
- •Процедура прийняття індивідуальних адміністративних актів: поняття та зміст. Співвідношення понять «адміністративна процедура», «адміністративний процес», «адміністративне провадження».
- •Правове забезпечення процедури прийняття індивідуальних адміністративних актів. Загальне і спеціальне законодавство про адміністративну процедуру.
- •Класифікація процедури прийняття індивідуальних адміністративних актів
- •4.Проект Адміністративно-процедурного кодексу України, його завдання та предмет правового регулювання.
- •Висновок
- •Контрольні запитання
- •3.Див. В першому теоретичному! Завдання і задачі
- •2.Стадії адміністративного провадження:
- •Див 1 теоретичне!
- •Завдання 1
- •Задача 3
- •Задача 4
Класифікація процедури прийняття індивідуальних адміністративних актів
Доведення змісту акта до відома осіб, яких він стосується, може здійснюватися різними способами. Це зокрема, проголошення, вручення або направлення адміністративного акта поштою. Проголошення – це усне повідомлення особі прийнятого рішення. Вручення полягає в особистій видачі особі адміністративного акта. Що стосується направлення адміністративного акта особі поштою, то з юридичної точки зору це є найбільш безспірним способом доведення акта до відома особи, особливо якщо це робиться листом з повідомленням про вручення. В деяких західних країнах використовується такий спосіб доведення акта до відома зацікавлених осіб, як публічне оголошення, наприклад, з використанням дошки оголошень в органі влади або оприлюднення в офіційній пресі. Останнє правило є особливо актуальним у справах, які стосуються великої кількості осіб. Можна встановити правило, за яким адміністративний акт набуває чинності з моменту його реєстрації в адміністративному органі, якщо інше не передбачено самим актом. Тим більше, що саме перед реєстрацією письмовий адміністративний акт отримує повне оформлення. Проте суттєвим недоліком такого підходу є те, що ми змушені окремо визначати умову, після досягнення якої адміністративний акт можна виконувати, та термін для його оскарження, а це, найімовірніше, також буде момент доведення акта до відома осіб, яких він стосується. Принаймні, тут має діяти чітке правило, що недоведення акта до відома особи, якої він стосується, є підставою для продовження терміну на оскарження.
4.Проект Адміністративно-процедурного кодексу України, його завдання та предмет правового регулювання.
Кодекс складається із 8 розділів ,126 статей і прикінцевих положень.
Адміністративно-процедурний кодекс України з метою утвердження і реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, забезпечення їх гарантій і захисту визначає повноваження та порядок діяльності органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб щодо забезпечення справедливого, об’єктивного та своєчасного розгляду адміністративних справ відповідно до принципів належного урядування.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Предмет регулювання та сфера дії Адміністративно-процедурного кодексу України
1. Цей Кодекс регулює відносини, що виникають під час провадження органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами діяльності щодо забезпечення реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб (далі — особи), у тому числі щодо отримання адміністративних послуг, та виконання ними визначених законом обов’язків, регламентує процедури розгляду адміністративних справ.
2. Дія цього Кодексу поширюється на діяльність усіх державних органів, а також підприємств, установ та організацій, їх посадових і службових осіб, інших суб’єктів, які згідно із законом уповноважені здійснювати владні управлінські (виконавчі та розпорядчі) функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, щодо забезпечення реалізації та захисту прав особи, а також виконання нею визначених законом обов’язків.
3. Дія цього Кодексу не поширюється на відносини, що виникають під час провадження органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, іншими суб’єктами, зазначеними у частині другій цієї статті, діяльності щодо:
1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, поради, рекомендації стосовно визначення повноважень та порядку організації такої діяльності, а також стосовно врегулювання суспільних відносин, удосконалення законодавства;
2) провадження дізнання, досудового слідства, оперативно-розшукової діяльності, виконавчого провадження, нотаріальних дій, виконання покарання, застосування законодавства про захист економічної конкуренції, податкового та митного законодавства;
3) проходження державної служби, в тому числі дипломатичної та військової, а також служби в органах місцевого самоврядування.