Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Процедура прийняття індивідуальних адміністрати...docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
60.3 Кб
Скачать
  1. Процедура прийняття індивідуальних адміністративних актів: поняття та зміст. Співвідношення понять «адміністративна процедура», «адміністративний процес», «адміністративне провадження».

Процедура прийняття індивідуальних актів управління порівняно проста. Окремі особливості їх прийняття відображено у відпо­відних нормативно-правових актах різного рівня. При цьому ключового значення для даного провадження набувають загальні вимоги, що висува­ються до актів управління.

У характеристиці даного провадження одним з найважливіших пара­метрів виступає його стадійність, тобто певна послідовність дій з підготов­ки і прийняття індивідуальних актів управління. Значною мірою чинник стадійності залежить від суб’єкта ініціації провадження з прийняття інди­відуального акта управління. У цьому сенсі можна виділити два різновиди такого провадження:

1)   провадження, пов’язане з реалізацією прав і обов’язків громадян у сфері державного управління;

2)   провадження з підготовки і прийняття індивідуальних актів управ­ління, ініціатором яких виступають державні органи, підприємства, орга­нізації тощо.

Щодо провадження першого виду можна виділити наступні стадії:

—  подача громадянами відповідного звернення і прийняття його дорозгляду уповноваженим суб’єктом;

—  розгляд справи, аналіз та вибір для застосування відповідних право­вих норм;

—  прийняття рішення;

—  виконання рішення;

—  оскарження чи опротестування рішення.

Стосовно другого виду провадження стадія ініціації прийняття того чи іншого індивідуального акта управління фактично збігається зі стадією підготовки управлінського акта. У подальшому наведені вище стадії пер­шого виду провадження збігаються зі стадіями провадження другого виду.

На стадії підготовки акта використовують рішення про його видання. При цьому важливою передумовою виступає об’єктивна необхідність ви­дання індивідуального акта управління, а також відповідне юридичне об­грунтування його видання.

Підготовка проекту індивідуального акта управління є важливим ета­пом цієї стадії провадження. Як правило, проекти індивідуальних актів управління розробляються спеціалістами юридичних служб відповідних органів, підприємств та організацій. За необхідності проекти індивідуаль­них актів управління узгоджуються в установленому порядку.

Прийняття індивідуального акта управління в одноособовому порядку проводиться шляхом його підписання відповідною посадовою особою. Можливий і колегіальний порядок прийняття індивідуального акта управ­ління. Такий порядок передбачає обговорення акта, який приймається, та проведення голосування щодо його прийняття.

Прийняті індивідуальні акти управління доводяться до відома вико­навців, їх копії можуть висилатися відповідним адресатам, або зацікавлені особи можуть із ними ознайомитися під розписку.

Адміністративна процедура — це порядок адміністративного провадження. Адміністративне провадження — це сукупність послідовно здійснюваних адміністративним органом процедурних дій і прийнятих процедурних рішень із розгляду та вирішення адміністративних справ, що завершується прийняттям адміністративного акта і його виконанням. В Проектіадміністративна процедура — визначений законодавством порядок адміністративного провадження;

В Проектіадміністративне провадження — сукупність послідовно здійснюваних адміністративним органом процедурних дій і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення адміністративної справи, що завершується прийняттям адміністративного акта і його виконанням;

Адміністративне провадження відповідно до проекту цього Кодексу відкривається:

1) за заявою особи щодо забезпечення реалізації та захисту своїх прав і законних інтересів, у тому числі щодо отримання адміністративних послуг, а також виконання визначених законом обов'язків;

2) за ініціативою адміністративного органу, у тому числі у порядку здійснення ним контрольних повноважень;

3) за скаргою особи щодо прийнятого адміністративного акта, процедурних рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу.( М. І. Ославський, 2009)

Поняття «адміністративний процес» у адміністративно-правовій науці прийнято розглядати в широкому й вузькому розумінні. В широкому розумінні адміністративний процес — це встановлений законом порядок розгляду й вирішення індивідуально-конкретних справ, що виникають у сфері державного управління, судами (загальної юрисдикції чи спеціально створеними) або спеціально уповноваженими на те органами (посадовими особами). У вузькому розумінні адміністративний процес розглядають як провадження в справах про адміністративні правопорушення й застосування до правопорушників адміністративних стягнень. Іноді поняття адміністративного процесу у вузькому розумінні тлумачать не тільки як розгляд справ про адміністративні правопорушення й застосування адміністративних стягнень до винних, а і як розгляд справ із застосуванням заходів адміністративного примусу. (Ю. П. Битяк)

Співвідношення адміністративного процесу та адміністративного провадження

Адміністративний процес і провадження у справах про адміністративні правопорушення - органічно взаємозалежні процесуальні явища. Вони відбивають конкретні форми організації і розмежування адміністративно-процесуального законодавства, що опосередковує застосування визначеної системи матеріально-правових норм.

У вітчизняній юридичній літературі та законодавстві ці явища традиційно співвідносяться як загальне і часткове, між якими існують тісні взаємообусловлюючі та системообразуючі зв'язки і відношення: "…процес і провадження співвідносяться як загальне і особливе. Провадження - частина процесу; процес є сукупність проваджень".

О.М. Якуба розглядає адміністративне провадження як "...урегульований законом послідовний процес підготування, розгляду, вирішенню і реалізації справ про адміністративні правопорушення органами державного управління".

Інші автори висловлюють діаметрально протилежну точку зору, рахуючи адміністративний процес частиною більш широкого поняття - адміністративного провадження.

Н.Г. Салищева у свій час писала, що "… варто розрізняти адміністративне провадження як процес застосування адміністративно правових норм, як процес діяльності виконавчих і розпорядницьких органів і адміністративний процес як діяльність із дозволу споровши, що виникають між сторонами адміністративних відношень, а також по застосуванню мір адміністративного примусу". Тут поняттям провадження охоплюється весь процес управлінської діяльності, а адміністративний процес є лише складовою частиною цієї діяльності.

Процес підготовки і прийняття актів управління охоплює наступні стадії:

1. Підготовка акта управління.

а) правова ініціатива (акт управління приймається, якщо є юридичні та фактичні підстави його прийняття, коли в ньому є об'єктивна необхідність);

б) аналіз ситуації й варіантів правового впливу (з'ясовується фактичний стан справ та можливі варіанти розв'язання питань, що виникли);

в) підготовка проекту акта управління (розроблення проекту покладається на орган, структурний підрозділ або окрему посадову особу; проект управлінського акта підлягає обговоренню, узгодженню та належному оформленню; проект акта вважається погодженим за наявності віз керівників відповідного органу виконавчої влади).

2. Прийняття рішення.

а) можливе обговорення та обов'язкове голосування в колегіальних органах (іноді рішення приймають "в робочому порядку" шляхом опитування, однак більшість актів управління приймається одноособово керівником органу виконавчої влади; ключовим є підписання проекту);

б) внесення змін до проекту: проект може бути визнаний таким, що потребує доопрацювання, що передбачає розроблення нового, з урахуванням зауважень і вимог, висунутих у процесі обговорення й узгодження;

в) оформлення рішення — остаточне редагування проекту акта управління, його підписання та присвоєння акту порядкового номера.

3. Доведення рішення до відома виконавців та зацікавлених осіб. Це самостійна стадія роботи з актом. Вона може здійснюватися шляхом: персонального ознайомлення (усно, розісланням копій, повісток, розвішуванням списків, ознайомлення під розписку тощо); оприлюднення у засобах масової інформації, у спеціальних виданнях.