5. Політика Директорії

26 грудня 1918 р. Директорія обнародувала ДЕКЛАРАЦІЮ, в якій проголошувалася УНР і Директорія брала на себе функції ТИМЧАСОВОЇ верховної влади перехідного періоду до скликання КОНГРЕСУ ТРУДОВОГО НАРОДУ УКРАЇНИ, який повинен був остаточно вибрати уряд УНР. Директорія, узявши владу в свої руки, головною метою своєї діяльності зробила боротьбу з більшовиками і Радами і не приймала ніяких радикальних соціально-економічних і політичних перетворень. Підтримка народними масами нової влади швидко слабіла - з грудня 1918 р. по грудень 1919 р. армія Директорії скоротилася з 100000 до 21000 чол.

Втрачаючи підтримку в масах, Директорія шукає собі союзників. У січні 1919 р. Директорія підписує договір з англо-французькими військами, що окупували Південь України. Відповідно до цього договору дороги, фінанси, торгівля, промисловість УНР віддавались в підпорядкування Англії і Франції.

Директорія висунула ультиматум РНК РСФСР з вимогою не підтримувати повстанців на Заході України і вивести з території України всі російські частини (китайців, литовців, угорців). Інакше Директорія заявляла, що вважатиме себе у стані війни з радянською Росією. Але радянські війська мали все більший і більший успіх. 3 січня 1919 р. був зайнятий ХАРКІВ, куди переїхав Тимчасовий робітничо-селянський уряд Радянської України на чолі з АРТЕМОМ Сергєєвим. 5 Лютого Богунський і Таращанський полки під командуванням Щорса і Боженка зайняли Київ.

Директорія переїхала до ВІННИЦІ. В рядах Директорії відбувся розкол:

1. Ряд міністрів Директорії - ЧЕХОВСЬКИЙ, ТКАЧЕНКО, ЖУКОВСЬКИЙ при активній підтримці В.ВІННИЧЕНКО, не погоджуючись з посиленням влади С.ПЕТЛЮРИ, намагалися шукати союз з урядом Радянської України. З цією метою ними був створений "КОМІТЕТ ПОРЯТУНКУ РЕСПУБЛІКИ", який заявив про закінчення братовбивчої війни, про необхідність переходу на сторону радянської влади і створення коаліційного уряду з більшовиками.

2. Члени Директорії, що залишилися на чолі з С.Петлюрою, заарештували комітет.

13 лютого 1919 р. у м. РІВНЕ було сформовано новий уряд на чолі з Б.МАРТОСОМ. Цей уряд отримав допомогу від Антанти розміром в 500 млн. крб. для боротьби з більшовиками.

За цю допомогу новий уряд Директорії зобов'язувався:

• Передати Франції в експлуатацію на 50 років все ж/д України;

• На 5 років передати управління економікою;

• Виплатити частину царських боргів;

• У річний термін сформувати 300000 армію і передати її в підпорядкування окупаційним французьким військам.

Договір викликав хвилю протесту, у тому числі і в армії. Багато частин стали переходити на сторону Червоної Армії. Це дало їй значну перевагу і внаслідок цього в середині квітня 1919 р. були розбиті залишки військ Директорії. С.Петлюра із залишками вірних військ втік у м. Кам’янець, який знаходився на території ЗУНР.

Протягом березня 1919 р. радянські війська звільнили від білої гвардії південь України, а в квітні - і Кримський півострів.

Таким чином, Радянська влада була встановлена майже на всій території України.

3 з'їзд Рад України прийняв першу КОНСТИТУЦІЮ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ. Було затверджено нову назву – УРСР. Був вибраний ВУЦВК (ПЕТРОВСЬКИЙ) і РHK УРСР (РАКОВСЬКИЙ). В кінці березня 1919 р. уряд з Харкова переїхав до Києва. Далі більшовики почали проводити націоналізацію, створювати комнезами, проводити політику продрозкладки, впроваджувати комуністичні методи господарювання. Bсe це викликало широке обурення селянства. Виникають селянські армії отамана ГРІГОРЬЕВА і НЕСТОРА МАХНО. В ході Громадянської війни об'єктивно виникає військово-політичний союз між POCCИEЙ, УКРАЇНОЮ, БІЛОРУСІЄЮ, ЛИTBOЮ, ЛАТBІЄЮ, ЕСТЛЯHДІЄЮ, які передають єдиному центру управління озброєними силами, народним господарством, транспортом, фінансами. Цей договір був офіційно укладений в ЧЕРВНІ 1919 р. Мирне затишшя на Україні після поразки Директорії і англо-французьких військ продовжувалося недовго.

