:

NаIO₃ + H₂SO₄  NaHSO₄ + HIO₃.

HClO₄ та Н₅ІО₆ – дією H₂SO₄ на солі цих кислот:

KClO₄ + H₂SO₄ HClO₄ + KHSO₄;

Ba₅(IO₆)₂ + 5H₂SO₄  5BaSO₄ + 2H₅IO₆.

HIO – слабкий амфотерний електроліт з переважно основними властивостями; Н₅ІО₆ – п’ятиосновна кислота, що утворює середні та кислі солі.

Кисневмісні кислоти галогенів нестійкі. HClO розкладається дією світла:

2HClO  2HCl + O₂.

HClO₄, HIO₃, H₅IO₆ – при нагріванні:

4HClO₄  4ClO₂ + 3O₂ + 2H₂O;

2HIO₃  I₂O₅ + H₂O.

Кисневмісні кислоти – сильні окисники. Їх окисна здатність зростає зі зниженням ступеню окислення та атомного номеру галогену:

5HClO + I₂ + H₂O  2HIO₃ + 5HCl;

HClO₃ + 5HCl  3Cl₂ + 3H₂O;

HIO₃ + 5HI  3I₂ + 3H₂O.

Для НГО, HClO₂, HClO₃ характерне диспропорціювання:

3НГО  2НГ + НГО₃;

4HClO₂  HCl + HClO₃ + 2ClO₂ + H₂O;

3HClO₃  2ClO₂ + HClO₄ + H₂O.

Солі кисневмісних кислот МеГО одержують взаємодією галогенів з холодними розчинами лугів, соди, поташу:

Г₂ + 2NaOH  NaГО + NaГ + Н₂О (Г=Cl, Br, I);

Cl₂ + 2K₂CO3 + H₂O  KClO + KCl + 2KHCO₃;

солі МеГО₃ одержують дією галогенів на гарячі розчини лугів:

3Г₂ + 6КОН КГО₃ + 5КГ + 3Н₂О;

МeClO₄ – помірним нагріванням відповідних хлоратів:

4KClO₃  3KClO₄ + KCl;

Me₅IO₆ – окисленням йодатів хлором:

КІО₃ + Cl₂ + 6KOH  K₅IO₆ + 2KCl + 3H₂O.

Солі кисневмісних кислот галогенів більш стійкі, ніж відповідні кислоти. Їх стійкість зростає зі збільшенням ступеню окислення галогенів. Так, гіпохлорити та хлорити нестійкі, диспропорціонують у розчинах за звичайних умов:

3МеClО  МеClО₃ + 2МеCl.

Хлорати і перхлорати розкладаються при нагріванні:

4KClO₃ 3KClO₄ + KCl;

2KClO₃ 2KCl + 3O₂;

KClO₄ KCl + 2O₂.

Окисні властивості солей збільшуються зі зменшенням ступеню окислення галогенів. Солі НГО – сильні окисники у будь-якому середовищі:

CaOCl₂ + 2НCl  CaCl₂ + Cl₂ + H₂O;

NaClO+2KI+H₂ONaCl+I₂+2KOH;

MeГО₃ – сильні окисники тільки у кислому середовищі та при нагріванні:

NaClO₃ + 6KI + 3H₂SO₄ NaCl + 3I₂ + 3K₂SO₄ + 3H₂O;

MeClO₄ у розчинах не проявляють окисних властивостей.