3. Жовтнева революція

До осені 1917 р. вплив лівих сил, і в першу чергу партії більшовиків, зріс. 8 вересня відбулися перевибори депутатів Київської Ради. В результаті фракція більшовиків в Раді зросла втроє і склала 200 чол. Більшовизація рад відбулась майже у всіх містах.

25 жовтня в Петрограді відбувся Жовтневий переворот. Тимчасовий уряд був арештований, і влада перейшла до Ради Народних Комісарів.

По містах України пройшла хвиля революційної боротьби за встановлення влади Рад. У містах промислового Донбасу радянська влада була встановлена мирним шляхом (в радах переважали більшовики). У містах Правобережжя і в прифронтових містах в жовтні-грудні Ради здобували владу збройним шляхом.

У Одесі, Харкові, Миколаєві влада опинилася в руках коаліційних ревкомів, до складу яких входили представники різних партій.

Особливо гостро боротьба за владу проходила в Києві. 25 жовтня 1917 р. на закритому засіданні ГС був створений "КРАЄВИЙ КОМІТЕТ З ОХОРОНИ РЕВОЛЮЦІЇ" із спеціальним військовим штабом, який очолили: С.Петлюра, М.Порш, Никовський, а з більшовиків - Г.П’ятаков, І.Крейберг, В.Затонський.

Але 26 жовтня ЦР засудила революцію в Петрограді і прийняла резолюцію із закликом до боротьби проти цієї революції на Україні. У відповідь на це більшовики виходять з "Краєвого комітету" і закликають робітничий клас не підтримувати рішення ЦР і піднятися на боротьбу проти Тимчасового уряду. У відповідь на цей заклик в Києві почалося озброєне повстання робітників і солдатів. Сили повстанців дорівнювали 6600 чол, сили Тимчасового уряду - 10000, а ЦР - 18000.

У критичний момент повстання ЦР, щоб не допустити перемоги військ Тимчасового уряду змінила своє рішення і блокувала підхід вірних Тимчасовому уряду військ з фронту і допомогла своїми військами повстанцям. До 31 жовтня Київ був звільнений від урядових військ. На місцях були створені змішані органи управління, що складалися з представників ЦР і місцевих Рад робітничих депутатів.

ЦР анулювала Інструкцію Тимчасового уряду і прийняла 3-й УНІВЕРСАЛ 20 листопада 1917 р.: Україна проголошувалася Українською Народною Республікою - УНР, у складі Російської Федеральноі Республіки. У Універсалові містилися основні положення більшовицьких декретів "Про мир", "Про землю", "Декларація прав народів Росії".

- Проголошувалася свобода слова, друку, союзів, страйків.

- Встановлювався 8-годинний робочий день в промисловості.

- Право на автономію для національних меншин.

- Відміна страти і т.д.

Універсал призначав час виборів в Українські Засновницькі Збори - 9 січня 1918 р., а до його скликання влада на Україні, у складі 9 губерній, залишалась за ЦР і ГС. Через декілька днів ЦР видала пояснення і уточнення до 3-го Універсала (заборонявся розділ землі фабрикантів, землевласників, кулаків - наділи яких перевищували 100 десятини і т.д.). Під керівництвом Генерального Секретаря з військових справ С.Петлюри були роззброєні революційно настроєні військові частини Київського військового округу. Загони Червоної Гвардії були розформовані і роззброєні. Розформовані були і деякі радикально настроєні Ради - в Полтаві, Конотопі.

У Громадянській війні, що почалася в Росії, ЦР проголосила нейтралітет і не перешкоджала тому, що через територію України проходили війська, що протистояли більшовикам і що йшли на Дон до генерала Каледіна. У військах ЦР також скупчилась велика кількість офіцерів розформованої царської армії - близько 30000. У відповідь на такі дії ЦР, більшовики 17 грудня 1917 р. скликають Всеукраїнський З'ЇЗД РАД. Але з'їзд зміг почати свою роботу тільки 24 грудня в ХАРКОВІ. 25 грудня була проголошена УКРАЇНСЬКА РАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА у складі Російської Федерації. Була створена ЦВК і уряд - НАРОДНИЙ СЕКРЕТАРІАТ (Артем-Сергєєв, Е.Бош, В.Затонський, М.Скрипник). Першими законодавчими актами ЦВК заборонив всі закони видані ЦР і проголосив законним на території України дію ленінських декретів.

Таким чином, на Україні утворилися два політичні центри - ЦР в Києві і ЦВК в Харкові.

Природно, що ці дві політичні сили не могли не вступити в боротьбу за владу. Приводом для прямого конфлікту стала наступна подія. Ще до 1-го з'їзду Рад України Раднарком Росії прислав на ймення ЦР "МАНІФЕСТ ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ З УЛЬТИМАТИВНИМИ ВИМОГАМИ До УКРАЇНСЬКОЇ РАДИ", в якому визнавалося створення УНР і її права на суверенітет, аж до відділення від Росії, але разом з цим РНК не визнавав ЦP як повноважного представника українського народу, оскільки Рада проводила буржуазну політику і не визнавала Радянську владу. РНК ультимативно вимагав від ЦР припинити боротьбу проти Радянської влади і не підтримувати контрреволюційні сили за межами України. Для врегулювання конфлікту до Києва 20 грудня 1917 р. прибула делегація РНК на чолі з П.Прошьяном.