На Доні сформувалася добровільна армія під керівництвом КОРНІЛОВА, а після його смерті – ДЕНІКІНА. Головною політичною метою цього руху було ВІДНОВЛЕННЯ МОНАРХІЇ в Росії. Англія і США підтримали А.Денікіна. Йому було поставлено: 350000 гвинтівок, 200 великокаліберних гармат, 30 танків, декілька десятків літаків.

Отримавши таку допомогу, в кінці травня 1919 р. Добровільна армія почала наступ на східні райони України. 24 червня денікінці захопили ХАРКІВ. 28 червня - ЄКАТЕРИНОСЛАВЛЬ. В цей же час активізує свою діяльність С.ПЕТЛЮРА, який з деякими членами Директорії зібрав навколо себе всіх незадоволених радянською владою і об'єднався з УКРАЇНСЬКОЮ ГАЛИЦЬКОЮ АРМІЄЮ, всього його сили склали близько 50000 чол. Він почав наступати через Вінницю на Київ, а також у напрямі Одеси. Між Петлюрою і Денікіним була досягнута домовленість про сумісні дії проти радянської влади.

23 серпня 1919 р. Денікін оволодів Одесою і об'єднався з військами Петлюри. 30 серпня 1919 р. об'єднані Денікінсько-петлюрівські війська захоплюють Київ. Восени 1919 р. фактично ВСЯ УКРАЇНА опинилась під владою Денікіна і Петлюри.

На захопленій території денікінці стали відновлювати дореволюційні порядки. Була відновлена приватна власність на заводи і фабрики, була повернена конфіскована радянською владою земля, почалися репресії проти лівих сил.

Все це викликало широке незадоволення робітників і бідного селянства. Почався партизанський рух. Відчувши підтримку народних мас, радянські війська в жовтні 1919 р. почали контрнаступ, і впродовж листопада денікінські і петлюрівські війська були витіснені зі всієї Лівобережної України, а 16 ГРУДНЯ радянські війська захопили КИЇВ. На початку лютого денікінці були витиснені до Криму (1920 р.).

Тим часом (в кінці 1919 – початку 1920 рр.) правлячі кола Польщі на чолі з ПІЛСУДСЬКИМ розробили плани відновлення меж Речі Посполитої (від Чорного до Балтійського морів). Ці плани були активно підтримані США, Англією і Францією. Впродовж зими 1919-1920 рр. польська армія отримала від цих країн 20000 кулеметів, 220 танків, 600 літаків, 2000 одиниць артилерії, 560000 гвинтівок і т.д. Допомога була надана і С.Петлюрі. Було створено три дивізії, котрі разом з польською армією почали похід проти радянської Росії і України.

24 квітня 1920 р. уряд Пілсудського підписав з Петлюрою секретну військово-політичну конвенцію, т.з. "ВАРШАВСЬКИЙ ДОГОВІР". За цим договором польський уряд визнавав за Директорією верховну владу на Україні, а Петлюра у свою чергу зобов'язувався передати західноукраїнські землі по річках ЗБРУЧ і ГОРИНЬ з населенням 9 млн. чол. Польщі. Договір передбачав і відновлення всіх прав польських поміщиків на Україні і повернення їх землеволодінь.

25 квітня 1920 р. польська армія почала наступ на Україну і Західну Білорусь. 6 травня польські війська захопили Київ. Але вже 14 травня радянські війська перейшли в контрнаступ, і 12 червня був узятий Київ. Впродовж ЧЕРВНЯ-ЛИПНЯ 1920 р. польсько-петлюрівські війська були розгромлені, а радянські війська вступили на територію західноукраїнських земель.

Радянські війська дійшли майже до Варшави, але радянська влада на Західній Україні проіснувала лише 50 днів. Польська армія зупинила наступ радянських військ і перейшла в контрнаступ. 12 жовтня 1920 р. в РИЗІ було підписано перемир'я, а 18 березня 1921 р. був підписаний РИЗЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР, згідно якого на сході до Польщі відійшло 46000 кв. км. територій західноукраїнських земель.

7 червня 1920 р., коли польська армія мала найбільший успіх, назустріч до неї з Криму виступила білогвардійська армія ВРАНГЕЛЯ. Але вона була зупинена на лінії ХЕРСОН-КАХОВКА-НІКОПОЛЬ-МЕЛІТОПОЛЬ. А до листопада 1920 р. Крим був звільнений від військ Врангеля.

С.ПЕТЛЮРА з невеликою кількістю своїх прихильників і деякими міністрами Директорії знову знайшов притулок в Польщі. 20 листопада 1920 р. він видав УКАЗ Про РОЗПУСК ДИРЕКТОРІЇ і її уряду, що означало закінчення функціонування вже формально існуючої УНР, створеної 3 Універсалом Центральної Ради.

Таким чином, до кінця листопада 1920 р. Громадянська війна і іноземна інтервенція на території України закінчилась перемогою більшовиків.