Генеральний Секретаріат не дав конкретної відповіді на вимоги РНК, а висунув свої вимоги:

- Передати контроль над озброєними силами російський-німецького і румунського фронтів ЦР.

- Не втручатися у внутрішні справи УНР.

- Перевести торгівлю між Україною і Росією на розрахунки тільки банкнотами і золотом з перерахуванням їх тільки в банк ЦР.

Неможливість угоди між СНК і ЦР привела фактично до початку громадянської війни на Україні. Безпосереднім приводом для початку громадянської війни на Україні стало те, що КАЛЕДІН захопив частину Донбасу, а йому назустріч, в напрямі Полтава – Харків рухались війська Центральної Ради.

Народний Секретаріат видає декрети про створення Червоної Армії і Червоного Козацтва. У першій половині січня 1918 р. Червона Армія розгромила основні сили Каледіна і почала бої проти військ Центральної Ради. В цей час починаються вибори в Українські Засновницькі Збори. За партійним складом голоси розділилися таким чином:

- Українські есери - 61,2%

- Більшовики - 17,3%

- Українські Соціал-демократи - 1,3%

- Російські есери - 1,4%

- Меншовики - 0,6%

Всього у виборах прийняло участь 59,6% (4,5 млн.) населення, яке мало право голосу. Центральна Рада отримала поразку на фронтах і взяла курс на пошук союзників. Вона добивається визнання УНР Францією і Англією (11-15 січня 1918 р.), які обіцяли допомогу ЦР в боротьбі проти Радянської влади.

Крім того, ЦР посилає свою делегацію на мирні переговори до БРЕСТА і на початку 1918 р. укладає військово-політичний союз з Австро-Угорщиною і Німеччиною. 22 СІЧНЯ 1918 р. ЦР приймає 4 УНІВЕРСАЛ, в якому проголошує Україну СУВЕРЕННОЮ УНР, а також ставить завдання чергової сесії ЦР - виробити ряд законів, направлених на обмеження експлуатації робітничого класу, передачі земель селянам без викупу, і таких, що вирішують ряд інших соціальних питань. Так само давалося доручення керівництву УНР - РАДІ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ (у минулому ГС) наполегливо вести боротьбу проти більшовиків і сил які їх підтримують.

У перших числах січня 1918 р. в ЦР відбувся розкол. За наполяганням найбільш чисельної фракції ЕСЕРІВ (що перемогла на виборах в Засновницькі Збори), коаліційний уряд В.Винниченка пішов у відставку, а замість нього було вибрано новий уряд, майже повністю есерівський, який очолив В.ГОЛУБОВИЧ.

В цей час в Києві спалахує повстання більшовиків, яке з великими труднощами через тиждень було придушене. Але, вже 26 січня Київ був взятий частинами Червоної Армії. До кінця січня ЦР мала владу лише на невеликій території (в основному прифронтовій) і на західній частині Волині. Даючи політичну оцінку причинам поразки ЦР, В.Винниченко відзначав, що вплив ЦР на населення України був дуже невеликим і їй коштувало великих зусиль формувати з населення більш-менш дисципліновані частини. Відсутність авторитету визначалася також подвійною, невизначеною політикою.

30 січня 1918 р. до Києва з Харкова переїхав уряд Радянської України. Був розпущений апарат ЦР і створені нові державні органи. Селянству було передано 23 млн. десятин земель і 1,5 млн. голів робочої худоби. 9 лютого 1918 р. ЦР в особі Малої Ради, не маючи практично ніякої політичної влади і озброєних сил, підписала від імені УНР мирний договір з Німеччиною, Австрією, Болгарією і Туреччиною.

Відповідно до цього договору Германія і Австрія взяли на себе функції захисників інтересів УНР і її керівного органу - ЦР. За це ЦР зобов'язувалася впродовж 6 міс. поставити Німеччині: 60 млн. пудів хліба, велику кількість сировини і інших матеріальних цінностей, утримувати окупаційну армію. Скориставшись фактичним провалом переговорів в Брест-Литовську (через Троцкого) Австро-Німецька армія 27 лютого 1918 р. почала окупацію України. До 5 березня окупаційні війська захопили Правобережну Україну, а до кінця квітня і решту території.

1 березня 1918 р. у Київ вступили німецькі війська і частини отамана С.Петлюри. Цього ж дня до Києва повернулася і ЦР з Кабінетом міністрів, проголосивши відновлення своєї верховної влади на Україні. Керівники Радянської влади на Україні сконцентрували всі свої сили в 5 армій і почали боротьбу проти німецьких військ і військ ЦР. 17-19 березня в ЄКАТЕРИНОСЛАВІ пройшов 2 Всеукраїнський З'їзд Рад. Цей з'їзд проголосив НЕЗАЛЕЖНІСТЬ України, створив новий ЦВК (Затонський) і Народний Секретаріат (Скрипник). Українським більшовикам значну допомогу надав Петроград (165000 гвинтівок, 2,8 тис. кулеметів, 360 гармат, 17 млн. патронів та ін.).

Окупувавши всю територію України, німецько-австрійська влада стала шукати привід для усунення від влади ЦР. Таким приводом став протест ЦР проти наказу командувача окупаційними військами фельдмаршала А.Ейхгорна, який у приказному порядку примушував селян засівати всі землі, а майбутній урожай планував відправити до Німеччини.

У відповідь на протест ЦР Ейхгорн наказав 28 квітня 1918 р. заарештувати Раду Народних Міністрів, а на другий день і всю ЦР.